Справа № 215/4091/22
1-кп/215/263/25
22 квітня 2025 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу
у складі:головуючого- судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42022042070000060 про обвинувачення ОСОБА_5 , 1996 р.н., в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
У провадженні суду перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 .
У судовому засіданні прокурором заявлено письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому , так як необхідно закінчити судовий розгляд справи, враховуючи відсутність соціальних зв'язків і постійного джерела доходу обвинуваченого, тяжкість і суспільну небезпеку злочинів, суворо міру покарання, наявність судимостей , негативні характеризуючі данні про його особу, дію воєнного стану на час скоєння злочину, наявність іншого провадження через продовження існування ризиків вчинення нового злочину, впливу на свідків та ухилення від суду.
Обвинувачений і захисник в судовому засіданні заперечували щодо клопотання, вказували на відсутність ризиків, непричетність до злочину, наявність міцних соціальних звязків, постійного місця проживання, тривалий термін перебування під вартою, позитивну характеристику, закінчення допиту свідків і обвинуваченого, просили обрати домашній арешт.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд прийшов до такого висновку.Згідно ст.331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення, має право обрати, змінити чи скасувати запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ст.183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ухвали слідчого судді Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 09.09.2022 ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався .
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини зокрема у справах «Харченко проти України», «Єлоєв проти України», "Фельдман проти України", "Ходорковський проти Росії", "Сааді проти Сполученого Королівства", п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з'ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних більш м'яких запобіжних заходів замість тримання під вартою. Дотримання принципу пропорційності між важливістю негайного виконання зобов'язання, та важливістю забезпечення права на свободу є необхідним в демократичному суспільстві.
Відповідно до положень п. 39 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року, остаточне 14 січня 2011 року, існує презумпція на користь звільнення. Суд постійно зазначав у своїй практиці, що другий аспект пункту 3 статті 5 Конвенції не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк та тимчасовим його звільненням під час провадження. До засудження обвинувачений має вважатися невинним і мета цього положення, по суті, вимагає його тимчасового звільнення з-під варти, як тільки його подальше тримання під вартою перестає бути обґрунтованим ( рішення у справі "Власов проти Росії" , N 78146/01, пункт 104, від 12 червня 2008 року).
Обставини, на які посилався суд при обранні та продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, змінилися, суд вважає що більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
ОСОБА_5 обвинувачується в тяжкому кримінальному правопорушенні, за який законом передбачено покарання більш ніж 5 років позбавлення волі, не працює, засобів для існування не має.Також, він раніше судимий. Із вказаних ризиків суд зазначає, що обвинувачений може продовжити злочинну діяльність, тому ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України прокурором доведений, та продовжує існувати, але такий запобіжний захід як домашній арешт в повній мірі може запобігти ризику вчинення ним повторних кримінальних правопорушень.
Водночас, суд зазначає, що ризик тиску на свідків, ухилення від слідства, суду може бути визнано на початкових стадіях процесу, як встановлено у пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини «Яжинський проти Польщі», але зі спливом часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання обвинуваченого під вартою, за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевіркою, дачі показів (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії»).
Також, Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», Заява № 14379/88, 26 січня 1993 року).
Стосовно ризиків переховування від суду, та можливості впливу на свідків, то обвинувачений не визнає себе винуватими в повному обсязі пред'явленого обвинувачення. Однак, крім свідка ОСОБА_6 зазначені стороною обвинувачення свідки допитані судом у судовому засіданні, так само і допитано судом обвинуваченого ОСОБА_5 .
Судом неодноразово оголошувалися перерви для виклику і приводу свідка ОСОБА_6 , подання до суду прокурором додаткових доказів, тобто з незалежних від обвинуваченого причин.
Загальний строк судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_5 становить більше 2 років, а строк перебування обвинуваченого під вартою - більше ніж 2 роки і сім місяців, що є надмірним.
Водночас, ОСОБА_5 має місце реєстрації і постійного проживання, де проживає з рідним братом, не ухилявся від слідства, порушень режиму утримань не має, тому цілодобовий домашній арешт за вказаним місцем проживання цілком може запобігти ризику переховування обвинуваченого від суду, а ризик можливого впливу обвинуваченого на свідків не підтверджується належними доказами.
З огляду на викладене, на думку суду в даному випадку права обвинуваченого щодо його особистої свободи та недоторканості, гарантовані ст.29 Конституції України, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод превалюють над інтересами суспільства, а частина ризиків, які були наявні під час обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу, перестали існувати.
Оскільки по справі слід завершити судовий розгляд, частина ризиків продовжує існувати, а строк тримання обвинуваченого під вартою без вироку суду є тривалим; суд вважає необхідним змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт відповідно до правил ст.181 КПК України з заборонами, передбаченими ст.194 КПК України.
Керуючись ст.ст.177, 181, 331 ч.3 КПК України, суд -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - задовольнити.
В клопотанні прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на два місяці, тобто з 22 квітня до 22 червня 2025 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов'язки:
1.Не відлучатися із м.Кривого Рогу, Дніпропетровської області без дозволу суду.
2.Не залишати цілодобово місце постійного проживання по АДРЕСА_1
3.Повідомляти суд про зміну свого місця проживання на іншу адресу.
4. Утримуватися від спілкування зі свідками, експертами по даному кримінальному провадженні;
5. Здати на зберігання до територіальних органів Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Контроль за виконанням ухвали доручити ВП №5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області за місцем проживання обвинуваченого. Для контролю копію ухвали направити прокурору.
Роз'яснити обвинуваченому, що працівники Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Звільнити обвинуваченого з-під варти в залі суду .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення, та в апеляційному порядку оскарженню не підлягає .
Суддя: