Справа № 163/1920/24
Провадження № 1-кс/163/401/25
26 серпня 2025 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
слідчої ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваної ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області погоджене з начальником Любомльського відділу Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_7 клопотання старшої слідчої СВ відділення поліції № 1 (м.Любомль) Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 в кримінальному провадженні № 42024032110000047 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Луцьк, зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, вищої освіти, заміжньої, директорки Руденського психоневрологічного інтернату, раніше не судимої,
У клопотанні слідча просить застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Клопотання обґрунтувала обґрунтованою підозрою ОСОБА_5 у вчиненні передбаченого ч.4 ст.191 КК України кримінального правопорушення та існуванням передбачених п.п.1, 3, 5 ст.177 КПК України ризиків.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення полягає у тому, що вона як директор Руденського психоневрологічного інтернату, тобто будучи службовою особою, вчинила розтрату майна Руденського психоневрологічного інтернату при таких обставинах. Так, ОСОБА_5 , не проаналізувавши загальнодоступну відкриту інформацію про ціни, і маючи потребу в придбані для підопічних інтернату та для потреб інтернату товарів, уклала договори з ФОП ОСОБА_8 про купівлю товарів за цінами значно вищими від ринкових. У період з квітня по 16 травня 2024 року ОСОБА_5 , перебуваючи на території Руденського психоневрологічного інтернату, що по вулиці Залізничній в селі Руда Ковельського району Волинської області без застосування процедури відкритих торгів, шляхом спрощеної процедури закупівлі в одного учасника уклала 11 договорів про купівлю товарів із ФОП ОСОБА_8 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ). В подальшому ФОП ОСОБА_8 здійснено поставку товарів за завищеними цінами. Загальний розмір суми коштів на яку було завищено ціни на придбані у ФОП ОСОБА_8 товари склав 371 969,50 гривень. В подальшому ОСОБА_5 достовірно знаючи, що вартість придбаних товарів перевищує ринкову, діючи умисно в інтересах ФОП ОСОБА_8 будучи наділеною правом розпорядження коштами очолюваної установи, перерахувала на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_8 кошти в загальній сумі 906 915 гривень.
Вважає, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки розуміє наслідки своїх дій та покарання, яке їй загрожує, у вигляді позбавлення волі до восьми років, та, окрім цього, маючи дохід, в умовах воєнного стану може покинути місце проживання під виглядом біженця чи постраждалої від військових дій особи; може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки попередньо вони перебували у її підпорядкуванні і виконували її вказівки; може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки має доступ до майна навчального закладу та систематично укладала договори із ФОП ОСОБА_8 .
За таких обставин та враховуючи особу підозрюваної слідча вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з обмеженням волі, не забезпечить запобігання вищенаведеним ризикам, оскільки при застосуванні особистого зобов'язання чи застави, остання зможе пересуватись, тим самим впливати на свідків щодо зміни раніше наданих показань, їх зміни чи відмови від них.
В судовому засіданні слідча та прокурор клопотання підтримали.
Захисник підозрюваної адвокат ОСОБА_6 висловив позицію про необґрунтованість оголошеної його підзахисній підозри та вказав, що запропонований запобіжний захід на даному етапі досудового розслідування є надмірним, а ризики не доведені. Просив відмовити у задоволені клопотання.
Підозрювана ОСОБА_5 підтримала позицію захисника.
Під час розгляду клопотання встановлено таке.
Кримінальне провадження по зазначеному в клопотанні факту розтрати чужого майна шляхом зловживання службовим становищем в умовах воєнного стану за ознаками ч.4 ст.191 КК України зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 31 липня 2024 року під №42024032110000047, що підтверджено відповідним витягом.
Підставою для реєстрації цих відомостей в Єдиному реєстрі досудових розслідувань слугував рапорт з додатком старшого оперуповноваженого УСР у Волинській області ДСР НП України від 19 липня 2024 року.
18 серпня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
Відповідно до рішення Волинської обласної ради №22/29 від 13 липня 2023 року ОСОБА_5 перебуває на посаді директора Руденського психоневрологічного інтернату.
Обґрунтованість оголошеної ОСОБА_5 підозри підтверджена довідкою спеціаліста Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 16 травня 2025 року, висновками судових товарознавчих експертиз, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 19 вересня 2024 року.
При цьому слідчий суддя зазначає, що на даному етапі досудового розслідування наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин. В той же час, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Додані до цього клопотання матеріали вочевидь є достатніми доказами для початкової підозри.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , згідно ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів та передбачає максимальне покарання у вигляді позбавленням волі на строк до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
В клопотанні слідча зазначає наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
В обґрунтування, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України ризику старша слідча зазначає, що підозрювана розуміє наслідки своїх дій та покарання, яке їй загрожує у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до восьми років, а тому може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», Заява № 14379/88, 26 січня 1993 року).
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Becciev v.Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58).
Стосовно загрози втечі, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейні зв'язки, будь-які зв'язки з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Підозрювана має постійне місце проживання, працевлаштування, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, позитивно характеризується за місцем проживання та працевлаштування, має міцні соціальні зв'язки. Такі обставини не дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Твердження старшою слідчою в клопотанні, що підозрювана може незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні, оскільки вони перебували у її підпорядкуванні та виконували її вказівки є необґрунтованим і достатніми доказами не підтверджується. При цьому таке обґрунтування цього ризику є сумнівним з огляду на запропонований слідчою запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Можливість вчинення підозрюваною іншого кримінального правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому вона підозрюється, є лише припущенням сторони обвинувачення, яке не має жодного підґрунтя та пов'язується виключно із фактами і обставинами пред'явленої підозри.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Запобіжний захід може застосовуватися лише з метою запобігання спробам вчинення дій, визначених у ч.1 ст.177 КПК. Отже, сторона обвинувачення може ініціювати обрання запобіжного заходу лише у зв'язку з необхідністю запобігання спробам особи, які мають виявлятися в реальних діях, а не через їх уявну можливість вчинення чи у припущеннях таких дій у майбутньому.
Отже, наявність спроб, яким слід запобігати, має бути підтверджене доказами. Припущення слідчого/прокурора про їх наявність, якщо вони не ґрунтуються на доказах, визначених у ст.84 КПК, не може вважатися належною метою обрання запобіжного заходу у розумінні ч.1 ст.177 КПК, оскільки по суті є припущенням.
Таким чином, переконливих доказів вважати, що ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків в кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальні правопорушення в яких підозрюється не надано.
Згідно із п.2 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.
Відповідно до ч.2 ст.194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відтак, лише наявність обґрунтованої підозри за відсутності ризиків не дає підстав для застосування запропонованого слідчою запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Отже, в задоволенні клопотання старшої слідчої слід відмовити.
Керуючись ст.ст.176-179, 194, 196, 372, 376 КПК України,
В задоволені клопотання старшої слідчої СВ відділення поліції № 1 (м.Любомль) Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_5 відмовити.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде проголошений о 16:30 годині 27 серпня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1