Справа № 204/3017/23
Провадження № 1-кп/204/270/25
26 серпня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження № 12022052630000636 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 жовтня 2022, за обвинуваченням: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
У провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра перебуває вищевказана справа.
У судове засідання прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 . Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання на строк від 7 до 15 років позбавлення волі, у зв'язку з чим існує ризик переховування ОСОБА_6 від суду. Тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже саме по собі можу бути підставою та мотивом до втечі. Крім того, існує ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих та експертів у цьому кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння до зміни наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб. З метою уникнення відповідальності обвинувачений може незаконно впливати на свідків, які є військовослужбовцями, та проходять військову службу в районах ведення бойових дій з метою зміни ними показів або відмови від раніше наданих показів. Показання свідків та потерпілого можуть мати важливе значення для встановлення істини у даному кримінальному провадженні. Крім того, обвинуваченому відома анкетна інформація свідків та потерпілого, їх місця проживання. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обумовлюється тим, що ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою приховування раніше вчиненого або, будучи військовослужбовцем, з метою ухилення від відповідальності самовільно залишити місце служби, вчинивши кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст.407-409 КК України. Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовим позиціям, що викладені у рішеннях ЄСПЛ. Підстави для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні відсутні.
У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав, просив суд його задовольнити.
Потерпіла у судовому засіданні клопотання прокурора підтримала.
Захисник обвинуваченого у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував, у його задоволенні просив відмовити. Вказав, що ризику впливу на свідків не існує, оскільки вони є допитаними у судовому засіданні. Звертав увагу суду, що згідно висновку експерта ОСОБА_6 перебував у стані афекту, просив суд змінити обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений у судовому засіданні думку захисника підтримав.
Вивчивши подане клопотання прокурора, вислухавши позиції учасників судового розгляду, суд доходить таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч.ч.1-3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання передбаченим у ст.177 КПК України ризикам.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Згідно зі ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу обвинуваченого, його репутацію, міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а саме у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій, які можуть зашкодити кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Оцінюючи ризик переховування, суд враховує факт того, що існування вказаного ризику знаходиться у взаємозв'язку з іншими факторами, зокрема, те що на час вчинення злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_6 він проходив військову службу. Суд також враховує і тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі доведення його винуватості у суді, оскільки вже навіть ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти Росії»).
Щодо існування ризику впливу обвинуваченим на свідків у цьому кримінальному провадженні, слід вказати, що з плином часу даний ризик зменшується, оскільки потерпіла та свідки допитані у судовому засіданні. Однак вказаний ризик залишається існуючим оскільки сторона захисту не позбавлена можливості заявляти клопотання про повторний виклик та допит свідків, про виклик та допит у судовому засіданні експертів, та у зв'язку з чим, перебуваючи на свободі обвинувачений може намагатись здійснювати незаконний вплив на вказаних осіб, з метою схилити їх до надання показань з метою спростовування винуватості за пред'явленим обвинуваченням. Отже на даній стадії судового розгляду ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є існуючим.
Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, ураховуючи наявність встановленого судом ризику переховування від суду, вчинення останнім зазначених дій, з огляду на те, що обвинувачений є військовослужбовцем, що може мати наслідком вчинення іншого військового кримінального правопорушення.
За таких обставин, виходячи з необхідності уникнення встановлених ризиків, визначених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати, суд дійшов висновку про необхідність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У свою чергу, приходячи до такого висновку, суд уважає, що судове провадження на час розгляду клопотання прокурора не перебуває на стадії завершення, а враховуючи тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, характер та обставини інкримінованого злочину, у своєму взаємозв'язку поза розумним сумнівом дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, слід вказати, що з моменту обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою нових обставин, які б свідчили про зменшення існуючих ризиків для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не встановлено.
Приходячи до такого висновку суд уважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою виправдано за існуванням наведених вище обставин, які виправдовують застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Розглядаючи клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт суд зазначає, що обставини, на які посилається захисник не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Домашній арешт як запобіжний захід не є достатнім для запобігання вказаним ризикам в умовах провадження щодо злочину з високим рівнем суспільної небезпеки, таким чином, підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт не вбачається. Крім цього, суд не приймає посилання захисника про те, що згідно з висновком експерта ОСОБА_6 під час вчинення інкримінованого діяння перебував у стані афекту, оскільки на даній стадії судового розгляду, суд не може вдаватися до оцінки доказів у кримінальному провадженні.
Ураховуючи викладене, ураховуючи положення ст.ст.177-178 КПК України, та раціональність співставлення обраного обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з раніше встановленими ризиками, які не зменшились та продовжують існувати на даний момент, ураховуючи відсутність обставин, які б давали можливість гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого за умов застосування більш м'якого запобіжного заходу, суд дійшов висновку доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд, при постановленні ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, ураховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_6 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, який спричинив загибель людини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179, 183, 193, 194, 197, 331, 369- 372, 376, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 днів до 24 жовтня 2025 року включно.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт- відмовити.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити ІНФОРМАЦІЯ_2 ,для виконання та відома.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 28 серпня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1