27 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 2-а-608/11
адміністративне провадження № К/990/34646/25
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Загороднюк А.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 01 травня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області, Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду першої інстанції із позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1), Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області (далі - третя особа 1 ), Міністерство оборони України (далі - третя особа 2), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати до грошового забезпечення за період з 01 травня 2007 року по 15 грудня 2010 року 10% надбавки до посадового окладу відповідно до додатку № 40 до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09 березня 2006 року № 268 (далі - Постанова № 268) та за період з 01 січня 2008 року по 15 грудня 2010 року різниці між заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеними за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність (Укази Президента України від 23 лютого 2002 року № 173/2002, від 05 березня 2003 року № 389/2003) та розміром заробітної плати, встановленими за новими умовами оплати праці, яка суттєво зменшена;
- зобов'язати військової частини НОМЕР_1 до отриманої за період служби заробітної плати (грошового забезпечення) (у тому числі до матеріальної допомоги на оздоровлення за 2007-2010 роки та допомоги для поліпшення соціально-побутових умов за 2007-2010 роки, одноразових, щомісячних винагород (у тому числі на день свят) донараховати та виплатити за період з 01 травня 2007 року по 15 грудня 2010 року 10% надбавку до посадового окладу відповідно до додатку № 40 до Постанови № 268;
- зобов'язати військової частини НОМЕР_1 донараховати та виплатити за період з 01 січня 2008 року по 15 грудня 2010 року різницю між заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно правовими актами, що втратили чинність (Укази Президента України від 23 лютого 2002 року № 173/2002, від 05 березня 2003 року № 389/2003) та розміром заробітної плати (у тому числі до матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008-2010 роки та допомоги для поліпшення соціально-побутових умов за 2008-2010 роки, одноразових і щомісячних винагород (у тому числі на день свят), встановленими за новими умовами оплати праці, яка суттєво була зменшена;
- зобов'язати військової частини НОМЕР_1 надати до Пенсійного фонду України у Білгород-Дністровському районі оновлену довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), до якої включити за 24 місяці перед зверненням до пенсії всі види оплати праці, на які нараховані страхові внески (урахуванням надбавки та різниці згідно пунктів 3-4 позовних вимог), та донараховати та виплатити грошову допомогу без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за 16 повних років роботи (з відрахуванням раніше виплаченої суми грошової допомоги).
- зобов'язати військової частини НОМЕР_1 здійснити вказані нарахування та виплату грошового забезпечення шляхом складання відомостей на виплату грошового забезпечення;
- зобов'язати військової частини НОМЕР_1 сплатити страхові внески до органів Пенсійного фонду України.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 01 травня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 01 травня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області, Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишено без змін.
18 серпня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якому скаржник просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 01 травня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2025 року, винести постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній відсутнє посилання на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень та не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Серед іншого, у касаційній скарзі, скаржник посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа має виняткове значення для позивача, який подає касаційну скаргу.
Проте, Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд звертає увагу, що ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2025 року повернув касаційну скаргу позивача, надав оцінку зазначеним підставам і судове рішення про повернення касаційної скарги набуло законної сили.
Зазначене свідчить, що позивач формально підійшов до оформлення касаційної скарги та проігнорував роз'яснення Верховного Суду щодо необхідності дотримання законодавчих вимог до змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судового рішення.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 01 травня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області, Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя: А.Г. Загороднюк