27 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 280/7364/23
адміністративне провадження № К/990/10243/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Єресько Л.О., Смоковича М.І.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №280/7364/23
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Александровим Олексієм Володимировичем, на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченка В.Є., суддів Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_3 ) з вимогами:
1.1. визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за період його лікування з 06.09.2022 по 31.01.2023, а також грошового забезпечення за період військової служби з 01.02.2022 по 24.04.2023;
1.2. зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100 000,00 грн додаткову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за період його лікування з 06.09.2022 по 31.01.2023, а також грошове забезпечення за період військової служби з 01.02.2022 по 24.04.2023.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач указує на те, що він був мобілізований до Збройних Сил України і отримав поранення, у зв'язку з яким перебував на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я. У цьому контексті позивач стверджував, що за час його військової служби та перебування на лікуванні після поранення він має право на отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядовою і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова № 168; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), водночас відповідач їх безпідставно не виплатив.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Молодший сержант ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 і під час виконання бойового завдання 29.04.2022 отримав поранення (травми).
4. Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 06.09.2022 №236 указані поранення, отримані позивачем 29.04.2022, визнані такими, що пов'язані із захистом Батьківщини. Наказано вважати старшого солдата ОСОБА_1 таким, що виконував бойове завдання на підставі таких бойових розпоряджень командира ВЧ НОМЕР_2 : від 24.04.2022 №11/дск, від 24.04.2022 №12/дск (а.с.18-19).
5. Позивачу видано довідку ВЧ НОМЕР_2 про обставини травми (порання, контузії, каліцтва) від 07.09.2022 №377 (а.с. 20).
6. Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.09.2022 №192 позивача увільнено з 01.09.2022 від займаних посад і зараховано у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 з утриманням у списках особового складу ВЧ НОМЕР_2 у зв'язку з довготривалим лікуванням (а.с.48).
7. Також зазначеним наказом вирішено грошове забезпечення позивача виплачувати у розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовець отримував за посадою головного сержанта 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти до зарахування в розпорядження, проте не більше ніж за два місяці до 31.10.2022. Додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, не виплачувати (а.с.48).
8. Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 24.04.2023 №115 позивача звільнено з військової служби за станом здоров'я (а.с.30).
9. Уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати у збільшеному розмірі винагороди, згідно з Постановою №168, за період лікування з 06.09.2022 по 31.01.2023, а також грошового забезпечення за період військової служби з 01.02.2022 по 24.04.2023, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
10. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.11.2023 позов задоволено частково. Зобов'язано ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100 000,00 грн додаткову винагороду, відповідно до Постанови №168, за період його лікування з 06.09.2022 по 31.01.2023, а також грошове забезпечення за період, коли воно не було нараховано та виплачено. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат відмовлено.
11. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції зазначив, що позивач не проходив військової служби у період з 01.02.2022 по 24.02.2022. Отже, у позовній заяві позивачем не обґрунтовано зазначено про виплату грошового забезпечення - «з 01.02.2022».
12. Також у наказі командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.04.2023 №115 зазначено, що «… Виплатити грошове забезпечення за період з 01.04.2023 по 24.04.2023 …».
13. Позивачем не надано до суду доказів протиправності та скасування наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.09.2022 №192.
14. Учасниками справи не надано до суду інформації щодо сум щомісячного грошового забезпечення нарахованого та виплаченого позивачу.
15. Водночас судом першої інстанції прийнято до уваги зазначене відповідачем у відзиві на позовну заяву: «…підстав для подальшого нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, у тому числі додаткової грошової винагороди, у відповідача не було. Грошове забезпечення позивачу виплачувалось згідно з указаного наказу командира військової частини в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовець отримував за посадою до зарахування в розпорядження, проте не більше ніж два місяці, тобто до 31.10.2022…».
16. Також судом першої інстанції прийнято до уваги зазначене позивачем у позовній заяві: «… 26.01.2023 мене було виписано з приватної клініки «РУДОЛЬФІНЕРХАУС», і я відбув до України у розташування військової частини НОМЕР_2 , в якій продовжив проходження військової службу до 24.04.2023 …».
17. Таким чином, суд першої інстанції вказав, що з матеріалів справи вбачається, що позивачу за час його перебування на військовій службі не завжди виплачувалося належне грошове забезпечення.
18. Суд першої інстанції також зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 06.09.2022 по 31.01.2023 був не придатним до військової служби, виїжджав за кордон до приватної лікарні, в якій йому 27.10.2022 було проведено операцію у стаціонарних умовах. Про стан здоров'я позивача, його виїзд за кордон відповідачу було відомо.
19. Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 18.08.2022 №2707, оформленої ВЧ НОМЕР_4 , позивач «… на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб не придатний до військової служби з переглядом 29.10.2022 …».
20. У Медичному висновку професора д-ра Мартіна Ляйкснерінга від 17.11.2022 зазначено: «…Після операційне лікування: Інтенсивне індивідуальне фізіотерапевтичне лікування лівого плеча, активна та пасивна розробка до кінцевого положення; Пасивне щотижневе наростаюче збільшення рухомості лівого ліктьового суглоба; Активна розробка ліктьового суглоба згинанням та розгинанням з 3-го тижня, з обережною розробкою трицепса; Електростимуляційне лікування променевого нерва на дистальній ділянці ліктьової кістки; Електростимуляційне лікування серединного та ліктьового нерва. Пацієнт потребує інтенсивної терапії та відповідного фізіотерапевтичного лікування протягом наступних 3 місяців. Наступна перевірка перебігу лікування відбудеться у четвер, 26.01.2023, о 13:00 у лікарні «Rudolfinerhaus». До цього часу пацієнт є непрацездатним…».
21. Водночас з матеріалів справи не вбачається, що у відповідача були у наявності всі необхідні медичні документи позивача для прийняття рішень щодо виплати позивачу належних сум грошового забезпечення.
22. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що не може задовольнити позовну вимогу і «визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 у ненарахуванні і невиплаті ОСОБА_1 збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, відповідно до Постанови №168, за період його лікування з 06.09.2022 по 31.01.2023, а також грошового забезпечення за період військової служби з 01.02.2022 по 24.04.2023».
23. Однак, з огляду на приписи частини другої статті 9, частини другої 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з метою захисту прав та інтересів позивача, суд першої інстанції уважав за можливе: зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100 000,00 грн додаткову винагороду, відповідно до Постанови №168, за період його лікування з 06.09.2022 по 31.01.2023, а також грошове забезпечення за період, коли воно не було нараховано та виплачено.
24. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024 скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.11.2023 та ухвалено нове - про відмову у задоволенні позову.
25. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України видано Окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29 (далі - Окреме доручення №912/з/29).
26. Безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або заходах є виконання військовослужбовцем у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави та у визначених відповідним рішення Головнокомандувача Збройних Сил України районах ведення бойових дій завдань та участь військовослужбовця у заходах, перелік яких визначений пунктом 1 Окремого доручення №912/з/29.
27. Безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або заходах повинна бути підтверджена відповідними документами, перелік яких визначений абзацами 4-6 пункту 3 Окремого доручення №912/з/29, на підставі яких керівником органу військового управління видається наказ про виплату додаткової винагороди.
28. Як убачається з матеріалів справи, наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 21.09.2022 №192 (по стройовій частині) вирішено, що позивач з 01.09.2022 є таким, що увільнений від займаних посад та додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, позивачу не виплачується.
29. Ураховуючи те, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, в розмірі 100 000,00 грн виплачується на підставі наказу командиру (начальника), при цьому наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 21.09.2022 №192 вирішено не виплачувати позивачу таку допомогу та позивачем зазначений наказ не оскаржено, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що у відповідача не було підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, у спірний період.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
30. 18.03.2024 до Суду надійшла касаційна скарга позивача на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024.
31. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, просив його скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.
32. Підставою для касаційного оскарження скаржник визначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
33. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, скаржник зазначає, що на дату звернення до суду касаційної інстанції відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 1 Постанови №168.
34. Скаржник пояснює, що після поранення позивач перебував на лікуванні у різних лікарнях. Так, у період з 02.05.2022 по 03.05.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у ТОВ «Багатопрофільна Клініка Святого Миколая», м. Запоріжжя. У період з 04.05.2022 по 20.07.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП « 1 територіальне медичне об'єднання м. Львова». 18.08.2022 військово-лікарською комісією при військовій частині НОМЕР_4 було проведено медичний огляд стану здоров'я позивача, встановлено діагноз, визнано травму важкого ступеня, що пов'язана з проходженням військової служби, і визнано на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб його непридатним до військової служби з переоглядом 29.10.2022.
