ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
27 серпня 2025 року Справа № 903/57/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Крейбух О.Г.
секретар судового засідання Романець Х.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - Кваснікевич В.В. (в режимі відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Евербуд" на рішення Господарського суду Волинської області від 08 квітня 2025 року (повний текст складено 17.04.2025) та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 28 квітня 2025 року (повний текст складено 30.04.2025) у справі №903/57/25 (суддя Слободян О.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Евербуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп"
про стягнення 594 385 грн 08 коп
та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евербуд"
про стягнення 658 364 грн 43 коп
Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.04.2025 у справі №903/57/25 в первісному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Евербуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" про стягнення 594 385 грн 08 коп, відмовлено повністю.
Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евербуд" про стягнення 658 364 грн 43 коп, задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евербуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" 329 182 грн 22 коп (в тому числі: 62 080 грн 48 коп неустойки та 267 101 грн 74 коп штрафу), а також 7900 грн 38 коп витрат по сплаті судового збору.
Відмовлено у зустрічному позові в частині стягнення 62 080 грн 47 коп неустойки та 267 101 грн 74 коп штрафу.
Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 28.04.2025 у справі №903/57/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евербуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Евербуд" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні первісного позову та в частині задоволення зустрічного позову та прийняти нове судове рішення, яким первісний позов задоволити та зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню з ТОВ "Евербуд" на користь ТОВ "Вест Ойл Груп" на 30 %.
Також не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Евербуд" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким зменшити розмір стягнення до 15 000,00 грн.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/57/25 у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Евербуд" на рішення Господарського суду Волинської області від 08.04.2025 у справі №903/57/25 залишено без руху. Запропоновано скаржнику до 29.05.2025 усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання суду доказів доплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі.
Разом з тим, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Евербуд" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 28.04.2025 у справі № 903/57/25. Призначено справу № 903/57/25 до розгляду на 28.07.2025 об 11:30 год.
26 травня 2025 року на адресу апеляційного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Евербуд" про усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги.
Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду №01-05/189 від 27.05.2025, на підставі службової записки головуючої судді від 27.05.2025, у зв'язку з участю у підвищенні кваліфікації для участі у семінарських заняттях, діяльності органів суддівського самоврядування без відбуття у відрядження судді-члена колегії Тимошенка О.М. з 26.05.2025 по 28.05.2025 включно призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи №903/57/25 між суддями від 27.05.2025 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Евербуд" на рішення Господарського суду Волинської області від 08.04.2025 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., суддя Грязнов В.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Евербуд" на рішення Господарського суду Волинської області від 08.04.2025 у справі №903/57/25. Призначено справу №903/57/25 до розгляду на 28.07.2025 об 11:30 год. Об'єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Евербуд" на рішення Господарського суду Волинської області від 08.04.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 28.04.2025 у справі №903/57/25 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.
Відповідач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду № 01-05/488 від 24.07.2025, на підставі службової записки головуючої судді від 24.07.2025, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Евербуд" на рішення Господарського суду Волинської області від 08.04.2025 у даній справі визначено передати раніше визначеному складу суду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Евербуд" на рішення Господарського суду Волинської області від 08.04.2025 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2025 справу №903/57/25 прийнято до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М.
Протокольною ухвалою від 28.07.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 11.08.2025 об 11:00 год.
Розпорядженнями керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 №№ 01-05/579, 01-05/581 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Тимошенка О.М. у період з 04.08.2025 по 05.09.2025 включно, призначено заміну судді-члена колегії у справі №903/57/25.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/57/25 у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2025 справу №903/57/25 прийнято до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г.
У зв'язку з відпусткою судді-члена колегії Крейбух О.Г. 11.08.2025, судове засідання у справі №903/57/25, призначене на 11.08.2025 об 11:00 год., не відбулося.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 справу №903/57/25 розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Евербуд" на рішення Господарського суду Волинської області від 08 квітня 2025 року та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 28 квітня 2025 року у справі №903/57/25 призначено на 27 серпня 2025 року об 12:30 год.
В судове засідання 27 серпня 2025 року, яке мало відбутися в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів з представником ТОВ "Евербуд", останній на зв'язок не вийшов. При цьому, колегією суддів було надано представнику достатньо часу для забезпечення участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів заявника.
