вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
25 серпня 2025 р. м. Ужгород Справа № 914/783/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
№914/783/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ ТРАНС ГРУП», м. Львів,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСТРАНСГРУП», м. Хуст
про стягнення суми 202 626,49 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ ТРАНС ГРУП» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСТРАНСГРУП» про стягнення заборгованості у розмірі 202626,49 грн за договором №5/9/23 про надання поворотної фінансової допомоги від 05.09.2023 року, з яких: 190 000,00 грн - основна заборгованість, 1 218,00 грн - 3% річних та 11 408,49 грн - пеня.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2025 позовну заяву №914/783/25 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.03.2025 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ ТРАНС ГРУП» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСТРАНСГРУП» про стягнення заборгованості у розмірі 202626,49 грн за договором №5/9/23 про надання поворотної фінансової допомоги від 05.09.2023 року та додані до неї документи, передано за підсудністю до Господарського суду Закарпатської області (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Коцюбинського, будинок 2А).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025 позовну заяву №914/783/25 передано на розгляд судді Ремецькі О.Ф.
Ухвалою суду від 29.04.2025 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ ТРАНС ГРУП», м. Львів залишено без руху.
30.04.2025 р. через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа № 914/783/25, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.05.2025 р. суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
У зв'язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, вказана ухвала суду від 01.05.2025 р. була надіслана відповідачу 02.05.2025 р. рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача.
У зв'язку з відсутністю зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, вказана ухвала суду від 01.05.2025 р. була надіслана відповідачу 02.05.2025 р. рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, таке повернуто до суду 14.05.2025 р. з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
При цьому, суд враховує, що 29 червня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.
За змістом розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.
Згідно з новою редакцією частин п'ятої, восьмої статті 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Натомість, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як і не забезпечено в подальшому, реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду Закарпатської області.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
05 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ ТРАНС ГРУП» (далі - Позикодавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСТРАНСГРУП» (далі - Позичальник, Відповідач) укладено Договір №5/9/23 про надання поворотної фінансової допомоги.
За умовами п. 1.1 Договору Позикодавець надає Позичальнику кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги (позики), а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Поворотна фінансова допомога - сума грошових коштів у національній валюті України, передана Позичальнику в користування на визначений строк відповідно до цього Договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (п. 1.2 Договору).
Поворотна фінансова допомога має бути повернена Позичальником Позикодавцю в
повному обсязі та не є доходом Позичальника (п. 1.3 Договору).
Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах 1 000 000,00 грн. (один мільйон гривень 00 коп.) (п. 2.1 Договору).
Поворотна фінансова допомога надається Позичальнику без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (п. 2.2 Договору).
Поворотна фінансова допомога надається протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання Позичкодавцем повідомлення від Позичальника і перераховується Позикодавцем за розрахунковий рахунок Позичальника, який вказаний в цьому Договорі або уточнений в повідомлені Позичальника. Поворотна фінансова допомога може надаватися як одною сумою, так і різними грантами в межах суми, що вказана в п. 2.1. цього Договору. Датою платежу вважається дата оплата грошових коштів на поточний рахунок Позичальника. Сторони погодили, що поворотна фінансова допомога використовується для потреб Позичальника відповідно до статутних цілей його господарської діяльності. Поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення Позикодавцем (п.п. 2.3 - 2.7).
Повернення грошових коштів Позикодавцю проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позикодавця. Датою повернення платежу вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Позичальника (п.п. 3.1, 3.2 Договору).
Позичальник зобов'язаний повернути поворотну фінансову допомогу дострокового у разі письмового попередження Позикодавця про це Позичальника за 10 (десять) робочих днів (п. 4.2 Договору).
Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим Договором» якщо таке невиконання сталося внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що виникли після укладення цього Договору в результаті подій надзвичайного характеру, які Позикодавець чи Позичальник не могли ані передбачити, ані запобігти їх виникненню розумними заходами. Обставинами непереборної сили е події, на які Сторони не можуть вплинути і за виникнення яких вони не несуть відповідальності, а саме: стихійні лиха, екстремальні погоди і умови, пожежі, війни» страйки, воєнні дії, втручання з боку органів влади» акти органів державної влади тощо. Сторона, для якої наступили обставини непереборної сили, зобов'язана письмово протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту настання цих обставин повідомити іншу Сторону про це. Факт настання обставин форс-мажору підтверджується Стороною, яка оголосила форс-мажор, шляхом отримання висновку Торгово-промислової палати України (п.п. 6.1- 6.3 Договору).
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ ТРАНС ГРУП», м. Львів перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСТРАНСГРУП», м. Хуст 850 000,00 грн, а саме 05.09.2023 р. 250 000,00 грн згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №934 від 05.09.2023 р. та 11.09.2023 р. 600 000,00 грн згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №940 від 11.09.2023 р.
Протягом 2023 - 2024 року ТОВ «МАКСТРАНСГРУП» повернуло Позикодавцю частину поворотної фінансової допомоги в сумі 600 000,00 грн. а саме: 02.11.2023 р. 500 000,00 грн згідно платіжної інструкції №940 від 02.11.2023 р., 30.07.2024 р. 100 000,00 грн згідно платіжної інструкції №1322 від 30.07.2024 р.
