Справа № 932/5897/24
Провадження № 1-кс/932/1925/24
23 липня 2024 року м. Дніпро
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у приміщенні суду в м. Дніпрі клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12024041030001818 від 21.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, про арешт майна, -
До Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12024041030001818 від 21.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, в якому слідчий просить, накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 1221455400:02:009:07000, площею 0,017 га, за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1904730912214) та заборонити будь-яким особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав земельну ділянку з кадастровим номером 1221455400:02:009:07000, площею 0,017 га, за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об'єкта тощо.
В обґрунтування свого клопотання слідчий зазначає, що СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12024041030001818 від 21.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.
21.05.2024 до ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява від адвоката ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 за фактом внесення службовими особами ТОВ «Ексклюзив в нерухомісті» завідомо неправдивих відомостей до документів купівлі-продажу майнових прав на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ., чим завдали майнової шкоди ОСОБА_6 .
В ході допиту потерпілого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12024041030001818 встановлено, що 18.02.2021 року він придбав у ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,017 га, кадастровий номер ділянки - 1221455400:02:009:07000, що розташована на території АДРЕСА_1 , про що складений договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , та зареєстрований в реєстрі за №527.
18.02.2021 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Ексклюзив в нерухомості» (ЄДРПОУ 40177018), в особі директора ОСОБА_7 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), за адресою офісного приміщення ТОВ «Ексклюзив в нерухомості»: м. Дніпро, вул. Ливарна, буд. 15, було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно №1802/21 від 18.02.2021 року, відповідно до якого ТОВ «Ексклюзив в нерухомості» передав потерпілому майнові правами на житловий будинок площею 127 кв.м., що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище міського типу Обухівка, вулиця Садова, №103 «Б», вартістю 54610 (п'ятдесят чотири тисячі шістсот десять) доларів США, сплата яких здійснюється згідно з фактичними виконаними роботами на поточний рахунок Продавця у національній валюті України.
19.02.2021 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Ексклюзив в нерухомості» укладена додаткова угода №1902/21 до договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно №1802/21 від 18.02.2021 року, згідно якої ним на підставі договору підряду на капітальне будівництво №2021/02/18 від 18.02.2021 року виконуються роботи з будівництва житлових будинків, згідно проектної документації за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Обухівка, вул. Садова, буд. 103-а, 103-б, 103-в, АДРЕСА_1 на загальну суму в розмірі 474 300,00 (чотириста сімдесят чотири тисячі триста) гривень, еквівалент 17 000 (сімнадцять тисяч) доларів США, яку зараховуються в рахунок купівлі майнових прав за договором на нерухоме майно №1802/21 від 18.02.2021 року.
09.02.2022 року за станом свого здоров'я ОСОБА_6 , виїхав на лікування за межі території України, до Російської федерації, що підтверджується листом Державної прикордонної служби від 29.09.2023 року №91-4726613/23.
24.02.2022 після початку військової агресії російської федерації проти України, ОСОБА_6 було затримано спецслужбами російської федерації, де він знаходився під вартою.
У жовтні 2022 року ОСОБА_6 повернувся в Україну з незаконного адміністративного полону з російської федерації.
В подальшому в липні 2023 року ОСОБА_6 подарував своїй дружині ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,017 га, кадастровий номер ділянки - 1221455400:02:009:07000, що розташована на території АДРЕСА_1 , відповідно до договору дарування, посвідченого нотаріусом.
В серпні 2023 року ОСОБА_6 дізнався, що ОСОБА_7 подав до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області відносно нього позовну заяву про визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 0,017 га, кадастровий номер ділянки - 1221455400:02:009:07000, що розташована на території АДРЕСА_1 . За даним фактом було відкрито провадження у цивільній справі 175/2437/23.
Як підставу задоволення позовних вимог ОСОБА_7 зазначив додаткову угоду 21/02/22 до договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно №1802/21 від 18.02.2021 року, відповідно до якої ТОВ «Ексклюзив в нерухомості» нібито повернула ОСОБА_6 вартість майнових прав за зазначеним договором у тому розмірі що були сплачені, а саме в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) доларів США, в рахунок майнових прав, до якої входить вартість земельної ділянки (кадастровий номер 1221455400:02:009:0700) що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак ОСОБА_6 жодним чином не підписував будь-які документи, не отримував грошові кошти в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) доларів США, оскільки в зазначений день на території України не перебував.
В подальшому за замовленням ОСОБА_6 , була проведена почеркознавча експертиза ТОВ «Київський Експертно-дослідний центр». Відповідно до висновку експерта №15200 складеного 29 лютого 2024 року, «Підпис від імені ОСОБА_6 , зображення якого міститься у графі «ПОКУПЕЦЬ ОСОБА_6 » у технічній копії документу «ДОДАТКОВА УГОДА № 2102/22 до договору купівлі- продажу майнових прав на нерухоме майно №1802/21 від 18.02.2021» від 21 лютого 2022 року, складеного від імені Продавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексклюзив в нерухомості» в особі директора ОСОБА_7 , та Покупця - в особі громадянина ОСОБА_6 , виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_6 »
На теперішній час ні ОСОБА_6 ні його дружина, не мають можливості потрапити на земельну ділянку з кадастровим номером 1221455400:02:009:07000, що розташована на території АДРЕСА_1 , оскільки вона огороджена парканом з металевих профлистів, замки до воріт замінено невідомими особами, які крім того на теперішній час проводять будівельні роботи та використовують належне їм майно.
