ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 серпня 2025 року Справа № 902/962/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14.07.2025
(постановлену в м. Вінниці)
за заявою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
про забезпечення позову
у справі № 902/962/25 (суддя Маслій І.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи АЗС"
2) ОСОБА_1
про стягнення 1 391 615 грн 50 коп.
за участю представників сторін:
від Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" - Левченко Ю.В.;
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи АЗС" - не з'явився;
від ОСОБА_1 - не з'явився.
Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи АЗС", до ОСОБА_1 про стягнення за Кредитним договором №090824-К від 09.08.2024 заборгованості у розмірі 1 391 615 грн 50 коп., з яких: 1 352 063 грн 76 коп. боргу за тілом кредиту; 39 551 грн 74 коп. відсотків за користування коштами.
Пізніше, позивачем подано заяву №б/н від 11.07.2025 про забезпечення позову, в якій заявник просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи АЗС", в межах суми позову у розмірі 1 391 615 грн 50 коп. до виконання рішення суду у цій справі та на грошові кошти які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_1 в межах суми позову у розмірі 1 391 615 грн 50 коп. до виконання рішення суду у цій справі.
Господарський суд Вінницької області ухвалою від 14.07.2025 у справі №902/962/25 відмовив в задоволенні заяви представника позивача Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" № б/н від 11.07.2025 про забезпечення позову.
Ухвала мотивована тим, що заява про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника і при цьому ним не обґрунтовано належним чином необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, не надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу в підтвердження фактів імовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення господарського суду в майбутньому в разі невжиття таких заходів та те, що вимоги заявника наведені у заяві про забезпечення позову щодо накладення арешту на майно боржника не є співмірними із позовними вимогами останнього.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро", у якій просить ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14.07.2025 у справі № 902/962/25 скасувати та постановити нову, якою вжити заходи забезпечення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована таким.
В заяві про забезпечення позову, АТ "Банк Кредит Дніпро" було вказано, що відповідачі вже зараз вчиняють дії направлені на ухилення від виконання своїх грошових зобов'язань, а саме, достовірно знаючи про існуючу заборгованість перед АТ "Банк Кредит Дніпро", ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ "Глобал Енерджи АЗС", а також поручителем за зобов'язаннями ТОВ "Глобал Енерджи АЗС", після направлення йому вимоги (13.05.2025), здійснив відчуження належного йому нерухомого майна, уклавши 16.05.2025 договір купівлі-продажу будівлі прохідної будки.
Більш того, після укладення вищевказаного договору та отримання грошових коштів, ОСОБА_1 не сплатив жодної копійки у рахунок погашення існуючої заборгованості перед АТ "Банк Кредит Дніпро".
Вищенаведене беззаперечно доводить факт вчинення відповідачами активних дій (відчуження майна) задля ухилення від виконання зобов'язань за договором та майбутнім рішенням суду, що свідчить про недобросовісність відповідачів.
Тобто, АТ "Банк Кредит Дніпро" надало беззаперечні докази того, що відповідачі вже зараз вчиняють дії направлені на ухилення від виконання зобов'язань.
Звертає увагу, що ТОВ "Глобал Енерджи АЗС" не виконало свої зобов'язання за кредитним договором, порушує умови останнього та ухиляється від погашення своєї заборгованості за наданим кредитом та нарахованими відсотками по кредиту.
Зауважує, що посилання позивача на недобросовісність відповідачів не є безпідставними твердженнями, а є обставинами, що підтверджуються доказами, які позивач надав суду першої інстанції разом із заявою про забезпечення позову, і вони містяться в матеріалах судової справи, як підтвердження того, що позивач намагався вжити досудових заходів врегулювання спору, проте через продовження порушення зобов'язання був вимушений звернутись за судовим захистом.
Тому позивач вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції: не в повній мірі встановив обставини, що мають значення для цієї справи, для вирішення питання про забезпечення позову; неправильно дослідив та оцінив надані позивачем докази обґрунтованості, співмірності, адекватності та достатності застосування до відповідачів заходів забезпечення позову; не врахував актуальну практику і висновки Верховного Суду, а також доводи позивача щодо наявності підстав забезпечення позову.
