Справа № 697/1300/25
Провадження № 2/697/732/2025
(ЗАОЧНЕ)
26 серпня 2025 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Скирди Б.К.,
за участю секретаря судового засідання - Васянович Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Каневі Черкаської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Хорошун Оксана Володимирівна до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) в інтересах якої діє адвокат Хорошун Оксана Володимирівна звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2 , відповідач) про розірвання шлюбу.
Свій позов мотивує тим, що 12.01.2022 між сторонами був укладений шлюб, зареєстрований Канівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), актовий запис № 04.
Від шлюбу сторони мають спільну дитину: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Протягом останнього року сімейне життя між сторонами поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім'ю, тому сторони дійшли згоди щодо розірвання шлюбу.
Спору щодо визначення проживання спільної дитини немає, оскільки остання проживає з матір'ю-позивачем у справі. Позивач не бажає примирятися з відповідачем.
Просить шлюб розірвати та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 29.05.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.34).
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Хорошун О.В. у судове засідання не з'явилися. Представник позивача - адвокат Хорошун О.В. до суду подала заяву з проханням розглянути справу без участі позивача та її представника, позов підтримує та просить його задовольнити (а.с.54).
Відповідач ОСОБА_2 повторно в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та розміщенням оголошення про виклик в судове засідання на сайті Судової влади України. Повідомлення про причину неявки в засідання від відповідача до суду не надійшло, відзив на позов не надано, а тому суд вважає за можливе відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.01.2022, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 12.01.2022 у Канівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 04. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 » (а.с.23).
Сторони від шлюбу мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом зі свідоцтва про народження №0261011/00/AU/2022/264872 від 11.05.2022 (а.с.21-22).
Згідно з ст.ст. 21, 24 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Приймаючи до уваги відсутність згоди сторін на примирення, суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення.
Статтею 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Відповідно до ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно з статтею 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Згідно з приписами ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частиною 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Під час розгляду справи судом з'ясовано, що сторони не підтримують шлюбних відносин. Позивач зазначає про відсутність намірів відновлювати шлюбні стосунки з відповідачем.
З часу знаходження позовної заяви в суді примирення між сторонами не відбулось.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження їх сім'ї неможливе, оскільки буде суперечити інтересам кожної із сторін.
Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи всі зібрані по справі докази, а також те, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач категорично не має наміру зберігати шлюб, він носить формальний характер і відновити подружні стосунки неможливо, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу зазначених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001042 (а.с.7); 2) ордеру серії СА № 1122921 від 22.05.2025 (а.с.10); 3) платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» Р24А4347925110D2094 від 20.05.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 перерахувала адвокату Хорошун О.В. власні кошти в сумі 5246,23 грн., призначення платежу «переказ власних коштів» (а.с.24); 4) договору про надання правничої допомоги №36 від 21.05.2025, укладеного між клієнтом ОСОБА_1 та адвокатом Хорошун О.В. (а.с.25-27).
Провівши детальний аналіз наданих представником позивача документів, суд зазначає, що за умовами п. 4.3 Договору про надання правничої допомоги № 36, розмір гонорару буде визначений згідно розрахунків та оформлений Актом надання послуг на основі даних якого Клієнт зобов'язаний буде перерахувати кошти, що становлять у сумі розміру гонорару та понесені Адвокатом документально підтверджені оперативні витрати, на банківський рахунок, який буде визначено Адвокатом у Акті наданих послуг або оплачені готівкою.
Однак в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази оплати ОСОБА_1 послуг по договору про надання правової допомоги №36 від 21.05.2025, оскільки суду не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а долучена платіжна інструкція АТ КБ «Приватбанк» Р24А4347925110D2094 від 20.05.2025 із зазначенням призначення платежу «переказ власних коштів» не може слугувати належним доказом оплати за надання саме правової допомоги в даній справі.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в частині стягнення витрат на правову допомогу, у зв'язку з відсутністю доказів про їх належну оплату.
Крім цього, позивач при зверненні до суду з цим позовом сплатила судовий збір у розмірі 968,96 грн. відповідно до квитанції АТ «Таскомбанк» про сплату № 2579-8212-4781-7890 від 22.05.2025 (а.с.1).
Отже, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача в сумі 968,96 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268, 273, 280-283, 354 ЦПК України, ст.ст. 104, 110 Сімейного кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Хорошун Оксана Володимирівна до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 12.01.2022 у Канівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 04 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП невідомий, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень, 96 копійок).
В частині вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Суддя Б . К . Скирда