Колегія суддів, враховуючи положення ч. 5 ст. 197 ГПК України, якою передбачено, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, та зважаючи на те, що представник позивача вже висловив свою позицію в судовому засіданні 28.07.2025, а також те, що явка представників учасників справи до суду не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги та доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційних скарг слід відмовити, рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25 березня 2024 року між ТОВ "Вест Ойл Груп" (замовник/відповідач за первісним позовом) і ТОВ "Евербуд" (підрядник/позивач за первісним позовом) був укладений договір підряду №ВОГ250324 УГР (далі - договрі), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання власними силами, на свій ризик із власних матеріалів та/або з залученням матеріалів замовника виконати комплекс робіт по ремонту санвузлів на АЗК мережі WOG - (перелік об'єктів та їх місцезнаходження додається в технічному завданні - Додаток №1) (надалі - об'єкти), а замовник зобов'язується передати об'єкт/и для виконання ремонтних робіт, прийняти виконані роботи та оплатити їх згідно умов даного договору.
Додатком №1 до договору підряду визначено, що замовник замовляє, а підрядник виконує/надає комплекс наступних робіт згідно умов даного договору: комплекс робіт з капремонту санвузлів на АЗК "Угринів" за адресою: Івано-Франківська обл., Тисменицький район, с. Угринів, вул. Калуське шоссе, 2Д вартістю 1800000 грн, термін виконання робіт - 60 календарних днів.
Згідно п. 1.4 договору після завершення виконання повного комплексу робіт по об'єкту, що передбачений даним договором, підрядник здає робочій комісії замовника виконані роботи.
Відповідно до п. 1.5. договору акти форми КБ-2в та КБ-3 являються актами прийняття Замовником певного етапу робіт виконаного в звітний місяць, після їх підписання відповідальність за збереження результатів роботи не переходить до Замовника.
Відповідно до п. 2.1. договору, загальна вартість робіт та матеріалів, що будуть використовуватись підрядником, при виконанні умов даного договору складає 1800000,00 грн., в тому числі ПДВ - 20% у сумі 300 000,00 грн, крім того вартість матеріалів, що надаються замовником в монтаж, складає 1499166,10 грн, в тому числі ПДВ - 20% у сумі 249 861,02 грн.
Відповідно до п. 2.4. договору, фінансування робіт фінансування робіт проводиться замовником на підставі Актів ф. КБ-2в і довідки ф. КБ-3. У випадку прийняття замовником рішення про зупинку виконання робіт, замовник зобов'язаний письмово повідомити підрядника не менше ніж за 10 (десять) календарних днів з моменту прийняття даного рішення та надати останньому письмове повідомлення.
Згідно п. 3.1.6. договору, підрядник зобов'язаний своєчасно інформувати замовника про всі обставини, що сповільнюють роботи та можуть призвести до порушення строків виконання робіт, передбачених даним договором. Повідомлення про такі обставини передається замовнику у письмовій формі.
Відповідно до п. 3.2.2, 3.2.3. договору замовник зобов'язаний повідомити Підрядника про готовність до початку робіт і передати йому по акту об'єкт для проведення робіт. Замовник зобов'язаний передати підряднику (за наявності) матеріали для виконання робіт (матеріали замовника при виконанні робіт). Передача матеріалів від Замовника Підряднику повинна відбуватися по акту приймання-передачі, обов'язок щодо складання якого покладається на замовника.
Згідно п. 3.2.5 - 3.2.7 замовник зобов'язаний підписати акт прийому-передачі виконаних робіт форми КБ-2в протягом 7 (семи) робочих днів з моменту їх отримання від Підрядника, за умови надання останнім усієї необхідної виконавчої документації (згідно норм ДБН) або направити підряднику мотивовану письмову відмову у прийнятті виконаних робіт, з зазначенням причин такої відмови. 3.2.6. Прийняти повний комплекс належним чином виконаних робіт згідно з Актом приймання-передачі виконаних робіт. 3.2.7. Оплатити виконані підрядником роботи у відповідності до умов даного договору.
Відповідно до п.3.4.5 договору якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або в разі порушення строків виконання робіт, за умови своєчасного виконання замовником своїх зобов'язань (в тому числі щодо надання матеріалів (обладнання) підряднику), відповідно до умов цього договору, замовник має право в односторонньому порядку відмовитися від договору і вимагати повернення суми попередньої оплати (авансового платежу). На суму попередньої оплати (авансового платежу) нараховуються відсотки у відповідності зі умовами, передбаченими даним договором.
Згідно п. 4.2 договору розрахунки між сторонами здійснюються наступним чином: сума в розмірі 50% від загальної вартості робіт та матеріалів, що використовуються підрядником, а саме грошову суму у розмірі 900 000,00 грн, в т.ч. ПДВ перераховується на розрахунковий рахунок підрядника як авансовий платіж протягом семи робочих днів з моменту видачі рахунку на оплату робіт; сума в розмірі 40% від загальної вартості робіт та матеріалів перераховується поетапно, проміжними платежами на підставі прийнятих Актів виконаних робіт відповідно форма КБ-2в та довідок про вартість КБ-3 у розмірі, що вказана у довідці, як проміжний платіж протягом 7 робочих днів з моменту підписання відповідного акту з урахуванням вимог, вказаних у п. 4.2.1 договору; сума в розмірі 10% від загальної вартості робіт та матеріалів - протягом 30 календарних днів після здачі-приймання повного комплексу виконаних робіт.
В пункті 4.4. договору сторони погодили, що у випадку прострочення підрядником своїх зобов'язань по виконанню робіт на строк, що перевищує 14 календарних днів, вартість несвоєчасно виконаних робіт підлягає коригуванню в сторону зменшення на 30% від вартості робіт, погоджених Сторонами згідно умов договору (Додатків до договору), згідно наступної формули: КВ = В - 30%B, де КВ - кінцева вартість робіт, погоджена Сторонами. В - вартість робіт, визначена згідно умов договору (Додатків до договору). Сторони узгодили, що зміна вартості робіт на умовах пункту 4.4 договору не потребує обов'язкового внесення відповідних змін до договору (Додатків до договору). Перерахунок вартості робіт здійснюється замовником самостійно на підставі умов даного пункту договору. За умови настання обставини, визначеної даним пунктом договору, оплата вартості робіт згідно кінцевої вартості робіт (КВ), визначеної даним пунктом договору вважається такою, що здійснена належним чином та в повному обсязі.
Відповідно до п. 5.1 договору, термін виконання робіт складає 60 (шістдесят) календарних днів з моменту передачі об'єкта/ів підряднику шляхом підписання акту прийому - передачі та перерахування авансу у розмірі, що вказаний в п.4.2.1. даного договору і отримання, за необхідності, необхідних дозвільних документів. Конкретні терміни виконання робіт (етапів робіт) узгоджуються сторонами в календарних графіках виконаних робіт (Додаток №3 до договору).
В додатку №1 до договору встановлено термін виконання робіт за договором - 60 календарних днів.
Пунктом 5.5. договору визначено, що передача проміжного етапу виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником проводиться щомісячно, відповідно до діючих будівельних норм та правил та оформляється актами виконаних робіт. Відповідальність за збереження виконаних робіт не переходить до замовника після підписання актів КБ-2в та довідки КБ-3.
Пунктами 7.3, 7.5 договору сторони погодити, що у разі порушення підрядником строку виконання робіт, підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості виконання всіх робіт, що є предметом даного договору за кожен день прострочення. У разі порушення підрядником строку виконання робіт на строк, що перевищує 15 (п'ятнадцять) календарних днів, підрядник додатково сплачує замовнику штраф в розмірі 30% загальної вартості робіт за даним договором.
Згідно п. 7.11., 7.12 договору сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язань за даним договором не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, і такі штрафні санкції (пені, штрафи) продовжують нараховуватися до дати повного виконання стороною відповідних прострочених зобов'язань за договором. 7.12. Сторони даним договором встановлюють термін позовної давності на стягнення штрафу, пені тривалістю 3 роки.
Відповідно до п. 7.13 договору у випадку прострочення замовником оплати за виконані Підрядником роботи на строк, що перевищує 14 календарних днів, замовник зобов'язаний сплатити підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно п. 8.1, 8.2, 8.3 договору сторони звільняються від відповідальності, за повне чи часткове невиконання зобов'язань згідно даного договору, якщо це невиконання явилось наслідком дій непереборної сили, які виникли після укладення даного договору в результаті подій, які сторона не могла передбачити (пожежа, повінь, землетрус, військові дії, громадські безпорядки, зміна законодавства, прийняття забороняючих актів державними органами і т.д.) не дозволяючи виконати сторонами свої зобов'язання і безпосередньо вплинули на виконання умов договору та не могли бути усунені розумними діями сторін. При цьому строк виконання зобов'язань продовжується відповідно часу протягом якого діяли такі обставини. Сторона, для якої створилась неможливість виконання зобов'язань по даному договору у зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин, зобов'язана про настання вищевказаних обставин негайно, але не пізніше трьох днів з моменту їх настання, в письмовій формі повідомити другу сторону. Достатнім доказом дій форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2024 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1 договору).
Договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень.
05 квітня 2024 року на виконання умов договору замовник сплатив на користь підрядника авансовий платіж в розмірі 900000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №7903062035 від 05.04.2024 з призначенням платежу: аванс 50% вартості комплексу робіт з капремонту санвузлів на АЗК Угринів, згідно рах. №3 від 27.03.24 згідно договору ВОГ 250324 УГР від 25.03.24.
11 квітня 2024 року між сторонами було підписано Акт приймання-передачі об'єкту для проведення комплексу робіт, згідно якого замовник передав, а підрядник прийняв об'єкт, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Угринів, вул. Калуське шосе, буд. 2д.
03.05.2024 та 23.05.2024 ТОВ "Вест Ойл Груп" передало, а ТОВ "Евербуд" отримало для монтажу матеріали, що підтверджується підписаними сторонами актом №36 приймання-передачі матеріалів до договору підряду ВОГ 250324 УГР від 03.05.2024 та актом №42 приймання-передачі матеріалів до договору підряду ВОГ 250324 УГР від 23.05.2024.
Також 15 вересня 2024 року між сторонами було укладено додаток №2 до договору підряду №ВОГ250324 УГР від 25.03.2024 про виконання підрядником додаткових робіт з капремонту санвузлів на АЗК "Угринів" на суму 155 812,26 грн.
ТОВ "Евербуд" вказує, що товариством, як підрядником, було виконано роботи для замовника на загальну суму 1 936 490,53 грн, що підтвреджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2024 року на суму 1 780 678,27 грн та актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2024 року на суму 155 812,26 грн, підписами обома сторонами та скріпленими їх печатками.
Відповідно до платіжної інструкції №2761775311 від 24.09.2024 ТОВ "Вест Ойл Груп" було сплачено 346474,79 грн за виконані роботи згідно акту №1.
Таким чином, за виконані роботи по договору підряду № ВОГ250324 УГР від 25.03.2024 згідно акту №1 замовником було сплачено 1246474,79 грн.
25.09.2024 підрядник виставив замовнику рахунок №18 на оплату додаткових робіт за договором на суму 155 812,26 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №3541450495 від 03.10.2024 ТОВ "Вест Ойл Груп" було оплачено виконані додаткові роботи згідно акту №2.
Таким чином, ТОВ "Вест Ойл Груп" було сплачено за виконані роботи на загальну суму 1 402 287,05 грн.
28 жовтня 2024 року ТОВ "Евербуд" звернувся до ТОВ "Вест Ойл Груп" із претензією про погашення заборгованості за договором підряду № ВОГ250324УТР від 25.03.2024, в якій вимагало протягом 7 днів сплатити заборгованість на суму 534 203,48грн.
У відповіді від 22 листопада 2024 року на претензію ТОВ "Вест Ойл Груп" повідомило про відмову у задоволенні претензії у зв'язку із простроченням підрядником зобов'язань по виконанню робіт.
Також 22 листопада 2024 року замовником було направлено на адресу підрядника претензію про сплату штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт за договором. У відповіді на претензію (листом №1400 від 08.01.2025) підрядник відмовив у задоволенні вимог вказаної претензії.
Враховуючи викладене та посилаючись на те, що виконані роботи замовником повністю не оплачені, ТОВ "Евербуд" звернулося до суду з позовом про стягнення ТОВ "Вест Ойл Груп" заборгованості в розмірі 534 203,48 грн, 40233,37 грн пені згідно п.7.13 договору та 19 948,23 грн інфляційних втрат.
ТОВ "Вест Ойл Груп", в свою чергу, посилаючись на те, що підрядником не було виконано роботи у визначений строк, звернулося до суду з зустрічним позовом про стягнення з ТОВ "Евербуд" 124 160,95 грн неустойки та 534 203,48 грн штрафу, нарахованих на підставі п.п. 7.3, 7.5 договору.
Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог, та наявність правових підстав для часткового задоволення зустрічних позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Пунктом 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір є договором підряду.
Згідно частини 1 статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).
