Справа № 201/1051/25
Провадження № 2/201/1622/2025
Іменем України
19 серпня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Наумової О.С.,
за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.,
за участю відповідачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Соборного районного суду міста Дніпра у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
24.01.2025р. КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради звернулося до Соборного районного суду міста Дніпра із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що відповідачка, на підставі відкритого особистого рахунку № НОМЕР_1 , повинна була сплачувати за надані послуги щомісячно. Однак оплата за ці послуги не здійснювалася належним чином, у зв'язку з чим станом на 01.10.2023р. з'явився борг перед позивачем у сумі: 24 763,67 грн. за період з 01.10.2021р. по 01.10.2023р.
Даний борг було реструктуризовано шляхом укладання зі споживачем ОСОБА_1 договору про реструктуризацію заборгованості за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання №139/2023р./Ц.О.А. строком на 12 місяців. Пунктом 3 цього договору передбачено, що у разі порушення споживачем умов даного договору, підприємство КП «Теплоенерго» має право на примусове стягнення суми заборгованості в судовому порядку.
Відповідачка обов'язок щодо оплати за отримані послуги не виконувала та станом на 01.01.2025р. має заборгованість у розмірі 21 552,97 грн., з яких: 20 236,40 грн. - сума основного боргу; 1 073,73 грн. - інфляційне збільшення суми боргу; 242,84 грн. - 3% річних від суми боргу.
Представник позивача просив стягнути з відповідачки заборгованість у загальному розмірі - 21 552,97 грн., а також понесені судові витрати по оплаті судового збору.
Заяви учасників процесу по суті справи.
Відповідачка правом надання відзиву відповідно до ст. 178 ЦПК України не скористалася.
Рух справи.
Ухвалою судді Наумової О.С. від 24.03.2025р. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 28).
Представник позивача - Папаіка І.М. в заяві від 03.06.2025р. позовні вимоги підтримав, проти винесення заочного рішення не заперечував, просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с. 36).
Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні 19.08.2025р. заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Підстав для ухвалення у справі заочного рішення суду немає, оскільки відсутня сукупність підстав, яка передбачена ч.1 ст. 280 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 25.10.2023р. між ОСОБА_1 та КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради був укладений договір №139/2023р./Ц.О.А. про реструктуризацію заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Відповідно до п. 1.1. договору підприємство реструктуризує заборгованість з плати за послугу з постачання теплової енергії, що утворилася станом на 01.10.2023р., на суму - 24 763,67 грн.
Відповідно до п. 3.2., п. 3.3. споживач здійснює оплату не пізніше 20 числа слідуючого за розрахунковим місяцем. В разі несвоєчасної оплати громадянином, підприємство нараховує пеню в розмірі від 0,01% до 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% від загальної суми заборгованості.
Відповідно до Довідки № 003370 від 25.10.2023р. про склад сім?ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб наданої Центром надання адміністративних послуг м. Дніпра, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованими користувачами є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6).
Згідно копії особистого рахунку №3-36127 від 08.01.2025р., долученого представником позивача, сума основного боргу відповідачки складає 20 236,40 грн. (а.с. 9-11). Відповідачкою 19.08.2025р. до матеріалів справи було долучено копію особистого рахунку №3-36127, відповідно до якого сума основного боргу відповідачки складає 20 236,40 грн.
Також представником позивача зроблено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України, який, станом на 23.02.2022р., дорівнює 242,84 грн. та 1 073,73 грн. (а.с. 12-13).
Отже, з поданих позивачем доказів вбачається, що відповідачкою належним чином не виконуються умови договору від 25.10.2023р. та заборгованість за договором не сплачена.
2. Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Споживачем комунальних послуг є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги, далі - Закон), який згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 26 Закону також встановлена відповідальність за неналежне виконання договору щодо не своєчасного здійснення платежів за ЖКП у вигляді пені в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги
Статтею 550 ЦК України передбачено право кредитора на стягнення неустойки з боржника у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання. Частиною 3 статті 549 ЦК України пеня віднесена до видів неустойки.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022р. «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану»: в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022р.
Звертаючись до суду з позовом, представник позивача вказує на те, що відповідачка не виконує свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Як вказано у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ч.ч.1,2,3 і 83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно з ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, оскільки відповідачка не надала суду доказів погашення заборгованості суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради.
Розподіл судових витрат.
Щодо судового збору.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн. (а.с. 1).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 280-283, 353 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради заборгованість по сплаті за теплопостачання у розмірі 21 552 (двадцять одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві) гривні 97 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Копії цього рішення суду направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлений 25 серпня 2025 року.
Суддя Наумова О.С.