Відповідачі не скористалися правом подати відзиви на апеляційну скаргу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 26.08.2025 представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при постановлені оскарженої ухвали було не надано належну оцінку доводам та доказам заявника, а тому просив ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14.07.2025 у справі № 902/962/25 скасувати та вжити заходи забезпечення позову.
В судове засідання 26.08.2025 представники відповідачів не з'явилися.
Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що відповідачі були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать довідки про доставку електронних листів (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 212-213), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів.
Дослідивши матеріали оскарження ухвали, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при постановлені ухвали норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції скасувати та частково задовольнити заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи АЗС", до ОСОБА_1 про стягнення за Кредитним договором №090824-К від 09.08.2024 заборгованості у розмірі 1 391 615 грн 50 коп., з яких: 1 352 063 грн 76 коп. боргу за тілом кредиту; 39 551 грн 74 коп. відсотків за користування коштами.
В подальшому, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту:
на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи АЗС", в межах суми позову у розмірі 1 391 615 грн 50 коп. до виконання рішення суду у цій справі;
на грошові кошти які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_1 в межах суми позову у розмірі 1 391 615 грн 50 коп. до виконання рішення суду у цій справі.
Така заява мотивована тим, що 09.08.2024 між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи АЗС" (позичальник/відповідач 1) було укладено Кредитний договір № 090824-К, відповідно до якого на умовах Договору, який складається з цього Індивідуального договору та Загальних умов, Банк надає грошові кошти (Кредит), а Клієнт зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти та інші платежі, передбачені Договором.
Продовжує, що в порушення умов Кредитного договору та норм діючого законодавства позичальник не виконав свої зобов'язання за Кредитним договором. Зокрема, Позичальник порушує умови Кредитного договору, ухиляється від погашення своєї заборгованості за наданим кредитом та нарахованими відсотками по кредиту, що підтверджується особовими рахунками Позичальника та розрахунком заборгованості, платіжними документами (вказані документи додаються до позовної заяви та направлялися іншим учасникам разом із позовом).
Зауважує, що станом на 08.07.2025 позичальник не виконав умови Кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом та процентами, у зв'язку з чим заборгованість за Кредитним договором складає 1 391 615 грн 50 коп., що складається із: залишку простроченого кредиту 1 352 063 грн 76 коп.; залишку несплачених відсотків 39 551 грн 74 коп.
Вказує, що з метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором було укладено Договір поруки №090824-П від 09.08.2024, відповідно до умов якого ОСОБА_1 поручається перед Банком за виконання Боржником Основного зобов'язання 1, Основного зобов'язання 2 за Основним договором, а саме за кожне з цих Основних зобов'язань окремо.
Зазначає, що направляв відповідачу-2 письмові вимоги (№ 21-6729 від 13.05.2025, №17-8364 від 20.06.2025, № 17-8615 від 26.06.2025), однак, погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами з боку відповідача-2 не відбулось, що свідчить про порушення зобов'язань за Договором поруки.
Звертає увагу суду, що достовірно знаючи про існуючу заборгованість перед АТ "Банк Кредит Дніпро", ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ "Глобал Енерджи АЗС", а також поручителем за зобов'язаннями ТОВ "Глобал Енерджи АЗС", після направлення йому вимоги (13.05.2025), здійснив відчуження належного йому нерухомого майна, уклавши 16.05.2025 договір купівлі-продажу будівлі прохідної будки.
Більш того, після укладення вищевказаного договору та отримання коштів (320 149 грн 27 коп.), ОСОБА_1 не сплатив жодної копійки у рахунок погашення існуючої заборгованості перед банком.
На думку позивача, вищенаведене беззаперечно доводить факт вчинення відповідачами активних дій (відчуження майна) задля ухилення від виконання зобов'язань за договором та майбутнім рішенням суду, що свідчить про недобросовісність відповідачів.
Підсумовує, що як боржник так і поручитель вже зараз ухиляються від виконання свого обов'язку і не реагують на вимоги банку, а відповідно, що відповідачі не зацікавлені у погашенні боргу і у разі задоволення позову так само ухилятимуться від виконання рішення суду, тому існує реальна загроза (а не припущення) невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в цій справі.
