номер провадження справи 3/113/25
28.08.2025 Справа №908/1957/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕРЕЖБУДМОНТАЖ» (вул. Редутна, 48, м. Кременчук, Полтавської області 39600; ідентифікаційний код юридичної особи 35796527)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, будинок 11А, кабінет №8, м. Запоріжжя, 69096; ідентифікаційний код юридичної особи 40308189)
про стягнення коштів,
без повідомлення (виклику) представників сторін
РУХ СПРАВИ.
26.06.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕРЕЖБУДМОНТАЖ» (скорочене найменування - ТОВ «УКРМЕРЕЖБУДМОНТАЖ») до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (скорочене найменування - ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС»), про стягнення заборгованості за договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №58/11 від 26.10.2023 у розмірі 137 423,10 грн, з яких: основний борг в розмірі 131 618,12 грн, інфляційні втрати в розмірі 4658,28 грн, три проценти річних в розмірі 1146,70 грн. Судові витрати у справі просить покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2025 справу №908/1957/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 30.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/1957/25 та присвоєно справі номер провадження 3/113/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
До матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа - ухвали суду про відкриття провадження у справі №908/1957/25 від 30.06.2025, до електронного кабінету відповідача 30.06.2025 (а.с.52).
Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання, як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
У відповідності до Договору №58/11 від 26 жовтня 2023 року ТОВ «ФНКАМ ФІНАНС» зобов'язалося поставити ТОВ «УКРМЕРЕЖБУДМОНТАЖ» паливно-мастильні матеріали та паливні картки, на яких воно обліковується; організовувати та забезпечувати відпуск ПММ Замовнику, або довіреній особі Замовника на підставі паливних карток, а Замовник зобов'язався сплатити Постачальнику вартість ПММ.
На підставі виставлених Постачальником рахунків Замовником здійснено оплату ПММ на загальну суму 470 622,00 грн (в тому числі ПДВ), що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.
Фактично, шляхом отримання ПММ у бак автомобілів на АЗС, поставлено в адресу Замовника паливно-мастильні матеріали на загальну суму 339 003,88 грн (в тому числі ПДВ).
Таким чином станом на 25 червня 2025 року заборгованість Постачальника перед Замовником складає 131 618,12 грн.
У зв'язку із неможливістю отримати ПММ за емітованими та виданими Замовнику Паливними картками, керуючись приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України, 25 лютого 2025 року на адресу Постачальника було направлено Платіжну вимогу №25/02-1, яка залишена Відповідачем без відповіді. Платіжна вимога була отримана на пошті представником Відповідача 04.03.20025, про що свідчить відомості з трекінгу відправлень УКРПОШТИ за відправленням № 3960000344146.
Відповідач на претензію відповіді не надав, що стало підставою звернення позивача до суду із даним позовом.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзив на позов не надав.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення вартості неотриманого палива за договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №58/11 від 26.10.2023 у розмірі 137 423,10 грн, з яких: основний борг в розмірі 131 618,12 грн, інфляційні втрати в розмірі 4658,28 грн, три проценти річних в розмірі 1146,70 грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (чи був укладений договір, чи був поставлений товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі мав бути поставлений товар), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань з боку відповідача, які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
26.10.2023 між ТОВ «УКРМЕРЕЖБУДМОНТАЖ» (Замовник, позивач у справі) та ТОВ «ФНКАМ ФІНАНС» (Постачальник, відповідач у справі) укладено договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №58/11 (далі за текстом - Договір).
Відповідно до умов п.п. 2.1 п.2 Договору відповідач зобов'язався поставити позивачу паливно-мастильні матеріали та паливні картки, на яких воно обліковується, організовувати та забезпечувати відпуск ПММ позивачу або довіреній особі позивача на підставі паливних карток, а позивач зобов'язався сплатити відповідачу вартість ПММ.
