79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"25" серпня 2025 р. Справа №926/3410/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
без виклику учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 12.04.2025 (вх. №01-05/1128/25 від 14.04.2025)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2025 (суддя Тинок О.С., повний текст рішення складено та підписано 28.03.2025)
у справі № 926/3410/24
за позовом: Фізичної особи-підприємця Камінського Володимира Михайловича
до відповідача: ОСОБА_1 ,
про: стягнення заборгованості в сумі 205 366,80 грн.,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
На розгляд Господарського суду Чернівецької області подано позов Фізичної особи-підприємця Камінського Володимира Михайловича ( далі - ФОП Камінський В.М., позивач) до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення 205 366,80 грн, з яких: 120 000,00 грн - сума попередньої оплати та 85 366,80 грн - пеня, нарахована за порушення строків поставки товару.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ФОП Голяк А.О. зобов'язань за договором купівлі-продажу обладнання № 877 від 29.12.2022 щодо поставки товару у погоджений сторонами строк.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2025 у справі №926/3410/24 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 попередню оплату в сумі 120 000,00 грн, пеню в сумі 29 917, 81 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 1799,01 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт сплати позивачем на користь ФОП Голяка А.О. ( який на момент звернення з позовом у даній справі припинив свою підприємницьку діяльність) 120 000 грн передоплати за договором купівлі-продажу обладнання, а також порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки товару у погоджений сторонами строк, що є підставою для повернення передоплати та нарахування пені відповідно до п.4.2. договору.
Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивач нарахував пеню у сумі 85 366,80 грн за період з 07.01.2023 по 30.12.2024, що суперечить вимогам ч. 6 ст.232 ГК України.
Відтак, здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 29 917,81 грн пені ( нарахованої за період з 07.01.2023 по 07.07.2023) та 120 000,00 грн передоплати за договором.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу від 12.04.2025, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2025 у справі №926/3410/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вимоги апелянта обґрунтовані неповним дослідженням судом першої інстанції обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що ним не порушено договірних зобов'язань та вимог чинного законодавства, оскільки товар є у наявності та готовий до передачі позивачу у будь-який час. Однак, з моменту сплати авансового платежу позивач не вчинив жодних дій, спрямованих на одержання ним товару ( не написав, не подзвонив продавцю щодо можливості забрати товар, узгодити дату, час, місце тощо), та не повідомив адреси місця поставки товару.
ФОП ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2025 у справі №926/3410/24 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зокрема, позивач зазначає, що апелянтом не подано суду жодних доказів на підтвердження виконання ним свого зобов'язання за договором або ж звернення до позивача з пропозицією поставити товар. Відтак, судом першої інстанції у даній справі прийнято законне та обгрунтоване рішення про відновлення порушеного відповідачем права позивача.
Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 справу №926/3410/24 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з підстав, зазначених у вказаній ухвалі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2025 у справі № 926/3410/24, вирішено розглядати таку без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст. 2 ГПК України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи та перебування колегії суддів у відпустці, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
29.12.2022 між ФОП Камінським В.М. (далі - покупець) та ФОП Голяком А.О. (далі - продавець) укладено Договір купівлі-продажу обладнання №877 (далі - Договір).
Відповідно до пунктів 1.1. - 1.4. Договору продавець зобов'язується поставити покупцю товар, а покупець прийняти та оплатити товар. Продавець зобов'язується поставити покупцю товар по найменуванню, кількості та по ціні відповідно до специфікації. Ціна на товар встановлюється в національній валюті України. Валютою договору є гривня України. Загальна вартість товару становить 3 517 800 грн.
Згідно з пунктами 2.1. - 2.4. Договору поставка товару здійснюється за рахунок продавця до складу у м. Київ. Термін поставки товару вказується у специфікації. Датою поставки товару є дата, коли товар був переданий у власність покупця в місці поставки, зазначеному у п. 2.1 дійсного Договору. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю, що оформлюється видатковою накладною. Зобов'язання продавця щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність покупця у місці поставки, зазначеному у п. 2.1 дійсного Договору.