Згідно статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Згідно ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Положеннями договору, додатку №1 до договору встановлено, що термін робіт складає 60 календарних днів з моменту передачі об'єкта/ів підряднику шляхом підписання акту прийому - передачі та перерахування авансу у розмірі, що вказаний в п.4.2.1. даного договору і отримання, за необхідності, необхідних дозвільних документів. Конкретні терміни виконання робіт (етапів робіт) узгоджуються сторонами в календарних графіках виконаних робіт (Додаток №3 до договору).
Відповідно до календарного графіку виконання робіт (додаток №3 до договору) ТОВ "Евербуд" зобов'язувалось: виконати "комплекс робіт з капремонту санвузлів на АЗК "Угринів" за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Угринів, Калуське шосе, буд. 2д" до 09 червня 2024 року включно.
Таким чином, сплативши ТОВ "Вест Ойл Груп" авансовий платіж (05.04.2024) та передавши об'єкт для проведення робіт підряднику згідно акту приймання-передачі об'єкту для проведення комплексу робіт, з 11 квітня 2024 року розпочався відлік строку відведеного на виконання підрядником комплексу робіт.
З матеріалів справи вбачається, що підрядні роботи були виконані ТОВ "Евербуд" згідно акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2024 року на суму 1 780 678,27 грн лише 16.09.2024.
Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу
виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Отже, замовник повинен оплатити підряднику лише ту роботу, яка була виконана підрядником належним чином та в строк, визначений договором.
Разом з тим, жодного акту приймання виконаних будівельних робіт, який би підтверджував своєчасне виконання робіт за договором, а саме, у строк до 09 червня 2024 року включно, позивачем за первісним позовом суду надано не було.
Щодо доводів ТОВ "Евербуд" про те, що строки виконання робіт були порушені підрядником з вини замовника, оскільки до 23.05.2024 підрядник не мав у своєму розпорядженні повного комплекту матеріалів, необхідних для виконання передбачених договором робіт, а тому враховуючи дату фактичної передачі основної частини матеріалів (23.05.2024), встановлений кінцевий строк виконання робіт до 09.06.2024 був явно недостатнім та об'єктивно нереальним для належного виконання договірних зобов'язань підрядником, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, з аналізу змісту п. 5.1 договору слідує, що термін виконання робіт залежить:
1) від моменту передачі об'єкта/ів підряднику шляхом підписання акту прийому - передачі;
2) перерахування авансу у розмірі, що вказаний в п.4.2.1. договору;
3) отримання, за необхідності, необхідних дозвільних документів.
Отже, зважаючи на умови договору підряду, відлік строку на виконання робіт за договором не залежить від моменту передачі матеріалів замовником для виконання робіт, тим більше дати підписання акту приймання-передачі матеріалів.
Крім того, твердження ТОВ "Евербуд" про те, що замовник не виконував свій обов'язок з передачі матеріалів є безпідставними.
Згідно п. 3.2.3. договору замовник зобов'язаний передати підряднику матеріали для виконання робіт (матеріали замовника при виконанні робіт). Згідно актів приймання-передачі матеріалів останні були передані підряднику 03.05.2024 та 23.05.2024. При цьому, договором не визначено жодних строків передачі матеріалів підряднику. Проте підрядні роботи ТОВ "Евербуд" були виконані зі значним порушенням строку виконання - 16.09.2024.
Також колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що умовами п. 3.1.6. договору сторони погодили, що підрядник зобов'язаний своєчасно інформувати замовника про всі обставини, що сповільнюють роботи та можуть призвести до порушення строків виконання робіт, передбачених даним договором. Повідомлення про такі обставини передається замовнику у письмовій формі.
Отже, у разі виникнення обставин, що сповільнюють виконання робіт та можуть призвести до порушення строків їх виконання, підрядник зобов'язаний був повідомити письмово про таку обставину замовника. У випадку відсутності матеріалів, необхідних для виконання робіт, станом на дату монтажу цих матеріалів підрядник зобов'язаний був письмово проінформувати замовника про таку обставину.
Водночас, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт повідомлення підрядником замовника про неможливість або сповільнення виконання робіт по договору та можливе порушення строків виконання робіт у зв'язку з відсутністю матеріалів. Підрядник не звертався до замовника з проханням продовжити строки виконання робіт за договором та укласти додаткову угоду до договору. Жодних змін, доповнень, додаткових угод до договору, між сторонами укладено не було.
При цьому, посилання скаржника на електронне листування сторін в месенджері "Telegram", яке, на його думку, містить підтвердження домовленостей щодо незастосування п. 4.4 договору, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки роздруківка електронної переписки не може вважатись електронним документом у розумінні частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". так як не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення (постанови Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, від 15.04.2021 у справі №910/8554/20).