Право власності на ПММ виникає у Замовника з моменту фактичного отримання ПММ на підставі Авторизаційної відповіді у кількості, що вказана у квитанції Терміналу, в повному обсязі згідно з Договором за ціною, що визначена відповідно розділу 5 Договору (п.п.2.3 п. 3 Договору).
Відповідно до п.п. 2.4. п.2 Договору відпуск ПММ Постачальником Замовнику відбувається через мережу АЗС після отримання позитивних Авторизаційних відповідей по Паливним карткам через Термінал.
Згідно з умовами п.п. 4.1.2 п. 4.2 Договору Постачальник зобов'язаний негайно, після отримання позитивних Авторизаційних відповідей по паливним карткам через Термінал, забезпечувати відпуск ПММ Замовнику або Довіреним особам Замовника на АЗС. Перелік АЗС, на яких здійснюється відпуск ПММ по Паливним карткам може узгоджуватися Сторонами в додатковій угоді.
У відповідності до п.п.5.1. п.5 Договору умови оплати: оплата товару здійснюється Замовником в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку на Товар. Ціна товару вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника.
Згідно з п.п.7.2. п.7 Договору даний договір укладається терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово, не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік і на тих же умовах.
Відповідно до п.п. 8.1 п. 8 Договору за неналежне несвоєчасне виконання умов цього Договору сторони несуть відповідальність в межах чинного законодавства України, якщо інше не передбачено цим Договором.
На виконання умов Договору позивачем, відповідно до виставлених постачальником рахунків-фактур на оплату на загальну суму 470 622,00 грн, здійснено попередню оплату за паливно-мастильні матеріали, що підтверджується платіжними інструкціями на загальну суму 470 622,00 грн (копії рахунків та платіжних інструкцій про оплату а.с.17-26).
Відповідач здійснив часткову поставку ПММ на суму 339 003,88 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними, підписаними сторонами (а.с.9-16).
У зв'язку із неможливістю отримати ПММ за емітованими та виданими Замовнику Паливними картками з метою досудового врегулювання спору 25.02.2025 на адресу Постачальника направлено платіжну вимогу №25/02-1 на суму 131 618,12 грн недопоставленого товару. Платіжна вимога отримана представником відповідача 04.03.20025, про що свідчить відомості з трекінгу відправлень УКРПОШТИ за відправленням №3960000344146.
Вимога відповідачем залишена без відповіді.
Тож, постачальником не було виконано в повному обсязі зобов'язання з поставки ПММ, попередньо оплаченого Замовником, та забезпечення відпуску цих ПММ довіреним особам Замовника на підставі паливних карток, внаслідок чого, станом на дату подачі позову, за відповідачем утворилася заборгованість на суму 131 618,12 грн, чим порушено умови договору.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині передачі товару в повному обсязі стало підставою звернення позивача до суду про стягнення сплачених за товар коштів в розмірі 131 618,12 грн, інфляційних втрат в розмірі 4658,28 грн, 3% річних в розмірі 1146,70 грн.
Доказів погашення суми позову відповідач на час розгляду справи суду не надав.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.
Щодо суми основного боргу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №58/11 від 26.10.2023, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору, відповідно до виставлених постачальником рахунків-фактур на оплату на загальну суму 470 622,00 грн грн, здійснено попередню оплату за паливно-мастильні матеріали, що підтверджується платіжними інструкціями на загальну суму 470 622,00 грн (копії рахунків та платіжних інструкцій про оплату а.с.17-26).
Відповідач здійснив часткову поставку ПММ на суму 339 003,88 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними, підписаними сторонами (а.с.9-16).
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Згідно умов договору (п.4.1.1) після отримання оплати відповідач відправляє позивачу паливні картки.
Відповідач зобов'язаний негайно, після отримання позитивних Авторизаційних відповідей по паливним карткам через Термінал, забезпечувати відпуск ПММ Замовнику або Довіреним особам Замовника на АЗС (п.4.1.2 Договору).