Як зазначено вище, Господарський суд Вінницької області ухвалою від 14.07.2025 у справі №902/962/25 відмовив в задоволенні заяви представника позивача Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" № б/н від 11.07.2025 про забезпечення позову.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення заяви позивача, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").
Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Суд виходить з того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін.
Як зазначив Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Щодо доводів скаржника про вчинення відповідачами активних дій щодо відчуження майна задля ухилення від виконання зобов'язань за договором та майбутнім рішенням суду, із посиланням на Договір купівлі-продажу будівлі прохідної будки від 16.05.2025, то суд апеляційної інстанції вказує, що до заяви про забезпечення позову копію такого правочину позивачем не було долучено.
Із КП "Діловодство спеціалізованого суду" апеляційний господарський суд встановив, що відповідна копія Договору купівлі-продажу будівлі прохідної будки від 16.05.2025 була долучена позивачем пізніше, а саме шляхом подання 14.07.2025 через Електронний суд заяви про долучення копії вказаного договору (при цьому зареєстрована судом першої інстанції 14.07.2025 о 11:36 год.).
Суд апеляційної інстанції зважає на те, що заява про забезпечення позову була подана позивачем 11.07.2025, а тому з врахуванням приписів ч. 1 ст. 116 та ч. 1 ст. 140 ГПК України Господарський суд Вінницької області мав розглянути таку заяву не пізніше 14.07.2025.
Також, із КП "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що на електронний примірник оскарженої ухвали було накладено кваліфікований електронний підпис 14.07.2025 о 10:18 год.
Тобто, копія Договору купівлі-продажу будівлі прохідної будки від 16.05.2025 разом із відповідною заявою надійшла до місцевого господарського суду вже після вирішення питання про забезпечення позову, а відтак вона не могла бути взята до уваги судом.
При цьому, в силу ст. 13 ГПК України позивач несе ризики, які пов'язані із вчиненням в останній день строку дій пов'язаних із розглядом його заяви.
Тому, враховуючи приписи ст. 269 ГПК України, апеляційний господарський суд позбавлений можливості прийняти вищевказаний доказ та надати йому оцінку.
Однак, з врахуванням того, що предметом позову у даній справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 1 391 615 грн 50 коп., а запропоновані заходи забезпечення позову стосуються, зокрема, коштів відповідачів в межах розміру позовних вимог, відсутність доказів будь-якого реагування відповідачів на вимоги позивача про погашення заборгованості, безумовну можливість останніх розпорядитися своїми грошовими коштами, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обґрунтованими, адекватними та співмірними у цьому випадку є заходи забезпечення позову в вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідачів в межах заявленої до стягнення суми.
В той же час, враховуючи розумність, адекватність, а також пропорційність вважає, що відсутні підстави для накладення арешту на майно (рухоме та нерухоме) відповідачів, а накладений арешт на грошові кошти відповідачів спроможний буде забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Суд враховує і те, що хоча матеріалами оскарження ухвали це не підтверджено, водночас за загальним правилом кредити на придбання автомобілів забезпечуються заставою, предметом якої є сам придбаний за кредитні кошти автомобіль.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", викладені в апеляційній скарзі, підтверджують необхідність забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи АЗС", а також ОСОБА_1 , в межах суми позову у розмірі 1 391 615 грн 50 коп. до виконання рішення суду у цій справі.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).
Підсумовуючи викладене, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" потрібно задовольнити частково, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14.07.2025 у справі № 902/962/25 скасувати, частково задовольнити заяву Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14.07.2025 у справі № 902/962/25 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Заяву Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" № б/н від 11.07.2025 про забезпечення позову задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову.
Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи АЗС", в межах суми позову у розмірі 1 391 615 грн 50 коп. до виконання рішення суду у цій справі.
Стягувач: Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (01033, Україна, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок, 32, код 14352406).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи АЗС" (73030, Україна, Херсонська обл., місто Херсон, вулиця 1-ша Текстильна, будинок, 14, код 44914642).
Накласти арешт на грошові кошти які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах ОСОБА_1 в межах суми позову у розмірі 1 391 615 грн 50 коп. до виконання рішення суду у цій справі.
Стягувач: Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (01033, Україна, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок, 32, код 14352406).
Боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Постанова є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.
3. Справу № 902/962/25 надіслати Господарському суду Вінницької області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "28" серпня 2025 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.