Справа № 308/11521/25
3/308/5621/25
27 серпня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Світлик О.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,
З протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №006216Е від 27.07.2025 вбачається, що 27.07.2025 о 07.00 год. у міжнародному пункті пропуску через державний кордон України для залізничного сполучення «Чоп (Дружба)» (територія Чопської ТГ Ужгородського району Закарпатської області) прикордонним нарядом «Перевірка документів» була виявлена та затримана громадянка України ОСОБА_1 під час спроби незаконного перетинання державного кордону України, а саме: на паспортний контроль подала паспорт громадянина Іспанії для виїзду за кордон НОМЕР_1 , в ході перевірки було встановлено, що особа є громадянкою України, що підтверджується інформацією згідно з відомостями з «Форма-1». Своїми діями порушила вимоги ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду громадян України» та п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995, тобто вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, при цьому надіслала до суду заяву, у якій зазначила, що з доводами, наведеними у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №006216 від 27.07.2025, категорично не згідна. Вважає, що не порушувала жодних законів України, а також вимог європейського права, які повинні виконуватися на території України, згоду на які було надано Верховною Радою України, що зафіксовано у відповідному законодавстві України. Зауважила, що 27.07.2025 при перетинанні державного кордону України нею був наданий паспорт громадянки Іспанії, якою вона є. В протоколі посилаються на відомості із «Форми-1», але вона постійно мешкає в Іспанії з 1997 року (28 років), а з 2005 року, тобто двадцять років, вона громадянка Іспанії. Вважає, що в її діях відсутня подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП України. З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що їй у вину ставиться пред'явлення нею на паспортний контроль паспорта громадянки Іспанії. Однак протокол про адміністративне правопорушення не містить посилань на те, які саме відомості про неї в її іспанському паспорті є недостовірними. Крім того, у матеріалах справи відсутні дані про умисність її дій на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. На підставі наведеного, просить провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно неї за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого даною статтею, а також розглядати справу без її участі у зв'язку із неможливістю прибути до суду.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що провадження у даній справі слід закрити у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Зі змісту вказаної статті та змісту ч. 4 ст. 55 Конституції України випливає, що воля держави, спрямована на припинення протиправних дій, виражена досить чітко, тому що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе тільки на підставах, установлених у законі. Якщо такі підстави відсутні або якщо вина особи у вчиненні діяння з цих підстав не доведена, особу не може бути піддано будь-якому заходу адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 248 КУпАП передбачено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Диспозицією ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Об'єктом даного адміністративного проступку є встановлений порядок управління, а також безпека особи, суспільства і держави. Об'єктивна сторона цього правопорушення виражається у перетинанні державного кордону України поза пунктами пропуску, а також у пунктах пропуску через державний кордон України без установлених документів або дозволу відповідних органів державної влади. Під незаконним перетинанням державного кордону громадянами України, іноземними громадянами й особами без громадянства слід розуміти залишення особою території однієї держави і переміщення на територію іншої держави шляхом самовільного (без відповідного документа або відповідного дозволу) перетинання державного кордону України.
Із суб'єктивної сторони незаконне перетинання державного кордону припускає прямий умисел, тобто виражається в умисній формі вини. Особа усвідомлює, що незаконно перетинає кордон і бажає зробити такі протиправні дії.
З протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №006216Е від 27.07.2025 не вбачається та не вказано жодної дії, вчиненої ОСОБА_1 , що підпадає під ознаки об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а матеріали справи про адміністративне правопорушення, оформлені за результатами вчиненого правопорушення, не містять жодних доказів, що подані ОСОБА_1 документи при спробі перетину державного кордону 27.07.2025 о 07.00 год. у міжнародному пункті пропуску через державний кордон України для залізничного сполучення «Чоп (Дружба)» містять недостовірні відомості про особу ОСОБА_1 та є підробленими чи недійсними, і такими, що не дають право перетнути кордон України.
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 пред'явила на паспортний контроль паспорт громадянина Іспанії для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і такі її дії кваліфіковано як спроба незаконного перетинання державного кордону.
При цьому ОСОБА_1 є громадянкою України, має паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 03.04.1997, а також у неї наявний зазначений паспорт громадянина Іспанії.
Суддя враховує, що матеріали даної справи про адміністративне правопорушення не містять жодного доказу того, що паспорт громадянина Іспанії, пред'явлений ОСОБА_1 , є підроблений або містить недостовірні відомості, а тому, сам факт пред'явлення документу, який є дійсним, не може вважатися порушенням законодавства та не вважається порушенням правил та порядку перетинання державного кордону України.
Як роз'яснено у п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (ст. 1, 3, ч. 2 ст. 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту. Відповідно до п. 4.1 вказаного Рішення процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
При прийнятті рішення суддя також враховує принципи Європейської конвенції про громадянство від 06.11.1997, ратифікованої Україною із застереженням та заявою Законом №163-V (163-16) від 20.09.2006, згідно з якою Україна зобов'язалася гарантувати права громадян із множинним громадянством, зокрема, ст. 17, відповідно до якої, визначаючи права та обов'язки, пов'язані із множинним громадянством: громадяни держави учасниці, які мають інше громадянство, мають на території держави учасниці, в якій вони проживають, ті самі права та обов'язки, як і інші громадяни держави-учасниці.
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене та беручи до уваги, що у справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, приходжу до висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутності у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП
На підставі викладеного та керуючись ст. 247 п. 1, 251, 252, 283, 284 КУпАП,
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області О.М. Світлик