18 серпня 2025 року м. Харків Справа № 922/803/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
представники сторін у судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №1551) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.06.2025 у справі №922/803/25
за позовною заявою Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750)
до 1-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Органік" (61052, м. Харків, вул. Конєва, 4, код ЄДРПОУ 43267601) ,
2-го відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 2 693 136,17 грн,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 11527962000 від 25.11.2021 у розмірі 2 693 136,17 грн, з яких: 2 137 500,00 грн - заборгованість за кредитом, 90 512,69 грн - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами, нарахована по 24.11.2023, 465 123,48 грн - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін, нарахована по 28.02.2025. Судові витрати зі сплати судового збору та фактично понесені судові витрати позивач просить суд покласти на відповідачів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання першим відповідачем умов кредитного договору № 11527962000 від 25.11.2021, укладеного між першим відповідачем та позивачем, та на договори поруки № 287175 (основний борг) від 25.11.2021та № 287176 (проценти та інші платежі ) від 25.11.2021, укладені між позивачем та другим відповідачем, предметом яких є надання поруки другим відповідачем за виконання зобов'язань першого відповідача, які випливають з кредитного договору № 11527962000 від 25.11.2021.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024 по справі №917/2160/23 позов задоволено частково; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Органік" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" - 2 137 500,00 грн заборгованості за кредитом, 90 512,69 грн заборгованості за процентами за користування грошовими коштами; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Органік" на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк"- 13 368,08 грн судового збору; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" - 13 368,07 грн судового збору.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд встановив, що між банком (позивачем) і ТОВ «ТК Органік» (першим відповідачем) був належним чином укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав кредит у розмірі 2 700 000 грн, зі строком повернення не пізніше 24.11.2023. Перший відповідач свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим утворилася прострочена заборгованість.
Крім того, суд підтвердив наявність чинних договорів поруки, укладених між банком і фізичною особою (другим відповідачем), відповідно до яких поручитель зобов'язувався відповідати перед кредитором солідарно з боржником у межах установленої суми. Договори поруки містять чітко визначений строк їхньої дії - 12 років з моменту укладення, тому твердження поручителя про припинення поруки через сплив трирічного строку позовної давності були визнані необґрунтованими.
Що стосується суми процентів, нарахованих після закінчення строку дії договору (465 123,48 грн), суд дійшов висновку, що така заборгованість не є платою за користування кредитом, а має ознаки цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Враховуючи, що на час розгляду справи в Україні діє воєнний стан, застосовується п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який звільняє позичальників від сплати неустойки, штрафів і процентів як відповідальності за прострочення. Отже, ця частина позовних вимог визнана місцевим судом необґрунтованою.
ОСОБА_1 з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до ФО ОСОБА_1 ; стягнути судовий збір.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:
- суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до п.2.2 договору поруки №287175, у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором або за рішенням суду внаслідок визнання основного договору недійсним кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, а поручитель зобов'язується негайно виконати основне зобов'язання за боржника. Тобто, на думку апелянта, правова конструкція договору поруки передбачає відповідальність поручителя виключно у разі визнання кредитного договору №11527962000 від 25.11.2021 недійсним. З огляду на це, у позивача не було підстав на звернення до суду з позовом, бо основний договір не визнаний недійсним у судовому порядку, весь час визнавався боржником та припинив свою дію 24.11.2023;
- суд не прийняв заперечення проти позову другого відповідача який посилався на те, що позивачем пропущено встановлений трирічний строк для пред'явлення вимоги до поручителя, а тому договори поруки №287175 та №287176 є припиненими; позивач з вимогою про виконання зобов'язань за кредитним договором з моменту фактичного припинення зобов'язання 09.02.2022 до 10.03.2025 до поручителя не звертався.
07.08.2025 від Акціонерного товариства "Укрсиббанк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 12.06.2025 у справі №922/803/25 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Обґрунтовує відзив тим, що:
- відповідно до п.2.2 Договору поруки, у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором або за рішенням суду внаслідок визнання основного договору недійсним, кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, а поручитель зобов'язується негайно виконати основне зобов'язання за боржника;
- суд першої інстанції правильно зазначив, що пред'явлення відповідного позову до суду також є пред'явленням вимоги до поручителя;
- сторони окрім погодженого графіку повернення платежів за договором, погодили також і кінцевий строк повернення кредиту - не пізніше 24.11.2023. Тому апелянт помилково вважає, що сторони не погодили строк;
- у договорах поруки також погоджений строк протягом якого позивач має право пред'явити вимоги до 2 відповідача, що становить 12 років з дати укладання цих договорів, а тому є помилковим твердження апелянта, що вже сплив трирічний строк для пред'явлення вимоги.
Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.
18.08.2025 витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з відупсткою судді Гетьмана Р.А., визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.
У судове засідання від 18.08.2025 представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином. На початку апеляційного розгляду колегія суддів встановила, що від ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів. У цьому клопотанні відповідач зазначив, що між сторонами виникло різне тлумачення положень розділів 1 і 2 Договору поруки №287175. На його думку, суд першої інстанції також неправильно витлумачив зміст цих розділів, що призвело до помилкових правових висновків у справі. У зв'язку з наведеним, апелянт просить витребувати в АТ «УКРСИББАНК» оригінал договору поруки №287175 (основний договір) від 25.11.2021, посилаючись на те, що другий примірник йому наданий не був, а відтак, у нього немає можливості подати його до суду самостійно.
Згідно з приписами частини 1 та 2 статті 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Колегія суддів, розглянувши заявлене апелянтом клопотання про витребування доказів, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зокрема, встановлено, що зазначене клопотання не було подано до суду першої інстанції. При цьому апелянт не навів жодних об'єктивних та належних причин, які б підтверджували неможливість звернення з таким клопотанням у строки, визначені процесуальним законодавством.
Разом з тим, апелянт не вказує на те, що копія договору поруки, яка міститься в матеріалах справи, є недостовірною, підробленою чи такою, що не відповідає оригіналу. Він також не стверджує про її недійсність або наявність у ній невідповідностей, які потребують порівняння з оригіналом. Фактичною метою клопотання апелянта є не підтвердження юридичних сумнівів щодо достовірності доказу, а спроба повторної оцінки положень договору, що саме по собі не є належною підставою для витребування його оригіналу.
Крім того, суд першої інстанції повноцінно дослідив надану копію договору поруки, яка була долучена до матеріалів справи, та дав їй належну правову оцінку. З цієї копії вбачається, що документ містить усі істотні умови, передбачені законом для договору поруки, підписаний усіма сторонами, зокрема відповідачем-2, скріплений печатками та оформлений відповідно до вимог діловодства. Відповідно, він є належним і допустимим доказом, а підстав для сумніву в його автентичності у суду апеляційної інстанції не виникло.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання апелянта про витребування доказів.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.
25.11.2021 між Акціонерним товариством "Укрсиббанк" (позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Органік" (перший відповідач) укладено кредитний договір № 11527962000 (далі договір), відповідно до умов якого позивач надає першому відповідачу кредит в сумі 2 700 000,00 грн, а перший відповідач приймає його, належним чином використовує та повертає банку кредит. Також перший відповідач зобов'язався сплатити плату за користування ним в порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надається одним траншем в розмірі зазначеної суми кредиту.
Підписуючи цей договір, сторони погодилися з умовами та порядком надання, обслуговування та погашення кредиту, викладених у цьому договорі та у Правилах (договірних умовах) обслуговування суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, осіб, що проводять незалежну професійну діяльність, представництв - клієнтів АТ "Укрсиббанк" (далі - Правила). Підписи сторін під цим договором вважаються одночасно підписами сторін під Правилами, та сторони визнають, що Правила є невід'ємною частиною договору і не підлягають додатковому підписанню.
За умовами п.1.1.2 договору кредит надається шляхом зарахування банком коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок першого відповідача № НОМЕР_2 у позивача для подальшого використання за цільовим призначенням.
У п.1.2.1 договору сторони погодили, що надання кредиту здійснюється з 25.11.2021.
Перший відповідач взяв на себе зобов'язання (п.1.2.2 договору) повернути кредит в повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 2 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 24.11.2023, якщо тільки відповідно до умов договору не застосовується інший термін повернення заборгованості за кредитом. Перший відповідач зобов'язався повертати кредит та сплачувати проценти, комісії, штрафи та інші платежі, відповідно до умов договору на рахунок позивача.
Сторони у п.1.3 договору погодили плату за кредит, під терміном якої у даному договорі розуміються як процент так і комісія: для строкової суми кредиту встановлюється фіксована кредитна ставка в розмірі 10,9% річних, для простроченої суми кредиту - у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми кредиту на дату виникнення такого прострочення.
Проценти нараховуються та сплачуються у порядку, передбаченому Привалами (п.1.3.3 договору).
Так, положення щодо погашення кредиту та процентів передбачені у розділі 8 Правил, зокрема у п.8.3 передбачено порядок нарахування та сплати процентів:
- нарахування процентів за строковою сумою кредиту/траншу, а також комісії за управління лімітом кредитування (за невикористаний ліміт), якщо вона передбачена договором кредитування, здійснюється в останній календарний день кожного місяця та в день повного погашення кредиту/траншу за методом "факт/360" (метод "факт/360" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів) на суму кредитних коштів, що надані клієнту і які ще не повернуті останнім у власність банку, за період з дня фактичного надання кредиту/траншу, а в подальшому - з першого календарного дня поточного місяця, до останнього календарного дня поточного місяця або до дати повного погашення кредиту/траншу, якщо таке погашення здійснюється у поточному місяці;
- для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту/траншу вважається одним днем;
- клієнт зобов'язується сплачувати нараховані проценти у строк з 1 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який вони були нараховані, та в день повернення кредиту/траншу, якщо інше не передбачено договором кредитування;
- якщо останній день строку/термін сплати процентів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.
Цільовим призначенням (метою) кредиту, відповідно до п.1.4 договору, є поповнення обігових коштів.
Між сторонами підписано додаток № 1 до договору, в якому сторони погодили перелік комісій, порядок їх нарахування та сплати.
У додатку № 2 до договору сторони погодили графік погашення кредиту, відповідно до якого перший відповідач зобов'язався повернути банку суму кредиту, яке повинно відбуватися 10-го числа кожного місяця у такому розмірі, щоб на дату погашення кредиту залишок максимальної заборгованості не перевищував суми, встановленої у графіку. Тобто щомісячне погашення повинно бути у сумі 112 500,00 грн.
На виконання умов кредитного договору позивач надав першому відповідачу кредит в розмірі 2 700 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку першого відповідача, наявною в матеріалах справи.
Відповідно до п.2.1 договору виконання зобов'язань першого відповідача за договором забезпечується порукою ОСОБА_1 , умови такого договору забезпечення повинні передбачати забезпечення виконання всіх зобов'язань першого відповідача за договором, заявами та додатковими угодами до договору, укладеними протягом строку дії договору.
Кредит забезпечується всім належним першому відповідачу майном і коштами, на які може бути звернене стягнення в порядку, встановленому законодавством України.
В забезпечення виконання зобов'язання за договором між позивачем та ОСОБА_1 (другий відповідач, поручитель) 25.11.2021 укладені договори поруки № 287175 (основний договір) та № 287176 (проценти та інші платежі).
Відповідно до умов договору поруки № 287175 (основний договір) другий відповідач поручається перед банком за виконання зобов'язань першого відповідача перед позивачем, що виникли з основного договору (кредитний договір № 11527962000 від 25.11.2021, що укладений між позивачем та першим відповідачем), а саме щодо сплати суми основного боргу в розмірі 2 700 000,00 грн. Поручитель відповідає перед банком за порушення зобов'язань першого відповідача за основним договором.
Також відповідно до умов договору поруки № 287176 (проценти та інші платежі) другий відповідач поручився перед позивачем за виконання зобов'язань першого відповідача перед позивачем, що виникли з основного договору, а саме щодо сплати процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору, існуючих в теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому, в тому числі на підставі окремих угод, що можуть бути укладені в рамках основного договору (надалі - основне зобов'язання).
За умовами п.1.3 договорів поруки другий відповідач відповідає перед банком за основним договором частково, а саме за порушення основного зобов'язання першим відповідачем в межах суми, що становить 2 700 000,00 грн (договору поруки № 287175 (основний договір), в межах суми, що становить 1 350 000,00 грн (договір поруки № 287176 (проценти та інші платежі). Другий відповідач відповідає перед позивачем у зазначеному в цьому пункті розмірі протягом строку дії поруки, зазначеного в п.3.1 цих договорів, незалежно від суми будь-яких погашених зобов'язань за основним договором.
Відповідальність першого та другого відповідача є солідарною (п.1.4 договорів поруки). Причини невиконання першим відповідачем своїх зобов'язань за основним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання другим відповідачем зобов'язань за договором (п.1.5 договорів поруки).
У випадку невиконання першим відповідачем своїх зобов'язань за основним договором або за рішенням суду внаслідок визнання основного договору недійсним, позивач, відповідно до п.2.2 договорів поруки, має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до другого відповідача, а другий відповідач зобов'язується негайно виконати основне зобов'язання за першого відповідача. Не отримання другим відповідачем вимоги позивача не звільняє поручителя від обов'язку виконати основне зобов'язання за першого відповідача.
У п.3.1 цих договорів поруки, сторони домовились, що строк дії поруки, а саме строк протягом якого позивач має право пред'являти вимоги до другого відповідача, становить 12 років з дати укладання цих договорів.
Договори поруки набирають чинності з дати їх укладення та діють протягом строку дії поруки, що зазначений у п.3.1 цих договорів (п.4.1 договорів поруки).
Як зазначає позивач, перший відповідач умови договору належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього перед позивачем станом на 04.03.2025 наявна заборгованість в розмірі 2 693 136,17 грн, яка складається з:
- 2 137 500,00 грн - заборгованість за кредитом;
- 90 512,69 грн - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами, що нараховані за ставкою 10,9% по 24.11.2023;
- 465 123,48грн - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін, що нараховані за ставкою 10,9% по 28.02.2025.
Оскільки за договорами поруки другий відповідач відповідає перед позивачем як солідарний боржник у випадку невиконання першим відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивач звернувся до суду з цим позовом про солідарне стягнення з першого та другого відповідача заборгованості за кредитним договором.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.
Предметом розгляду у даній справі є вимоги Акціонерного товариства "Укрсиббанк" про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 11527962000 від 25.11.2021 з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Органік" (як позичальника) та ОСОБА_1 (як поручителя), а саме: 2 137 500,00 грн заборгованість за кредитом; 90 512,69 грн заборгованість за процентами за користування грошовими коштами, нарахована до 24.11.2023; 465 123,48 грн проценти за користування грошовими коштами після закінчення строку кредитування (по 28.02.2025).
Натомість, предметом апеляційного розгляду є перевірка законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позов АТ «Укрсиббанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором №11527962000 від 25.11.2021. Згідно з цим рішенням, з ТОВ «ТК Органік» (як позичальника) та ОСОБА_1 (як поручителя) солідарно стягнуто суму основного боргу та проценти за користування кредитом у межах строку дії договору (до 24.11.2023).
За приписами ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Укладений між позивачем та першим відповідачем договір за своєю правовою природою є кредитним договором, сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст.ст.205, 638, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та ст.ст.179, 180 Господарського кодексу України він вважається укладеним.
За приписами ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України).
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).
Надання першому відповідачу кредиту підтверджується наданими до матеріалів справи виписками з особового рахунку першого відповідача, наявними в матеріалах справи.
Як вбачається із матеріалів справи, сторонами у кредитному договорі був погоджений графік погашення кредиту, за яким перший відповідач взяв на себе зобов'язання згідно цього графіку, але в будь-якому випадку не пізніше 24.11.2023. Також сторонами у договорі для строкової суми кредиту встановлена фіксована процентна ставка в розмірі - 10,9% процентів річних, які нараховуються та сплачуються у порядку, передбаченому Привалами (договірними умовами) обслуговування суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, осіб, що проводять незалежну професійну діяльність, представництв клієнтів АТ "Укрсиббанк", що діяли на час виникнення спірних правовідносин. Зазначені Правила містяться в матеріалах справи.
Сторони у кредитному договорі визначили, що підписавши цей договір, вони погодилися з умовами та порядком надання, обслуговування та погашення кредиту, викладених у цьому договорі та у вищезазначених Правилах. Підписи сторін під цим договором вважаються одночасно підписами сторін під Правилами, та сторони визнають, що Правила є невід'ємною частиною договору і не підлягають додатковому підписанню.
Суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності та правильності здійсненого позивачем розрахунку суми прострочених платежів за кредитом у розмірі 2 137 500,00 грн та за процентами за користування грошовими коштами у розмірі 90 512,69 грн, нараховані по 24.11.2023, адже він не суперечить положенням чинного законодавства, встановленим обставинам справи, та є арифметично вірним.
Матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 137 500,00 грн та процентів за користування грошовими коштами у розмірі 90 512,69 грн, нарахованих по 24.11.2023. Даний факт першим відповідачем не спростований та не заперечується, власного контррозрахунку вказаних сум до суду першої інстанції не подано.
Доказів того, що поручителем була сплачена відповідна заборгованість матеріали справи також не містять.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Виконання зобов'язань за кредитним договором № 11527962000 від 25.11.2021 було забезпечено договорами поруки № 287175 (основний договір) та № 287176 (проценти та інші платежі), укладеними між позивачем та другим відповідачем, відповідно до умов яких другий відповідач поручився перед позивачем за виконання першим відповідачем зобов'язання за кредитним договором.
Відповідно до ч.1, 2 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України).
Враховуючи умови договорів поруки, наведені вище приписи законодавства та встановлені у справі обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у другого відповідача виник солідарний обов'язок сплатити заборгованість з повернення кредитних коштів в розмірі 2 228 012,29 грн, з яких: 2 137 500,00 грн прострочена заборгованість за кредитом та 90 512,69 грн заборгованість за процентами за користування грошовими коштами, що нараховані по 24.11.2023.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що перший та другий відповідачі не надали належних і допустимих доказів виконання зобов'язань за кредитним договором, а матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості. Водночас, наявність заборгованості підтверджується належними письмовими доказами, дослідженими судом першої інстанції та апеляції. За таких обставин апеляційний суд вважає правильним висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість та документальне підтвердження позовних вимог у частині солідарного стягнення з першого та другого відповідача суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 2?228?012,29 грн, з яких: 2?137?500,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 90?512,69 грн - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, нарахованими станом на 24.11.2023.
Разом з тим, апелянт у своїй скарзі вказує, що позивачем пропущено встановлений трирічний строк для пред'явлення вимоги до поручителя, а тому договори поруки №287175 та №287176 є припиненими; позивач з вимогою про виконання зобов'язань за кредитним договором з моменту фактичного припинення зобов'язання 09.02.2022 до 10.03.2025 до поручителя не звертався.
Колегія суддів з цього приводу зазначає таке.
Згідно з частиною 4 ст.559 Цивільного кодексу України, визначено три альтернативні правила визначення чинності поруки, які викладені у відповідних реченнях цієї норми:
1. порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки.
2. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя.
3. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя.
З аналізу цієї норми вбачається, що зазначені правила застосовуються послідовно: насамперед діє правило щодо строку поруки, визначеного договором; за його відсутності - друге правило; за відсутності й умов для другого - третє.
Щодо першого правила. Як убачається з п. 3.1 договорів поруки, сторони передбачили, що кредитор має право пред'явити вимоги до поручителя протягом 12 років з дати укладення договору. Тобто строк дії поруки чітко визначений сторонами, що виключає можливість застосування наступних правил із ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Стосовно другого правила. Воно підлягає застосуванню лише у разі, коли строк поруки не встановлений. Оскільки строк визначений сторонами (12 років), підстав для застосування цього правила немає.
Щодо третього правила. Воно стосується ситуацій, коли строк виконання основного зобов'язання не визначений або пов'язаний із моментом пред'явлення вимоги. Натомість у цій справі сторони не лише погодили графік повернення кредитних коштів, а й визначили кінцевий строк виконання основного зобов'язання - не пізніше 24.11.2023 (п. 1.2.2 договору). Отже, підстав для застосування цього правила також не вбачається.
З огляду на те, що договори поруки містять чітко визначений строк дії - 12 років, передбачений сторонами, порука залишається чинною. Твердження апелянта про припинення дії поруки у зв'язку з нібито пропущенням позивачем трирічного строку звернення до поручителя є безпідставними і суперечать прямим умовам договорів та положенням ч. 4 ст. 559 ЦК України. Отже, апеляційний суд відхиляє ці доводи як необґрунтовані.
