Справа № 199/11418/25
(3/199/6001/25)
іменем України
28 серпня 2025 року місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої на фірмі фаршистом, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП,
- за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
ОСОБА_1 , будучи особою, якій накладалося стягнення за ст. 184 КУпАП, повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення вчинила аналогічне правопорушення за наступних обставин.
26.07.2025 о 21:30 годині, ОСОБА_1 , яка має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повторно ухилилася від виконання передбачених законодавством батьківських обов'язків, а саме: не контролювала свого сина, котрий 26.07.2025 о 21:30 годині перебуваючи один на вул. Сонячна Набережна, в районі е.о. № 100, в порушення вимог п. 4.7, п. 14а, б, г Правил дорожнього руху, перетинав проїзну частину у невстановленому для переході місці, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої малолітній ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, чим ОСОБА_1 порушила вимоги ст. 150 СК України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала та пояснила, що 26.07.2025 о 21:00 годині, вона разом із своїм сином ОСОБА_3 перебували на вулиці. Так, вона сину сказала, що треба йти додому та готувати вечерю, однак ОСОБА_4 прохав її залишитися на вулиці, оскільки він загубив м'яч та треба було його знайти. Вона відмовила і пішла додому, готувати вечерю, а син залишився один на вулицю. З часом вона дізналася, що ОСОБА_5 збила машина. Вони в цей же вечір проїхали до лікарні, сину надали допомогу, у нього були подряпини та зчесана права сторона тіла. ОСОБА_6 не проходив, вони після надання першочергової допомоги, відразу пішли пішки додому. Вона вважає, що 26.07.2025 о 21:30 годині не ухилялася від своїх батьківських обов'язків, оскільки у вказаний час вона їх виконувала, а саме готувала вечерю. Крім того вона вказала, що її син має таку ознаку, як постійно уходити із дому. Причиною вказаного стало, що його старша сестра перебуває в зоні бойових дій, де проходить військову службу, це і стало підставою того, що ОСОБА_4 вибігає без дозволу із дому на вулицю. Вона із сином зверталися до лікарів, фахівців. Наразі вирішує цю проблему, постійно спілкується та пояснює синові, що так не можна чинити. Це вже не перший матеріал у суді з вказаних підстав, де її також притягували до відповідальності за ст. 184 КУпАП. 29.08.2025 у неї також відбудеться судове засідання у цьому ж суді за ст. 184 КУпАП. Просить суд зрозуміти її та суворо не карати.
Незважаючи на не визнання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КК України, в межах пред'явленого протоколу, за обставин, викладених у постанові, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 867016 від 15.08.2025, який складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердила, що зі змістом протоколу ознайомлена. Протокол не містить жодних заяв, зауважень чи скарг при його оформленні чи після такого. Згідно протоколу слідує, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ), роз'яснено її права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, а також положень ст. 268 КУпАП;
- копією постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.01.2025, з якої слідує, що ОСОБА_1 накладалося стягнення за ст. 184 КУпАП;
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди із схемою та фото-таблицею до нього від 26.07.2025;
- консультаційним висновком спеціаліста № 768914 від 26.07.2025, відповідно до якого у малолітнього ОСОБА_2 встановлено діагноз: «Забій грудної клітини». Травма сталася внаслідок дорожньо-транспортна пригоди;
- письмовими поясненнями ОСОБА_7 , згідно до яких 26.07.2025 приблизно о 21:40 годині він керував транспортним засобом «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 . Виїжджаючи з прилеглої території вулиці без назви, він повернув ліворуч на вул. Сонячну Набережна в напрямку Самарського узвозу. Під час виконання маневру, він подивився по сторонам, пропустив автомобілі і коли вже безпосередньо був на проїзній частині, в останню мить виявив пішохода, який перебігав через проїзну частину справа наліво відносно його руху. Він одразу загальмував, оскільки була мала швидкість. Зупинившись, він відчув удар в передній правій частині автомобіля. Коли він вийшов, то побачив маленького хлопчика, який піднявся на ноги. Він відразу надав допомогу. Хлопчик перетинав проїзну частину у невстановленому для цього місці. На вулиці була темна пора доба, міське електроосвітлення працювало, опади відсутні, дорожнє покриття сухе й чисте;
- копією свідоцтва про народження малолітнього ОСОБА_2 .
За таких обставин вважаю, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 184 КУпАП як такі, що виразилися в ухиленні батьками від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та неповнолітніх дітей, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 2 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Згідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Щодо позиції ОСОБА_1 про те, що вона не убачає своєї вини у вчиненому, однак і погоджується з тим, що в результаті дій її сина, котрого вона одного залишила у пізній час доби на вулиці останній потрапив у аварію, суд констатує, що саме відсутність належного батьківського контролю зі сторони ОСОБА_1 26.07.2025 приблизно о 21:30 годині, та належного виховання і догляду за її сином, є наслідком того, що малолітня дитина залишилася одна у пізній час на вулиці, де перебігаючи проїзну частину дороги у невстановленому для цього місці, потрапила у дорожню-транспортну пригоду, внаслідок якої отримала тілесні ушкодження.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
У відповідності до ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи обставини справи, особу правопорушника, яка свою вину не визнала, раніше притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення, ступінь вчинення нею невиконання своїх обов'язків, збіг сімейних обставин, працюючої, суд вважає за необхідне призначити адміністративне стягнення ОСОБА_1 в межах мінімальної санкції ч. 2 ст. 184 КУпАП. При цьому суд зауважує, що заборони застосування мінімальної санкції вищевказаної статті, за умови невизнання правопорушником своєї вини КУпАП не містить.
Призначене адміністративне стягнення ОСОБА_1 , на переконання суду, буде відповідати його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до адміністративної відповідальності через приму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Тому саме таке адміністративне стягнення, буде необхідним і достатнім для виправлення правопорушниці ОСОБА_1 та попередження вчинення нею нових адміністративних правопорушень.
При призначені вищевказаного адміністративного стягнення, суд не убачає підстав для застосування особі, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 такого виду адміністративного стягнення, як попередження, враховуючи особу винної та відсутність двох або більш обставин, що пом'якшують їй адміністративне стягнення.
На підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного й керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винуватою у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, і накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що за приписами ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягнути:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначеного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Суддя: І.В. Дяченко
28.08.2025