На підставі викладеного ОСОБА_6 вважає, що ОСОБА_7 перебуваючи на посаді директора ТОВ «Ексклюзив в нерухомості», з метою заволодіння належними йому майновими правами у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) доларів США, виготовив та в подальшому використовуючи підроблений офіційний документ, який видається підприємством, звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом про визнання права власності на вищезазначену земельну ділянку, а отже в даний час виконує усі дії, які вважає необхідними для заволодіння належними права на земельну ділянку з кадастровим номером 1221455400:02:009:07000 та недобудований будинок за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на вказаній земельній ділянці.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1221455400:02:009:07000 площею 0,017 га, за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано за ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Однак відповідно до рішення державного виконавця на земельну ділянку з кадастровим номером 1221455400:02:009:07000, за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт за позовом ОСОБА_7 та на теперішній час можуть вчинятись ним дії направлені на перереєстрацію вказаної земельної ділянки з будинком, на іншу особу, підконтрольну йому, щоб унеможливити повернути в подальшому у власність ОСОБА_6 .
Враховуючи вищевикладене, дані обставини у своїй сукупності свідчать, що спірне нерухоме майно є предметом незаконних дій.
Постановою слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 09.07.2024 про визнання речовим доказом, земельну ділянку з кадастровим номером 1221455400:02:009:07000, за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024041030001818.
Із врахуванням вищевикладеного, з метою забезпечення збереження речового доказу у кримінальному провадженні № 12024041030001818, та запобігання його відчуження, необхідним у даному випадку є накладення арешту земельну ділянку з кадастровим номером 1221455400:02:009:07000 із забороною будь-яким особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь- які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об'єкта тощо.
Таким чином, у слідства є всі підстави вважати, що зазначеним нерухомим майном заволоділи невстановлені особи протиправним шляхом.
У судове засідання слідчий не з'явилась. Про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлялась належним чином. Через канцелярію суду надав заяву, в якій просить розглянути за відсутності слідчого, своє клопотання підтримує в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, вважаю можливим розглянути клопотання за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.
Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього докази, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Поряд з цим, статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Арешт майна, відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, є заходом забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Метою арешту, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно з положеннями ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Частиною 1 статті 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту або обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Слідчим суддею встановлено, що Дніпровським РУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12024041030001818, відомості про яке внесені до ЄРДР 21.05.2024 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.
Згідно доказів, що долучені слідчим до свого клопотання, вбачається, що підставою для внесення відомостей до ЄРДР слугувало майно, щодо якого вчиняються дії, які мають ознаки ч. 2 ст. 366 КК України, а саме земельна ділянка з кадастровим номером 1221455400:02:009:07000, площею 0,017 га, за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1904730912214).
Постановою слідчого СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 09.07.2024 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024041030001818 від 21.05.2024 року земельну ділянку з кадастровим номером 1221455400:02:009:07000, площею 0,017 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
В разі не застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді заборони користування, розпорядження (відчуження, реалізації) майна та його можливе подальше незаконне відчуження або володіння ним, позбавить орган досудового можливості проведення об'єктивного та всебічного розслідування у даному кримінальному провадженні.
З наведених вище підстав, слідчий суддя вважає, що слідчим доведено, що у матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що зазначене майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні та без їх арешту та вилучення існує реальна загроза зміни слідової інформації, яка наявна на них на теперішній час, крім того необхідно провести ряд невідкладних слідчих (розшукових) та процесуальний дій, в тому числі експертних досліджень, для встановлення об'єктивної істини по кримінальному провадженню, у зв'язку з чим, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя вважає за доцільне накласти арешт на майно, вказане у клопотанні.
Слідчий суддя враховує наявність правових підстав для накладання арешту, можливість використання вказаного речового доказу у кримінальному провадженні. Приймаючи до уваги, що вищевказані речі, можуть бути використані, як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, тому з метою збереження цього речового доказу та досягнення дієвості кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість клопотання, тому воно підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Оскільки вилучене майно необхідно зберігати в тому вигляді, в якому вони були вилучені, а також для забезпечення дієвості повного та всебічного розслідування злочину та проведення ряду відповідних експертиз, вважаю, що існують підстави для заборони користування, відчуження та розпорядження майном.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на вищезазначене майно, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є предметом кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя з огляду на конкретні обставини справи та враховуючи, що необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, вважає наявними підстави для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що в подальшому ускладнить встановлення істини у кримінальному провадженні та проведенню необхідних слідчих (процесуальних) дій.
Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 98, 107, 131, 170-173, 309, 372 КК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12024041030001818 від 21.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 1221455400:02:009:07000, площею 0,017 га, за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1904730912214).
Заборонити будь-яким особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав земельну ділянку з кадастровим номером 1221455400:02:009:07000, площею 0,017 га, за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об'єкта.
Копію ухвали направити прокурору, слідчому та власнику майна не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_10