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
В пункті 4.4. договору, сторони погодили, що у випадку прострочення підрядником своїх зобов'язань по виконанню робіт на строк, що перевищує 14 календарних днів, вартість несвоєчасно виконаних робіт підлягає коригуванню в сторону зменшення на 30% від вартості робіт, погоджених сторонами згідно умов договору (Додатків до договору), згідно наступної формули: КВ = В - 30%B, де КВ - кінцева вартість робіт, погоджена сторонами. В - вартість робіт, визначена згідно умов договору (Додатків до договору). Сторони узгодили, що зміна вартості робіт на умовах пункту 4.4 договору не потребує обов'язкового внесення відповідних змін до договору (Додатків до договору). Перерахунок вартості робіт здійснюється замовником самостійно на підставі умов даного пункту договору. За умови настання обставини, визначеної даним пунктом договору, оплата вартості робіт згідно кінцевої вартості робіт (КВ), визначеної даним пунктом договору вважається такою, що здійснена належним чином та в повному обсязі.
Як вже зазначалося вище, платіжною інструкцією №7903062035 від 05.04.2024 замовник сплатив на користь підрядника авансовий платіж в розмірі 900 000,00 грн.
20 вересня 2024 року підрядник виставив замовнику рахунок №17 на оплату вартості комплексу робіт за договором на суму 346474,79 грн.
Платіжною інструкцією №2761775311 від 24.09.2024, з дотриманням строків визначених в п.4.2.2. договору, замовник сплатив на користь підрядника 346474,79 грн за роботи за договором. В призначенні платежу було вказано, що оплата вартості комплексу робіт з капремонту санвузлів згідно договору №ВОН 250324 УГР від 25.03.24, п.4.4 та рахунку №17.
При цьому, у зв'язку із простроченням підрядника терміну виконання робіт ТОВ "Вест Ойл Груп" скористався своїм правом згідно п.4.4 договору та оплатив підряднику скориговану суму за виконані роботи у розмірі 1246474,79 грн (900000 грн аванс + 346474,79 грн).
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що замовником - ТОВ "Вест Ойл Груп" правомірно сплачено підряднику 1246474,79 грн за виконані роботи, враховуючи прострочення строку їх виконання.
Оскільки, ТОВ "Вест Ойл Груп" повністю оплачені виконані підрядні роботи згідно актів №1 та №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2024 року, тобто заборгованість ТОВ "Вест Ойл Груп" перед ТОВ "Евербуд" за виконані роботи відсутня, нараховані позивачем за первісним позовом 40233,37 грн пені та 19948,23 грн інфляційних втрат є безпідставними.
Разом з тим, ТОВ "Вест Ойл Груп" на підставі п. 7.3, 7.5 договору у зв'язку із простроченням підрядника, нарахував та пред'явив до стягнення з останнього 124160,95 грн неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості виконання робіт та 534203,48 грн штрафу у розмірі 30% від загальної вартості робіт.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що п.п. 7.3, 7.5 договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції правомірно задоволив неустойку в розмірі 62080,48 грн неустойки та 267101,74 грн штрафу зменшивши їх розмір на 50% з огляду на клопотання відповідача за зустрічним позовом про зменшення штрафних санкцій.
При цьому, посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права в частині зменшення штрафних санкцій, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 129 Конституції Українисуддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ЦК Українипри здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятоїстатті 13 цього Кодексу(ч. 3 ст. 15 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зістаттею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (подібний висновок міститься і врішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013).
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п.67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки та штрафу вірно взяв до уваги наступні обставини:
- наявність істотних обставин, які вплинули на можливість виконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань в строк, визначений договором, а саме, дата фактичної передачі основної частини матеріалів (23.05.2024);
- покладення надмірного фінансового тягаря на відповідача за зустрічним позовом може призвести до погіршення його матеріального становища, що може мати наслідком його неплатоспроможність.
- сплата ТОВ "Вест Ойл Груп" підряднику вартість виконаних робіт з урахуванням п.4.4 договору (скориговано в сторону зменшення на 30% від вартості робіт, погодженої сторонами).
Судом прийнято до уваги також відсутність доказів на підтвердження завдання позивачу за зустрічним позовом збитків, пов'язаних із простроченням терміну виконання робіт. Також суд зазначає, що неустойка має на меті в першу чергу стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання і не може лягати непомірним тягарем на боржника й бути джерелом отримання додаткових прибутків.