Також апеляційний суд зауважує, що суд першої інстанції слушно зазначив, що пред'явлення відповідного позову до суду також може бути розцінено як пред'явлення вимоги до поручителя. Крім того, за умовами п.2.2 Договорів поруки, сторони погодили, що у випадку не отримання другим відповідачем вимоги позивача це не звільняє поручителя від обов'язку виконати основне зобов'язання за першого відповідача.
Отже, апеляційний суд доходить висновку, що доводи апелянта про припинення договорів поруки є безпідставними, а висновки місцевого суду з цього питання - законними та обґрунтованими.
Також апелянт вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до п.2.2 Договору поруки №287175, у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором або за рішенням суду внаслідок визнання основного договору недійсним кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, а поручитель зобов'язується негайно виконати основне зобов'язання за боржника. Тобто, на думку апелянта, правова конструкція договору поруки передбачає відповідальність поручителя виключно у разі визнання кредитного договору №11527962000 від 25.11.2021 недійсним. З огляду на це, у позивача не було підстав на звернення до суду з позовом, бо основний договір не визнаний недійсним у судовому порядку, весь час визнавався боржником та припинив свою дію 24.11.2023.
Відповідно до ч.1,2 ст.553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Згідно з ч.1,2 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч.1,2 ст.543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Окрім того, п.2.2 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором або за рішенням суду внаслідок визнання основного договору недійсним кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо по поручителя, а поручитель зобов'язується негайно виконати основне зобов'язання за боржника.
Проаналізувавши вказаний пункт Договору, колегія суддів зазначає, що даний пункт закріплює механізм відповідальності поручителя перед кредитором та встановлює дві альтернативні підстави для виникнення його обов'язку:
1. невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором.
Це означає, що якщо боржник не повернув кредит, не сплатив проценти чи інші належні платежі у встановлені строки, кредитор має право звернутися безпосередньо до поручителя з вимогою про виконання цих зобов'язань. У такому випадку поручитель повинен негайно сплатити за боржника заборгованість у тому ж обсязі, що передбачений кредитним договором.
2. визнання основного договору недійсним за рішенням суду.
Якщо суд визнає кредитний договір недійсним, кредитор не втрачає право вимагати відшкодування належних йому сум. У такій ситуації він також може пред'явити вимоги безпосередньо до поручителя, і той зобов'язаний виконати основне зобов'язання за боржника.
Таким чином, норма п. 2.2 не обмежує відповідальність поручителя виключно випадком визнання договору недійсним. Вона передбачає два самостійні та рівноцінні варіанти виникнення обов'язку поручителя: або при простому невиконанні боржником зобов'язань, або при визнанні основного договору недійсним.
У даній справі має місце саме та правова ситуація, яка прямо передбачена п. 2.2 Договору поруки, а саме - невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором. З огляду на це у кредитора виникло належне договірне право пред'явити вимоги безпосередньо до поручителя, а у поручителя - відповідний обов'язок негайно виконати основне зобов'язання замість боржника.
Таким чином, звернення позивача до суду з вимогами про стягнення заборгованості з поручителя є правомірним та відповідає як умовам договору поруки, так і приписам статей 553, 554, 543 Цивільного кодексу України. Доводи апелянта щодо відсутності підстав для покладення відповідальності на поручителя не знаходять підтвердження та підлягають відхиленню як безпідставні.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що договори поруки покладають на поручителя солідарний обов'язок разом із боржником відповідати перед кредитором у випадку невиконання основного зобов'язання. Строк дії поруки сторонами чітко визначено у 12 років, що виключає можливість застосування обмеження у три роки, на яке посилався апелянт. Крім того, п. 2.2 договорів поруки передбачає виникнення відповідальності поручителя не лише у разі визнання основного договору недійсним, але й у випадку невиконання боржником своїх обов'язків, що й мало місце у даній справі. Таким чином доводи апелянта щодо припинення дії поруки та відсутності підстав для покладення на нього відповідальності є безпідставними та не спростовують установлених судами обставин.
У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Доводи апелянта не спростовують наведені висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а рішення Господарського суду Харківської області від 12.06.2025 у справі №922/803/25 має бути залишене без змін.
Враховуючи відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, п.1 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 12.06.2025 у справі №922/803/25 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 28.08.2025.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук
Суддя В.С. Хачатрян