ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.08.2025Справа № 910/4093/25
Суддя Господарський суд міста Києва Літвінова М.Є., розглянувши
заяву Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро"
про ухвалення додаткового рішення
у справі №910/4093/25
за позовом Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро" (53245, Дніпропетровська область, Нікопольський район, село Веселе, вулиця Центральна, будинок 21; ідентифікаційний код 39672576)
до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 19-21 А; ідентифікаційний код 25394566)
про стягнення 643 685,15 грн.
Без виклику представників сторін.
Приватне підприємство "Лендфорт Дніпро" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (далі-відповідач) про стягнення 643 685,15 грн, з яких інфляційні витрати за період з 20.10.2020 по 05.09.2024 - 244 589,05 грн, 3 % річних - 50 547,67 грн, пеня за період 20.10.2020 по 30.06.2023 - 348 548,43 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №60412219 від 10.06.2020, позивач просить суд стягнути із ДП «Сантрейд» 643 685,15 грн, з яких інфляційні витрати за період з 20.10.2020 по 05.09.2024 - 244 589,05 грн, 3 % річних - 50 547,67 грн, пеня за період 20.10.2020 по 30.06.2023 - 348 548,43 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 частково Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро", стягнуто з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на користь Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро" пеню - 252 504 грн. (двісті п'ятдесят дві тисячі п'ятсот чотири) 29 коп., інфляційні витрати - 201 367 грн. (двісті одна тисяча триста шістдесят сім) 12 коп., 3 % річних - 37 458 грн. (тридцять сім тисяч чотириста п'ятдесят вісім) 92 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7369 грн. (сім тисяч триста шістдесят дев'ять) 96 коп., в іншій частині позовних вимог відмовлено.
18.08.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.
Розглянувши заяву Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро" про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Однак, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.
Позивач зазначених вимог ГПК України дотримався та звернувся із заявою про розподіл судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому, судом встановлено, що позивачем було дотримано приписів ч. 1 ст. 124 ГПК України та наведено у першій заяві по суті спору (позовній заяві) попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які відповідач поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Частиною 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
При цьому, суд зазначає, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
01.08.2024 між АБ «Бюро адвоката Губорєва» (далі-адвокат) та Приватним підприємством "Лендфорт Дніпро" (далі-клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги № 01/08/24, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надати правничу допомогу з питань захисту прав та інтересів клієнта у судах всіх ланок та інстанцій, у всіх державних органах, перед юридичними та фізичними особами, перед приватними виконавцями будь-яких виконавчих округів, зокрема з питань захисту прав та інтересів клієнта, які визначені клієнтом.
01.04.2025 між АБ «Бюро адвоката Губорєва» (далі-адвокат) та Приватним підприємством "Лендфорт Дніпро" (далі-клієнт) укладено додаткову угоду № 3 до Договору № 01/08/24 про наступне:
1. АДВОКАТ зобов'язується надати Клієнту наступну правничу допомогу:
1.1. Складання та подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви про стягнення з ДП «САНТРЕЙД» заборгованості розміром 643 685,15 грн, що складається з: 244 589,05 грн. Інфляційних втрат за період з 20.10.2020 до 05.09.2024 року та 50 547,67 грн 3% річних за період з 20.10.2020 по 05.09.2024, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ 348 548,43 грн. за період з 20.10.2020 по 30.06.2023.
1.2. Повний супровід розгляду господарської справи у суді першої інстанції, провадження у якій буде відкрито за наслідками подання позовної заяви Дочірнього підприємства «САНТРЕЙД»,
1.3. Повний супровід розгляду господарської справи передбачає надання КЛІЄНТУ наступних послуг: надання консультацій, пошук судової практики, складання та подання заяв по суті справи, інших процесуальних документів до суду, участь у судових засіданнях (в т.ч. в засідання у режимі ВКЗ) та виконання інших доручень клієнта, що пов'язані з розглядом господарської справи провадження у якій буде відкрито за наслідками подання позовної заяви Дочірнього підприємства «САНТРВЙД».
2. Винагорода АДВОКАТА за пунктом 1 цієї угоди є фіксованою та складає 40 000,00 гривень.
3. Винагорода АДВОКАТА за пунктом 1.1 цієї угоди сплачуються Клієнтом протягом 30 днів з дня винесення Господарським судом міста Києва рішення у справі провадження у якій буде відкрито за наслідками подання позовної заяви за п.1.1. цієї угоди.
4. В іншому умови договору залишаються без змін.
18.08.2025 АБ «Бюро адвоката Губорєва» (далі-адвокат) та Приватним підприємством "Лендфорт Дніпро" (далі-клієнт) складено та підписано акт прийому-передачі виконаних робіт №3 про наступне:
1.АДВОКАТ на момент підписання цього акту надав, а Клієнт отримав юридичні послуги, а саме:
1.1 Складання та подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви про стягнення з ДП «САНТРЕЙД» заборгованості розміром 643 685,15 грн, що складається з: 244 589,05 грн. інфляційних втрат за період з 20.10.2020 по 05.09.2024 року та 50 547,67 грн 3% річних за період з 20.10.2020 по 05.09.2024, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ 348 548,43 грн за період з 20.10.2020 по 30.06.2023.
1.2. Повний супровід розгляду господарської справи у суді першої інстанції, провадження у якій буде відкрито за наслідками подання позовної заяви Дочірнього підприємства «САНТРЕЙД».
1.3. Повний супровід розгляду господарської справи передбачає надання КЛІЄНТУ наступних послуг: надання консультацій, пошук судової практики, складання та подання заяв по суті справи, інших процесуальних документів до суду, участь у судових засіданнях (в т.ч, в засідання у режимі ВК3) та виконання інших доручень КЛІЄНТА, що пов'язані з розглядом господарської справи провадження у якій буде відкрито за наслідками подання позовної заяви
Дочірнього підприємства «САНТРЕЙД».
2. Винагорода АДВОКАТА за пунктом 1 цієї угоди складає 40 000,00 гривень (сорок тисяч гривень 00 колійок).
3. Послуги надані повністю і задовольняють вимогам Клієнта. Претензій та суперечок по наданим послугам між сторонами на момент підписання цього акту немає.
4. Цей акт складений і підписаний в 2-х примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).
Водночас, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, норми, якими встановлено, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.
При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Серед іншого, суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Окрім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).
Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтримала цей висновок.
У заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00грн. При цьому, в Акті від 18.08.2025, підписаного клієнтом та адвокатом, зазначено перелік наданих адвокатом послуг без деталізації витраченого адвокатом часу на надання певної послуги в межах даної справи.
Разом з тим, суд зазначає, що предмет спору, дана справа є не складною та ціна позову становить 643 685,15 грн.
Крім того, суд враховує, що наданий акт прийому передачі виконаних робіт не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, розмір заявленого до стягнення із відповідача у даній справі гонорару є завищеним та не відповідає критерію розумності.
Так, суд зазначає, що підготовка даної позовної заяви не потребувала дослідження великого обсягу документів, оскільки вимоги гуртуються на одному договорі та актах надання послуг й не потребувала значного обсягу часу для її підготовки.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, враховуючи ціну позову, суд дійшов до висновку про необхідність присудження до стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Заяву Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 19-21 А; ідентифікаційний код 25394566) на користь Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро" (53245, Дніпропетровська область, Нікопольський район, село Веселе, вулиця Центральна, будинок 21; ідентифікаційний код 39672576) судові витрати в розмірі 15 000 грн. (п'ятнадцять тисяч) 00 коп.
3. В іншій частині заяви - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Додаткове рішення складено та підписано: 27.08.2025
Суддя М.Є. Літвінова