Відповідач до 8-го числа кожного місяця зобов'язався надавати, а позивач отримувати підсумкову видаткову накладну за попередній місяць, згідно з фактично отриманими ПММ на АЗС в попередньому місяці за цим договором (п.4.1.4 Договору).
В обґрунтування своїх позовні вимог позивач зазначив, що відповідачем не виконано в повному обсязі зобов'язання з поставки ПММ, попередньо оплаченого позивачем, внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість на суму 131 618,12 грн.
Позивачем за підписом головного бухгалтера підприємства надано відомість «обороти рахунку 631» за період жовтень2023р.-2025р. за контрагентом ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС», згідно якого за відповідачем обліковується борг в розмірі 131 618,12 грн.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до ч. 1 ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 5011-42/13539-2012/3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із недоотриманням пального позивач звертався до відповідача з відповідною претензією 25.02.2025, яка залишена відповідачем без відповіді.
Таким чином, з викладених обставин вбачається невиконання відповідачем умов договору щодо належної поставки товару та виникнення у нього зобов'язання із повернення позивачу передоплати за непоставлений товар.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано доводи позивача щодо недопоставки бензину, не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає поверненню.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору, оскільки позивачем не отримано товару на 131 618,12 грн, а відтак у відповідача виник обов'язок з повернення позивачу 131 618,12 грн за пальне, вартість якого сплачена, але не поставлена.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем попередньо оплачено товар, однак відповідач визначений договором товар покупцю в повному обсязі не передав, доказів на спростування обставин, наведених у позові, не надав, тому вимоги позивача про стягнення вартості недопоставленого відповідачем палива на суму 131 618,12 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Пунктом 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Виходячи із положень статті 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у такого боржника в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму «інфляційних втрат» як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.
Ураховуючи невиконання відповідачем основного грошового зобов'язання, суд вбачає наявність правових підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 4658,28 грн та трьох процентів річних в розмірі 1146,70 грн.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок в юридичній інформаційно-пошуковій системі «Законодавство» інфляційних збитків за березень-травень 2025 року та трьох процентів річних за 106 днів прострочення виконання зобов'язання з повернення коштів, виходячи з обґрунтованої суми боргу 131 618,12 грн, суд встановив, що сума трьох процентів річних в розмірі 1146,70 грн та інфляційних втрат в розмірі 4658,28 грн розраховані позивачем правильно та заявлені обґрунтовано.
Оскільки мало місце неналежне виконання зобов'язань відповідачем щодо повернення коштів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення трьох процентів річних в розмірі 1146,70 грн грн та інфляційних втрат в розмірі 4658,28 грн.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №58/11 від 26.10.2023 з додаткам до нього (а.с. 7-8), Видатковими накладними (а.с.9-16), рахунками та платіжними документами про оплату (а.с.17-26), довідкою гол.бухгалтера (а.с.30), претензією №25/02-1 від 25.02.2025 (а.с.27-29).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми боргу не надав.
Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст. ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню повністю в розмірі 131 618,12 грн боргу, трьох процентів річних в розмірі 1146,70 грн та інфляційних втрат в розмірі 4658,28 грн.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд.11А, м. Запоріжжя, 69096; ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕРЕЖБУДМОНТАЖ» (вул. Редутна, 48, м. Кременчук, Полтавської області 39600; ідентифікаційний код юридичної особи 35796527) заборгованість в розмірі 131 618,12 грн (сто тридцять одну тисячу шістсот вісімнадцять гривень 12 коп.), три проценти річних в розмірі 1146,70 грн (одна тисяча сто сорок шість гривень 70 коп.), інфляційні втрати в розмірі 4658,28 грн (чотири тисячі шістсот п'ятдесят вісім гривень 28 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд.11А, м. Запоріжжя, 69096; ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕРЕЖБУДМОНТАЖ» (вул. Редутна, 48, м. Кременчук, Полтавської області 39600; ідентифікаційний код юридичної особи 35796527) суму судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.). Видати наказ.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний 28.08.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.І. Педорич