Крім того, судом першої інстанції враховано самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Матеріалами справи підтверджується, що при вирішенні клопотання про зменшення розміру пені, суд першої інстанції перевірив всі доводи сторін і врахував всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, з огляду на що визнав за можливе реалізувати надане йому право та зменшити розмір неустойки та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 50%, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.
Також безпідставними є доводи скаржника про те, що суд першої інстанції стягнув два види штрафних санкцій: неустойку і штраф за одне і те саме порушення - прострочення виконання зобов'язання, оскільки право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.
Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та неустойки, яка враховуючи встановлений сторонами в договорі спосіб її обчислення, за своєю правовою природою є саме пенею, не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, рішенням Господарського суду Волинської області від 08.04.2025 у справі №903/57/25 в первісному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Евербуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" про стягнення 594 385 грн 08 коп, відмовлено повністю. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евербуд" про стягнення 658 364 грн 43 коп, задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евербуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" 329 182 грн 22 коп (в тому числі: 62 080 грн 48 коп неустойки та 267 101 грн 74 коп штрафу), а також 7900 грн 38 коп витрат по сплаті судового збору. Відмовлено у зустрічному позові в частині стягнення 62 080 грн 47 коп неустойки та 267 101 грн 74 коп штрафу.
14.04.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Господарського суду Волинської області від представника ТОВ "Вест Ойл Груп" надійшла заява про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі, в якій заявник просить стягнути з ТОВ "Евербуд" на користь ТОВ "Вест Ойл Груп" 40 000,00 грн витрат на правничу допомогу у справі №903/54/25.
16.04.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС представник ТОВ "Евербуд" - адвокат Солдаткін О.С. подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у яких зазначив, що заявлений розмір витрат є завищеним та необґрунтованим,а тому просить суд зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу до 20 000 грн.
Місцевий господарський суд, розглянувши заяву представника позивача за зустрічним позовом про стягнення витрат на правову допомогу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду даної заяви, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Частинами 1,3 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Подібна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №908/3182/20, від 30.11.2020 у справі №922/2869/19.
Як вбачається, позивачем на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу до справи надано:
- ордер на надання правничої допомоги від 03.03.2025;
- договір про надання правової допомоги № 17 від 01.01.2025, укладений між Адвокатським об'єднанням та ТОВ "Вест Ойл Груп";
- додаткову угоду від 22.01.2025 до договору про надання правової допомоги № 17 від 01.01.2025;
- додаткову угоду від 24.01.2025 до договору про надання правової допомоги № 17 від 01.01.2025;
- акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 08.04.2025 до договору про надання правової допомоги №17 від 01.01.2025;
- акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 09.04.2025 до договору про надання правової допомоги №17 від 01.01.2025;
- платіжну інструкцію №0217964506 від 14.04.2025 на суму 40 000 грн.
Так, 01.01.2025 між Адвокатським об'єднанням "Золоті ворота" (виконавець) та ТОВ "Вест Ойл Груп" (клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги №17, згідно п. 1.1-1.3 якого виконавець зобов'язується здійснювати захист, представництво інтересів Клієнта та надавати інші види правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншим чинним законодавством, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. Зміст, умови, вартість та строки виконання покладених клієнтом на виконавця завдань визначаються сторонами у додаткових угодах до даного договору. Факт надання виконавцем правової допомоги (послуг) клієнту оформляється Актом приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт).
Відповідно до п. 4.1 4.6 договору, за здійснену правову допомогу та послуги, що наджаються виконавцем, клієнт сплачує виконавцю гонорар (винагороду), розмір якого узгоджується сторонами та визначається у додатковій угоді до даного договору. Акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) про надання правової допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав виконавцю письмові аргументовані заперечення на даний акт.
22 січня 2025 року між сторонами укладено Додаткову угоду до договору, згідно якої клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати клієнту юридичні послуги, що полягають у наданні правничої допомоги по стягненню з ТОВ "Евербуд" на користь ТОВ "Вест Ойл Груп" штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт за договором підряду №ВОГ 250324 УГР від 25.03.2024.
Пунктом 2 Додаткової угоди від 22.01.2025 сторони узгодили, що за здійснену правничу допомогу та послуги, що надаються виконавцем, клієнт сплачує виконавцю гонорар (винагороду) у фіксованому розмірі, що становить: 20 000,00 грн, в т.ч. ПДВ за надання правничої допомоги в процесі розгляду позову судом першої інстанції; 10 000,00 грн, в т.ч. ПДВ за надання правничої допомоги в процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Також 24 січня 2025 року між сторонами укладено Додаткову угоду до договору за якою клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати клієнту юридичні послуги, що полягають у наданні правничої допомоги в процесі розгляду позову ТОВ "Евербуд" до ТОВ "Вест Ойл Груп" про стягнення 594385,08 грн.
Пунктом 2 Додаткової угоди від 24.01.2025 сторони узгодили, що за здійснену правничу допомогу та послуги, що надаються виконавцем, клієнт сплачує виконавцю гонорар (винагороду) у фіксованому розмірі, що становить: 20 000,00 грн, в т.ч. ПДВ за надання правничої допомоги в процесі розгляду справи судом першої інстанції;10 000,00 грн, в т.ч. ПДВ за надання правничої допомоги в процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
08 квітня 2025 року за результатом надання послуг по договору №17 та Додатковій угоді від 22.01.2025 між сторонами підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
У відповідності до умов акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) вартість виконаних виконавцем робіт становить 20 000,00 грн. Вартість виконаних виконавцем робіт визначена умовами Додаткової угоди від 22.01.2025 та включає в себе підготовку документів по суті справи (позовної заяви, відповіді на відзив, заперечення на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій), участь адвоката у судових засіданнях.
Крім того, 09 квітня 2025 року за результатом надання послуг по договору №17 та Додатковій угоді від 24.01.2025 між сторонами підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), згідно якого вартість виконаних виконавцем робіт становить 20000,00 грн. Вартість виконаних виконавцем робіт визначена умовами Додаткової угоди від 24.01.2025 та включає в себе підготовку документів по суті справи (відзиву на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив), участь адвоката у судових засіданнях.
У відповідності до пунктів 3 Додаткових угод від 22.01.2025 та від 24.01.2025 гонорар сплачується в готівковій або безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця, протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт).
14 квітня 2025 року ТОВ "Вест Ойл Груп" сплачено АО "Золоті ворота" 40 000 грн витрат на правничу допомогу, що підтверджується платіжною інструкцією від 14 квітня 2025 року.
Вказані матеріали є належними доказами (належно оформлені) того, що позивачу за зустрічним позовом надано професійну правничу допомогу у даній справі Адвокатським бюро "Золоті ворота", згідно відповідного договору, що в силу ст. 126 ГПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви та необхідність відшкодування позивачу понесених витрат на професійну правничу допомогу
Законом України "Про адвокатуру та адвокатську дільність" передбачено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську дільність").
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамист.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).
У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому уст.627 ЦК України.
У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положенняхстатті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому устатті 43 Конституції України.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
Отже, у даній справі вартість правових послуг, що надаються замовнику встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним, та становить 40 000,00 грн.
Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем за зустрічним позовом в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз доводів позивача, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг на суму 40 000,00 грн), керуючись в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц), колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг (зважаючи на обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору), не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а відтак розумним розміром судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем при розгляді даної справи є 30 000,00 грн, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін.
При цьому, суд першої інстанції вірно взяв до уваги характер спору, його предмет, обсяг та складність справи, кількість судових засідань, що відбулися.
Підготовка відзиву на первісний позов та зустрічної позовної заяви не вимагала від адвоката значного обсягу часу, не потребувала аналізу великої кількості документів, вивчення значної кількості інформації. Зустрічний позов повністю пов'язаний із первісним позовом.
Дана справа є звичайним договірним спором, а кількість процесуальних дій, що вимагали істотного правничого втручання, є обмеженою; справа була розглянута на підставі наявних в матеріалах справи доказів та не потребувала додаткових заходів зі збирання доказів.
Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції у даній справі були враховані висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного між ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Суд першої інстанції дійшовши висновку про часткове задоволення заяви позивача встановив, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, та скористався, з посиланням на частину п'яту статті 129 ГПК України, правом суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який сторона та адвокат обумовили в договорі.
Разом з тим, колегія суддів зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між стороною та адвокатом за укладеним договором про надання правової допомоги, позаяк обов'язок виконання прав і обов'язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв'язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на сторону не в повній сумі, про яку вона домовились з адвокатом (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що додаткове рішення Господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Евербуд" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 08 квітня 2025 року та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 28 квітня 2025 року у справі №903/57/25 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складений "28" серпня 2025 р.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Крейбух О.Г.