26.08.2025 Єдиний унікальний номер 205/1989/25
Провадження № 2/205/4096/25
26 серпня 2025 року місто Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Дорошенко Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Мальцевої І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У лютому 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 07.08.2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» Боярчуком В.А. подано Заявку на отримання кредиту № 5067734. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Законодавством України передбачено оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки, ТОВ «Мілоан» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного договору № 5067734 від 07.08.2021 pоку, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Таким чином, відповідач уклав Договір про споживчий кредит № 5067734 від 07.08.2021 pоку з ТОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ: 40484607) та на підставі платіжного доручення відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5000,00 грн. Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин. 11.11.2021 року згідно умов Договору відступлення прав вимоги № 12Т, ТОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ: 40484607) відступило право вимоги за Кредитним договором № 5067734 від 07.08.2021 pоку на користь ТОВ «Діджи фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746), а відповідно ТОВ «Діджи фінанс» набуло права вимоги до відповідача. Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 22 825,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000 грн; заборгованість за відсотками становить 16 875,00 грн; заборгованість за комісійними винагородами становить 950 грн. Оскільки відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав та припинив повертати наданий йому кредит у строки, передбачені кредитним договором, тому представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 22825 грн, судові витрати у справі та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 04.10.2024 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
На адресу відповідача неодноразово судом направлялися повістки та повідомлення про виклик до суду які поверталися у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
10.04.2025 року заочним рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за Договором про споживчий кредит №5067734 від 07.08.2021 року у розмірі 22 825 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
26.05.2025 року адвокат Виприк С.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.04.2025 року у справі за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Необхідність скасування заочного рішення представник відповідача обґрунтовує тим, що про розгляд справи і винесення заочного рішення відповідача ОСОБА_1 не було повідомлено належним чином. Він особисто не отримував судової повістки про місце, день та час розгляду справи, через що не мав можливості заперечувати проти позову. Починаючи з 31.03.2022 року відповідач проходить військову службу по мобілізації в ЗСУ. Позивач був позбавлений можливості зазначити про те, що йому протиправно було нараховано заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом в сумі 16875 грн, оскільки він є військовослужбовцем. Позивачем нараховані відсотки без врахування вимог ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 10.06.2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Виприка С.О. про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.04.2025 року задоволено. Скасовано заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2025 року у справі №205/1989/25 за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати. Призначено справу до судового розгляду, який вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26.02.2025 року №4273-IX, який набрав чинності 25.04.2025 року, з 30.04.2025 року змінено найменування Ленінського районного суду міста Дніпропетровська на Новокодацький районний суд міста Дніпра.
Клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У зв'язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 07.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про споживчий кредит № 5067734, який підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с.38-42).
Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 договору було визначено суму (загальний розмір) кредиту в розмірі 5000 грн, кредит надавався строком на 15 днів з 07.08.2021 року.
У відповідності п. 1.4 договору, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 22.08.2021 року, а згідно п. 1.5.1. кредитного договору комісія за надання кредиту 950 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Згідно п. 1.5.2. кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом: 1875 грн, які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п. 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Пунктом 1.7 договору передбачено, що тип процентної ставки за цим Договором, фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. п. 2.2, 2.3 цього Договору.
При цьому, кредитний договір містить Додаток № 1 до договору про споживчий кредит від 07.08.2021 року № 5067734 (а.с.42).
Так, в додатку міститься таблиця (графік) обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит за період з 07.08.2025 року по 22.08.2021 року.
Також, 07.08.2021 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 підписали паспорт споживчого кредиту № 5067734 (а.с. 43).
Позичальник ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних позичальником умов кредитування.
Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника ОСОБА_1 , його персональні дані, номер мобільного телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у ТОВ «Міолан» виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов'язання з повернення кредитних коштів.
ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредитні кошти в розмірі, передбаченому договором в сумі 5000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 07.08.2021 року № 53144646.
