Справа № 447/144/25 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А. П.
Провадження № 33/811/1129/25 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
21 серпня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю захисника Солонинки С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника Солонинки С.П. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 10 березня 2025 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Згідно з постановою, 11.01.2025 о 20:50 год. в с. Рудники по вул. Рашови, 78, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21093», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів. Від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «DRAGER Alcotest» та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Солонинка С.П. подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 10 березня 2025 року.
Зазначає, що в період з 08.03.2025 по 26.06.2025 ОСОБА_1 перебував за кордоном. Про зміст постанови ОСОБА_1 стало відомо після укладення договору із захисником, тому строк апеляційного оскарження пропущено з поважних причин.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що відсутні правові підстави для зупинки ОСОБА_1 , відеозапис не містить висловлення ОСОБА_1 про відмову від огляду.
Захисник наголошує, що ОСОБА_1 тричі погоджувався пройти огляд, однак поліцейські огляд на місці так і не провели.
Також звертає увагу на те, що від поліцейського неодноразово звучала загальна пропозиція відмови від огляду. Огляду на місці чи в медичному закладі вважає, що таке формулювання вимоги поліцейським є неприпустимим, оскільки поліцейський вказав ОСОБА_1 на нібито альтернативний варіант поведінки, що суперечить вимогам п2.5 ПДР.
Оскільки працівником поліції не дотримано процедури огляду, такий огляд є недійсним.
Також відеозапис наявний у справі не є безперервним та не відтворює всіх подій, які мали місце.
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце його проведення, не з'явився. Захисник Солонинка С.П., не заперечувала щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 .
За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 .
Захисник Солонинка С.П., апеляційну скаргу підтримала, просила її задоволити.
Заслухавши захисника Солонинку С.П., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити, апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.
Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, пройти такий огляд.
Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З протоколу серії ЕПР1№ 218609 від 11 січня 2025 року (а.с. 1) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: запах алкоголю із порожнини рота, нечітка мова, тремтіння рук.
З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння.
Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівники поліції зупинили транспортний засіб «ВАЗ 21093», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . Під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейський виявив у нього ознаки алкогольного сп'яніння пред'явив вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі. ОСОБА_1 не заперечував вживання алкоголю, говорив, що вже біля свого будинку, просив не складати протокол. Пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння поліцейські пропонували ОСОБА_1 неодноразово, але останній уникав прямої відповіді, не виконував вимоги поліцейських, згодом почав ображати працівників поліції. Таку поведінку ОСОБА_1 поліцейські розцінили, як відмову від огляду, тому склали протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Поведінка ОСОБА_1 унеможливлювала проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, а отже суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 фактично відмовився від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння незалежно від факту перебування особи у такому стані.
Наведені докази у своїй сукупності спростовують доводи апеляційної скарги, вказують на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а отже і на факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції про доведеність відмови ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги про те, що від поліцейського звучала загальна пропозиція відмови від огляду є безпідставним, оскільки поліцейські неодноразово роз'яснювали ОСОБА_1 необхідність проходження огляду на вимогу працівника поліції та наслідки відмови від огляду, проте ОСОБА_1 незважаючи на свій обов'язок проходження огляду, уникав прямої відповіді, та не виконував вказівок поліцейських, що і стало підставою для складання протоколу та подальшого притягнення його до адміністративної відповідальності.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому, зокрема, відображено поведінку ОСОБА_1 , яка правильно розцінена поліцейськими, як відмова від огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, що є достатнім для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 та у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції та невідповідність їх дій вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, вчиненого повторно протягом року за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпційфакту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
поновити захиснику Солонинці С.П. строк апеляційного оскарження.
Постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 10 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Солонинки С.П. в інтересах останнього - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.