154/2957/25
3/154/1593/25
28.08.2025 суддя Володимирського міського суду Волинської області Пустовойт Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Володимирі матеріали, які надійшли з Володимирського РВП ГУНП Волинської області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, ст. 124 , ч. 1 ст. 130 КУпАП
18.07.2025, о 20 год. 00 хв., по вул. Перемоги, в с.Овадне Володимриського району, Волинської області ОСОБА_1 керував мотоциклом марки "Грензгангер", без номерних знаків, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки приладом Drager 6820, результат перевірки із застосуванням приладу показав 1,46 проміле, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім цього, 18.07.2025, о 20 год. 00 хв., по вул. Перемоги, в с.Овадне Володимриського району, Волинської області ОСОБА_1 керував мотоциклом марки "Грензгангер", без номерних знаків, не вибрав безпечної швидкості руху та не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням та скоїв наїзд в бордюр, при ДТП мотоцикл отримав механічні ушкодження, чим мпорушив п.12.1 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою судді Володимирського міського суду від 28.08.2025 року справи про адміністративні правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124, та ч. 1 ст. 130 КУпАП об'єднано в одне провадження.
Правопорушник ОСОБА_2 в суді свою у вчиненні інкримінованих йому правопорушеннях визнав повністю, дав пояснення про обставини їх вчинення, у вчиненому розкаявся.
Статтями 251, 280 КУпАП визначені фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Крім визнавальних пояснень самого правопорушника, його вина у вчиненні даних адміністративних правопорушень повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1№ 395679, серії ЕПР 1 № 395693, рапортами працівників поліції, схемою місця ДТП від 18.07.2025, письмовими поясненнями порушника, письмовими поясненнями свідків, довідкою інспектора САП щодо відсутності у ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, відеозаписом з бодікамери та іншими матеріалами справи.
Згідно п. 12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до загальних положень ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується доданими до протоколу про адміністративне правопорушення матеріалами, а саме: актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alkotest, результат перевірки із застусованням приладу показав, 1,46 %, відеозаписами доданими до матеріалів справи
Відповідно до ст. 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно зі ст. 17 КУпАП, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Отже, стягнення є засобом впливу на свідомість правопорушника і головна його мета виховання порушника, формування у нього законослухняної поведінки, у зв'язку із чим своєчасне застосування заходів стягнення за адміністративні правопорушення є засобом запобігання суспільно небезпечних діянь.
Згідно довідки інспектора САП Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія.
Разом з тим, відсутність посвідчення у ОСОБА_1 не виключає можливість застосування до нього додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та не перешкоджає його застосуванню. Тобто, у випадку, коли санкцією відповідної частини статті КУпАП передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного адміністративного правопорушення, має право призначити цій особі таке додаткове покарання незалежно від того, чи правопорушник отримував раніше посвідчення на право керування транспортними засобами взагалі або щодо транспортних засобів певної категорії зокрема.
Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Враховуючи зазначене, особі, яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, санкція якого передбачає позбавлення права керування транспортними засобами, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами чи ні.
Будь яких доказів, які б спростували встановлені в судовому засіданні обставини особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, не
надано.
Разом з тим, відповідно достатті 36 КУпАП, при вчиненніоднією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
На виконання вимог ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, зокрема те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, одне з яких відноситься до грубих порушень ПДР України як таке, що безпосередньо впливає на безпеку дорожнього руху та її учасників; особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
З урахуванням особи правопорушника, який офіційно не працює, характеру вчиненого правопорушення, та обставин даної справи, вважаю необхідним піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст.4 ч.2 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст.130, 283, 284 КУпАП, ст.4 ч.2 Закону України «Про судовий збір», суддя-
ОСОБА_1 визнати винуватим в скоєнні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 грн. судового збору за наступними реквізитами:отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ:37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір, Володимирський міський суд Волинської області.
На постанову протягом десяти днів з моменту її винесення може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду.
Суддя: Тетяна ПУСТОВОЙТ