Згідно з пунктами 4.1. - 4.2. Договору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. У разі затримки поставки за дим договором продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.
Даний Договір діє з дати його укладення і до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 “Про введення воєнного стану в Україні», але не пізніше ніж до 31 грудня 2023 року, а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань (пункт 8.1. Договору).
Пунктами 1 - 4 Специфікації від 29.12.2022 (додаток №1 до Договору) сторони погодили, що: поставка товару ( 60 генераторів ТМ PULS PG 5500E та 30 генераторів ТМ PULS 7500E загальною вартістю 3 517 800 грн) здійснюється протягом 7 календарних днів від дня одержання передоплати; покупець здійснює першу передоплату у розмірі 120 000,00 грн протягом 3-х днів від дня виставлення рахунку; поставка товару продавцем здійснюється не пізніше 06.01.2023.
31.12.2022 позивач перерахував ФОП Голяку А.О. кошти в сумі 120 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №85 та не заперечується відповідачем.
Докази поставки відповідачем вказаного у Специфікації товару позивачу в матеріалах справи відсутні.
28.11.2024 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення господарської діяльності ФОП Голяка А.О.
Однак, за змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, частини 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов'язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 916/559/17.
З огляду на наведене ФОП Камінський В.М. звернувся до суду з позовом про стягнення з Голяка А.О. 205 366,80 грн, з яких: 120 000,00 грн - сума попередньої оплати та 85 366,80 грн - пеня, нарахована за порушення строків поставки товару.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми (ч.2 ст. 693 ЦК України).
За умовами Договору та Специфікації (додаток №1 до Договору) відповідач зобов'язався поставити товар позивачу до складу у м. Київ протягом 7 календарних днів від дня одержання передоплати у розмірі 120 000, 00 грн, але не пізніше 06.01.2023.
31.12.2022 позивач перерахував відповідачу передоплату в сумі 120 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №85 та не заперечується відповідачем.
Оскільки відповідач не поставив позивачу обумовленого Договором товару, що не заперечується та не спростовується відповідачем, вимоги ФОП Камінського В.М. про стягнення з Голяка А.О. 120 000 грн передоплати підставно та обгрунтовано задоволені судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки невиконання грошового зобов'язання (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №904/5770/18).
За умовами п. 4.2. Договору у разі затримки поставки продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.
У постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості та пені), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано пеню у сумі 85 366,80 грн за період з 07.01.2023 по 30.12.2024.
Однак, відповідно до ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З огляду на наведене та те, що сторонами в Договорі не погоджено нарахування пені понад визначений ч. 6 ст.232 ГК України строк, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 29 917,81 грн пені, нарахованої за період з 07.01.2023 по 07.07.2023.
Щодо покликання апелянта на те, що позивач не вчинив жодних дій, спрямованих на одержання ним товару, та не повідомив точного місця поставки товару колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов'язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.
Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.ст. 76-78 ГПК України докази повинні бути належними, допустимими та достовірними.
За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Поданими позивачем доказами (Договором, Специфікацією, платіжним дорученням №85 від 31.12.2022) підтверджується належне виконання останнім своїх договірних зобов'язань.
Водночас, відповідачем не подано суду жодних доказів, які б підтверджували факти поставки товару в обумовлений Договором строк та місце (не пізніше 06.01.2023 до складу у м. Київ), звернення до позивача з метою уточнення деталей щодо місця поставки (у випадку недостатності такої інформації, про що зазначає відповідач), а також відмови позивача від прийняття товару в місці поставки (листи, звернення тощо).
Відтак, вказані доводи апелянта відхиляються судом апеляційної інстанції як безпідставні та необгрунтовані.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2025 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Голяка Анастасія Олександровича від 12.04.2025 (вх. №01-05/1128/25 від 14.04.2025) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2025 у справі №926/3410/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
5. Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.