Провадження № 11-кп/803/383/25 Справа № 216/2565/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 серпня 2025 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017040230001603за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , на вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.07.2024 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, маючого повну загальну середню освіту, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 18.09.2015 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки
визнано винним за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.09.2015 р., призначено остаточне покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, -
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винним та засуджено за вчинення злочину при таких обставинах.
В середині серпня 2017 року, більш точний час досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_8 , переслідуючи корисливу мету, спрямовану на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, діючи повторно, прибув до квартири АДРЕСА_2 , де за допомогою ключів, які він взяв без дозволу власниці будинку АДРЕСА_3 , впевнившись у відсутності можливих свідків та очевидців, а також в тому, що його дії носять таємний характер, відкрив металеві двері, тим самим увійшов у приміщення вказаної квартири, яка належить потерпілому ОСОБА_9 , де реалізуючи свій виниклий злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на власну користь, переслідуючи корисливу мету, усвідомлюючи, що його дії носять таємний характер, скориставшись відсутністю свідків та очевидців таємно викрав майно, яке належить на праві власності ОСОБА_9 , а саме: телевізор марки «Toshiba», моделі «32Р1300DG». Вчинивши всі дії, які вважав за необхідне для доведення свого злочинного наміру до кінця, тим самим, отримавши можливість розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд з місця вчинення кримінального правопорушення із викраденим майном зник, обернувши його на власну користь. В результаті умисних дій ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_9 відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 37/12.1/617 від 31.10.2017 р. спричинено матеріальний збиток на загальну суму 4854 гривень 67 копійок.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , вказує, що вирок суду незаконний та підлягає скасуванню. Зауважує, що під час проведення експертизи викраденого майна саме майно експерту не надавалось; обвинуваченого суд першої інстанції позбавив права на останнє слово. Просить вирок суду скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_7 підтримала апеляційну скаргу.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення за таких підстав.
Як передбачено ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, що встановлено ст.ст. 7, 9 КПК України.
Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Посилання апеляційної скарги відносно того, що викрадене майно фактично не надавалось на дослідження експерту, а лише ставилось питання щодо його ймовірної вартості виходячи з його родових ознак є безпідставними з огляду на таке.
Положеннями п. 3.5 Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 (у редакції наказу
Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1950/5) предбачено, що коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об'єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив (ла) експерта).
Вказана норма надає право слідчому/прокурору та суду під час вирішення питання про призначення експертизи в своєму процесуальному рішенні навести детальний опис родових ознак предмета дослідження та фактично не надавати предмет дослідження. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що слідчі дії проводились у місті Кривий Ріг, в той час як експертна установа перебуває в місті Дніпро, тож у випадку направлення на адресу експертної установи об'єкта дослідження, з огляду на його характеристики, він міг бути деформований або пошкоджений, що завдало б потерпілому додаткової шкоди з боку працівників правоохоронних органів, що є неприпустимим, а тому уповноважена особа цілком законно прийняла рішення навести детальний опис об'єкта дослідження та не надавати безпосередньо на дослідження сам об'єкт, а повернути його потерпілому.
За вказаних обставин ненадання на дослідження експерта об'єктів дослідження не призводить до недопустимості експертного дослідження та визнання його недопустимим доказом.
Посилання на наявність у висновку експерта поняття «ймовірно» не свідчить про істотне порушення закону, адже судовий експерт, аналізуючи ринок товарів та послуг, виходить з середньо-статистичної ціни на відповідний товар або послугу та закріпляє вказану ціну як ймовірну. Враховуючи, що викрадене у потерпілого майно вже було у користуванні, встановити його точну вартість є неможливим, а тому ймовірний висновок береться судом до уваги та є належним доказом, який підтверджує вартість майна.
Доводи апеляційної скарги щодо ненадання обвинуваченому ОСОБА_8 останнього слова є безпідставними, адже перевіряючи аудіозапис судового засідання та журнал судового засідання, можна встановити, що 16.07.2024 року о 13-45-22 суд дав можливість ОСОБА_8 надати останнє слово суду перед виходом до нарадчої кімнати і тільки о 13-45-47 суд закінчив розгляд провадження та пішов до нарадчої кімнати. Тобто у ОСОБА_8 було 25 секунд для звернення до суду з останнім словом, яке він фактично повно не використав виходячи з власного роздуму, а не з мотивів обмеження судом у такому праві. За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає порушень процесуального закону з боку суду першої інстанції під час надання останнього слова обвинуваченому.
Щодо виду і міри призначеного судом обвинуваченому ОСОБА_8 покарання то колегія суддів зазначає про таке.
Згідно ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обирати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Судова дискреція (судовий розсуд) є інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Поняття судового розсуду у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити менш суворий вид покарання або більш суворий в межах санкції статті. А у випадках, коли санкція статті передбачає тільки один вид покарання, суд наділений функцією обирати розмір цього покарання. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість призначення передбаченого законом покарання, яке б сприяло його меті та було достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог суд першої інстанції дотримався.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання. Крім того, враховано наявність попередніх судимостей та вчинення злочину під час наявності непогашеної судимості, а також процесуальну поведінку обвинуваченого та його небажання стати на шлях виправлення, попри застосовані державною обмежувальні заходи. Таким чином, призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд вірно встановив, що виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства є неможливим.
Таким чином, вирок суду законний та обгрунтований, підстав для його зміни чи скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.07.2024 року відносно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: