Справа № 161/7392/25
Провадження № 2-др/161/67/25
26 серпня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Смоковича М.В.
при секретарі судового засідання - Хилько О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Восковського Юрія Олеговича про компенсацію понесених судових витрат (ухвалення додаткового судового рішення) в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.07.2025 року в цивільній справі № 161/7392/25 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено повністю.
В позовній заяві, окрім іншого, представник позивача повідомив суд, що ним, у визначеному ч. 8 ст. 141 ЦПК України порядку, буде подано докази на підтвердження розміру витрат, які її довіритель поніс у зв'язку з розглядом справи.
18.07.2025 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Восковським Ю.О. було подано до суду заяву про компенсацію понесених судових витрат (ухвалення додаткового судового рішення). В обґрунтування заявлених вимог останній зазначив, що його довіритель, у зв'язку з розглядом справи № 161/7392/25, поніс витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн.
Частиною ч. 3 ст. 270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.
Як уже зазначалося, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики було задоволено повністю, а тому судові витрати в цивільній справі № 161/3547/24 при їх розподілі між сторонами покладаються на сторону відповідача.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, суд вважає, що стороною позивача було дотримано строки та порядок звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України стороною позивача подано до суду Договір про надання правничої допомоги від 14.04.2025 року, укладений між адвокатом Восковським Ю.О. та ОСОБА_1 , предметом якого є надання правової допомоги саме у рамках розгляду даного спору, а розмір гонорару адвоката є фіксований та становить 10000 грн. (п. 4.2. Договору), акт прийому наданих послуг з професійної правової допомоги від 18.07.2025 року та докази сплати позивачем своєму представнику вказаної суми коштів: квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 15.04.2025 року на суму 4000 грн., квитанцію до прибуткового касового ордера № 2 від 14.05.2025 року на суму 3000 грн. та квитанцію до прибуткового касового ордера № 3 від 17.07.2025 року на суму 3000 грн.
В частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Врахувавши конкретні обставини цієї справи, в тому числі ціну позову, суд дійшов переконання, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - позовної заяви в справі, яка є нескладною, а навпаки - типовою справою, що виникає у відносинах стягнення боргу за договором позики. Обсяг наданих адвокатом послуг не є великим. В зв'язку з таким суд вважає, що справедливо буде відшкодувати позивачу за рахунок відповідача 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 141, 247, 259, 263-265, 270, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Восковського Юрія Олеговича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Постановити додаткове рішення в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
В іншій частині заяви - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2
Повний текст додаткового рішення складений 27 серпня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області М.В. Смокович