Позивачем в позовній заяві визначено, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитом перед ТОВ «Мілоан» становить 22825 грн, з яких: 5000 грн заборгованість за тілом кредиту, 16875 грн заборгованість за відсотками та 950 грн заборгованість за комісійними винагородами, що стверджується розрахунком заборгованості перед ТОВ «Мілоан» по кредиту, який відображений у відомостях про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору № 5067734 (а.с.22-23).
11.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 12Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с.25-29).
Відповідно до умов зазначеного договору факторингу позивач набув право вимоги до відповідача по кредитному договору від 07.08.2021 року № 5067734, що підтверджується витягом з Додатку до договору факторингу від 11.11.2021 року № 12Т (а.с.21).
З вказаного Витягу з Додатку до Договору факторингу №12Т від 11.11.2021 убачається, що ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 22825 гривень, з яких: 5000 гривень - сума заборгованості за тілом, 16875 гривень - сума заборгованості за відсотками, 950 гривень сума заборгованості за комісією, 0 гривень сума заборгованості за пенею (а.с. 21).
Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення, сформованою ТОВ «Мілоан», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 5067734 від 07.08.2021 року становить 22825 грн, з яких: 5000 гривень - сума заборгованості за тілом, 16875 гривень - сума заборгованості за відсотками, 950 гривень сума заборгованості по пені, 0 гривень сума заборгованості за комісією (а.с. 22-23).
Як убачається з досудової вимоги вих. №3003920854-АВ від 27.09.2024 року, скерованої представником ТОВ «Діджи Фінанс» адвокатом Міньковською А.В. за адресою проживання ОСОБА_1 , що міститься у кредитному договорі № 5067734 від 07.08.2021 року, останньому було запропоновано сплатити заборгованість в сумі 22825 гривень на користь ТОВ «Діджи Фінанс» та роз'яснено, що у випадку невиконання вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» буде ініційовано заходи щодо стягнення заборгованості в судовому порядку (а.с.49-50).
ОСОБА_1 обставини укладення ним з ТОВ «Мілоан» договору споживчого кредиту і отримання в кредит грошових коштів у розмірі 5000,00 грн у заяві про перегляд заочного рішення не оспорював.
За правилами ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Правилами ч.1 ст.1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Положеннями ч.2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Положеннями ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Правилами ч.1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
За змістом ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Згідно з ч.3 ст.207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Як це унормовано вимогами ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Правилами ст.513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до вимог ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.
Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.
Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.
За змістом ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
Суд, дослідивши надані позивачем докази, доходить висновку, що знаходить своє підтвердження обставина наявності у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 5067734 від 07.08.2021 року.
Зі змісту відомості про щоденні нарахування та погашення, сформованою ТОВ «Мілоан» за кредитним договором №5067734, убачається, що станом на дату повернення кредиту 22.08.2021 року відповідач не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості, у зв'язку з чим йому було нараховано відсотки за користування кредитом відповідно до п.1.5.2. Договору за період з 08.08.2021 року по 22.08.2021 року включно в сумі 1875,00 грн. Оскільки до 22.08.2021 року відповідач не повернув кредит і продовжив користування кредитними коштами, то відповідно до пункту 2.3.1.2 кредитного договору з 23.08.2021 року строк кредитування був продовжений (пролонгований) на стандартних (базових) умовах та відповідачу було нараховано відсотки за користування кредитом за період з 23.08.2021 року по 21.10.2021 року в сумі 15000 грн відповідно до п.1.6 Договору за стандартною (базовою) процентною ставкою у розмірі 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Указаний строк кредитування закінчився 28 липня 2021 року після спливу 60 календарних днів.
Вказані розрахунки банку відповідачем не спростовано, свого контррозрахунку заборгованості або доказів належного виконання зобов'язань суду не надано.
Водночас, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості з комісії в сумі 950,00 грн, то суд зазначає наступне.
Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв'язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Як виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного суду в постанові від 20.07.2022, прийнятій по справі №343/557/15-ц, провадження №61-10414св20, умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію за надання кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання фінансового інструменту.
Ураховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено одноразову плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначені в п. 1.5.1 договору про споживчий кредит №5067734 від 07.08.2021 року умови щодо обов'язку позичальника сплатити одноразову комісію за надання кредиту в сумі 950,00 грн, є нікчемними.
Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що послуга з надання споживчого кредиту є діяльністю банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідає змісту кредитних правовідносин.
Виходячи із принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги заборонено нормативно-правовими актами.
З огляду на вказане вище, положення кредитного договору №5067734 від 07.08.2021 року про сплату позичальником на користь банку комісії за надання кредиту в розмірі, визначеному у п. 1.5.1. договору про споживчий кредит та в Графіку платежів за договором про споживчий кредит суперечать положенням Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.
За таких обставин, банком без належних на те правових підстав нарахована комісія за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 950,00 гривень, а відтак, позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.
Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 5067734 року від 07.08.2021 року становить 21875 грн, яка складається з: 5000 грн заборгованість за тілом кредиту, 16875 грн заборгованість за відсотками.
Щодо не визнання відповідачем позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками, з посиланням на те, що він був мобілізований в Збройні Сили України, суд вважає за необхідне зазначає наступне.
Відповідно до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».
На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв'язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі.
При цьому, судом встановлено, що відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) №57 від 31.03.2022 року рядовий запасу ОСОБА_1 призвано на військову службу та зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 на всі види забезпечення і призначено на посаду стрільця 3 відділення 2 взводу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 , ВОС 100915А, та вважається таким, що з 31.03.2022 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою та з 23.10.2024 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки командира військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2025 № 1569.
Доказів перебування відповідача на військовій службі в інший період останнім суду не надано.
Водночас, згідно з долучених до позовної заяви відомостей про щоденні нарахування та погашення, нарахування відсотків було здійснено за період з 08.08.2021 по 21.10.2021 (а.с.22-23), тобто до моменту призову відповідача на військову службу.
Таким чином п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не підлягає застосування в спірних правовідносинах.
Отже, підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредит №5067734 від 07.08.2021 року у розмірі 21875 грн, що складає заборгованість за тілом кредиту 5000 грн, заборгованість за відсотками 16875 грн, у стягненні комісії у сумі 950 гривень відмовити.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог в розмірі 2321,58 грн (21875 грн х 2422,40 грн / 22825 грн).
Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважала за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19).
На підтвердження витрат на правничу допомогу в сумі 6000 грн позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 01.11.2024 року № 42649746, укладений з адвокатом Стародуб І.В. (а.с.33-37), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 26.04.2018 року серії КС № 6585/10 (а.с.54-55), додаткову угоду від 30.11.2024 року № 5067734 до договору про надання правової допомоги від 01.11.2024 року № 42649746 (а.с.44), акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом та детальний опис робіт, виконаних адвокатом Стародуб І.В. від 30.11.2024 року (а.с.16).
Клопотання про зменшення судових витрат на правову допомогу не надходило.
Оскільки Боярчуком В.А. не заявлено клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, суд не знаходить правових підстав самостійно ініціювати втручання у договірні відносини між позивачем та його адвокатом та зменшувати такі витрати без волевиявлення відповідача, тому ця сума, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, підлягає стягненню з останнього пропорційно до задоволеної частини вимог в розмірі 5750,27 грн (21875 грн х 6000 грн / 22825 грн).
Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за Договором про споживчий кредит №5067734 від 07.08.2021 року у розмірі 21875 (двадцять одна тисяча вісімсот сімдесят п'ять) гривень, з яких: 5000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 16875 гривень - заборгованість за відсотками.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2321 (дві тисячі триста двадцять одна) гривня 58 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5750 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 27 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, ел.пошта: info@dgfinance.com.ua, представник позивача Романенко Михайло Едуардович, РНОКПП НОМЕР_2 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
представник відповідача адвокат Виприк Сергій Олександрович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4279 від 16.04.2021 року, ордер на надання правничої допомоги серії АЕ №1340052 від 05.12.2024 року, адреса: 49127, м.Дніпро, вул.Енергетиків, буд.8, оф.15-А, ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4
Суддя Г.В. Дорошенко