18 грудня 2024 року Представником Позивача було направлено Претензію (досудову вимогу) на юридичну адресу Відповідача - ТОВ «МАКСТРАНСГРУП», що підтверджується відповідними поштовими квитанціями (поштове відправлення №7900500086781) У вказаній вимозі представник ТОВ «ЛЕВ ТРАНС ГРУП» повідомив Відповідача про необхідність протягом 5 робочих днів з дня направлення цієї вимоги повернути отриману поворотно фінансову допомогу в сумі 250 000,00 грн. Зазначені вище Вимога не була отримана Відповідачем та повернулася на адресу відправника.
В подальшому (протягом січня 2025 року) ТОВ «МАКСТРАНСГРУП» повернуло Позикодавцю частину поворотної фінансової допомоги в сумі 60 000,00 грн. а саме: 10.01.2025 р. 40 000,00 грн згідно платіжної інструкції №1564 від 10.01.2025 р., 29.01.2025 р. 20 000,00 грн згідно платіжної інструкції №1578 від 29.01.2025 р.
Відтак станом на день звернення з цим позовом до суду Відповідачем не повернуто Позивачу поворотно фінансову допомогу в сумі 190 000,00 грн.
З огляду на наведене, позивач вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача суми 202 626,49 грн в т.ч. 190 000,00 грн. заборгованість за Договором №5/9/23 про надання поворотної фінансової допомоги, 1 218.00 грн. - неустойка в розмірі 3% річних за прострочення оплати, 11 408,49 грн, пені.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Матеріалами справи становлено, що спір між сторонами виник внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань щодо повернення поворотної фінансової допомоги за договором №5/9/23 про надання поворотної фінансової допомоги від 05 вересня 2023 р.
Згідно із визначенням, наведеним в абзаці 8 підпункту 14.1.257 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
За своєю правовою природою зазначений договір №5/9/23 про надання поворотної фінансової допомоги від 05 вересня 2023 р. є договором позики.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За приписами ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
У постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу підприємству у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами.
В силу приписів ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ ТРАНС ГРУП», м. Львів перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСТРАНСГРУП», м. Хуст 850 000,00 грн, а саме 05.09.2023 р. 250 000,00 грн згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №934 від 05.09.2023 р. та 11.09.2023 р. 600 000,00 грн згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №940 від 11.09.2023 р.
Протягом 2023 - 2024 року ТОВ «МАКСТРАНСГРУП» повернуло Позикодавцю частину поворотної фінансової допомоги в сумі 600 000,00 грн. а саме: 02.11.2023 р. 500 000,00 грн згідно платіжної інструкції №940 від 02.11.2023 р., 30.07.2024 р. 100 000,00 грн згідно платіжної інструкції №1322 від 30.07.2024 р.
18 грудня 2024 року Представником Позивача було направлено Претензію (досудову вимогу) на юридичну адресу Відповідача - ТОВ «МАКСТРАНСГРУП», що підтверджується відповідними поштовими квитанціями (поштове відправлення №7900500086781). У вказаній вимозі представник ТОВ «ЛЕВ ТРАНС ГРУП» повідомив Відповідача про необхідність протягом 5 робочих днів з дня направлення цієї вимоги повернути отриману поворотно фінансову допомогу в сумі 250 000,00 грн. Зазначені вище Вимога не була отримана Відповідачем та повернулася на адресу відправника.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору не повернув позивачу грошові кошти у строк визначений договором після надіслання вимоги щодо їх повернення.
Отже, відповідач є таким, що порушив зобов'язання по поверненню позивачу 190 000,00 грн поворотної фінансової допомоги.
Доказів оплати зазначеної заборгованості матеріали справи не містять.
Враховуючи умови договору щодо строку повернення поворотної фінансової допомоги, та положення ст. 1049 ЦК України, строк повернення поворотної фінансової допомоги, наданої позивачем відповідачу в загальному розмірі 190 000,00 грн станом на день розгляду справи є таким, що настав.
За таких обставин вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми 190 000,00 грн суми поворотної фінансової допомоги є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
З огляду на прострочення відповідачем строку повернення коштів, позивачем, крім суми основного зобов'язання заявлено також вимоги про стягнення 1 218,00 грн. 3% річних та 11 408,49 грн, пені.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку трьох відсотків річних за період з 25.12.2024 по 08.03.2025 р. на підставі вимог ст. 625 ЦК України вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у межах заявлених.
За змістом частини другої статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Водночас частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов'язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку (аналогічна позиція викладена у постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі №908/1501/18).
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 вказувала, що якщо умовами договору не встановлений розмір пені за порушення виконання грошового зобов'язання, а частина шоста статті 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію, то немає підстав для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція.
Враховуючи те, що у договорі сторони не передбачили нарахування пені за порушення строків виконання грошового зобов'язання, вимога про стягнення пені у розмірі 11 408,49 грн є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ ТРАНС ГРУП», м. Львів, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСТРАНСГРУП», м. Хуст про стягнення суми 202 626,49 грн підлягають задоволенню частково у розмірі 191 218,00 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів в сумі 2 294,61 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСТРАНСГРУП» (90400, Закарпатська обл., Хустський р-н, місто Хуст, вул. Франка І., будинок 211, код ЄДРПОУ 42619308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ ТРАНС ГРУП» (79020, Львівська обл., місто Львів, Вулиця Малоголосківська, будинок 30, код ЄДРПОУ 40817464) суму 191 218,00 грн. (сто дев'яносто одну тисячу двісті вісімнадцять гривень 00 коп.) в т.ч. 190 000,00 грн основного боргу, 1 218,00 грн. 3% річних, а також суму 2 294,61 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 61 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 28.08.2025
Суддя О.Ф. Ремецькі