35. У зв'язку з тяжким пораненням та неможливістю лікування позивача на території України, останній вимушений був звернутися для проведення належного діагностування та лікування до іноземної клініки, а саме: до приватної клініки «РУДОЛЬФІНЕРХАУС» у м. Відні (Республіка Австрія). В іншому випадку, в разі термінового непроведення належної операції, позивачу повинні були провести ампутацію повністю лівої руки.
36. Скаржник наголошує, що позивач надав до ВЧ НОМЕР_2 всі необхідні документи щодо свого лікування та перебування на лікарняному. Якщо позивач самовільно залишив ВЧ НОМЕР_2 , командуванням військової частини повинно було провести службове розслідування щодо самовільного залишення позивачем військової частини. Оскільки цього не було, а отже, всі документи позивача щодо його лікування та лікарняного були в наявності у ВЧ НОМЕР_2 .
37. Відповідно до клопотання командира ВЧ НОМЕР_2 від 28.07.2022 позивача було направлено для лікування за кордон. 28.07.2022 з дозволу командира ВЧ НОМЕР_2 позивач відправився до приватної клініки «РУДОЛЬФІНЕРХАУС» у м. Відні (Республіка Австрія) на обстеження щодо можливості проведення операції.
38. Листом від 20.10.2022 №1474 командир ВЧ НОМЕР_2 звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України з проханням сприяти перетину позивачем державного кордону на лікування до закладу охорони здоров'я іноземної держави приватної клініки «РУДОЛЬФІНЕРХАУС» у м. Відні (Республіка Австрія).
39. 23.10.2022 позивач прибув до лікаря-спеціаліста у галузі травматології та хірургії кисті професора д-р. Мартіна Ляйкснерінга у м. Відні (Республіка Австрія). 27.10.2022 позивачу було зроблено ряд складних операцій, а саме: тотальне ендопротезування ліктьового суглоба ліворуч. 17.11.2022 позивача було направлено до приватної клініки «РУДОЛЬФІНЕРХАУС» для післяопераційного лікування. У період з 17.11.2022 по 26.01.2023 позивач проходив реабілітацію у приватній клініці «РУДОЛЬФІНЕРХАУС». 26.01.2023 позивача було виписано з приватної клініки «РУДОЛЬФІНЕРХАУС» і він повернувся в Україну.
40. 01.02.2023 позивач прибув у розташування ВЧ НОМЕР_2 та одразу був відправлений на військово-лікарську комісію для встановлення придатності до військової служби за станом здоров'я. 24.04.2023 позивача було звільнено з військової служби за станом здоров'я.
41. За твердженням скаржника, факт отримання позивачем тяжкого порання та перебування ним у лікарняних закладах підтверджується чисельними медичними документами, копії яких додано до позовної заяви. Водночас Третім апеляційним адміністративним судом в оскаржуваній постанові не наведено жодних аргументів та підстав для відмови у нарахуванні та у виплаті позивачу збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, відповідно до Постанови №168, за період його лікування з 06.09.2022 по 31.01.2023.
42. За наслідком автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Мацедонській В.Е., Уханенку С.А.
43. Суд ухвалою від 08.04.2024 відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
44. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому він наполягав на її безпідставності, просив у задоволенні відмовити і залишити оскаржуване судове рішення без змін.
45. У відзиві відповідач стверджує, що ВЧ НОМЕР_2 нараховано та виплачено грошове забезпечення, у тому числі додаткову грошову винагороду за весь час проходження служби та перебування ним на лікуванні, у зв'язку з отриманим пораненням, який було документально підтверджено.
46. Доводи позивача про проходження ним лікування з 06.09.2022 по 31.01.2023 не відповідають дійсності. Так, з наданих позивачем медичних документів убачається, що на стаціонарному лікуванні, у зв'язку із отриманим пораненням, він перебував у період з 02.05.2022 по 03.05.2022, з 04.05.2022 по 07.07.2022 та з 08.07.2022 по 20.07.2022.
47. Також відповідно до медичних документів позивачу був запланований огляд в закордонному медичному закладі, з можливим подальшим оперативним лікуванням, а також надано медичний висновок щодо проведеної 27.10.2022 операції з подальшим реабілітаційним лікуванням в закордонному медичному закладі, та запланованого наступного огляду в цьому закладі на 26.01.2023.
48. Проте у зазначених документах не зазначено конкретного періоду перебування позивача на стаціонарному лікуванні, що позбавляє можливості встановити, за який саме період має бути нарахована та виплачена додаткова грошова винагорода, збільшена до 100 000,00 грн, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, у зв'язку з отриманим пораненням, так як вказана оплата надається за час перебування саме на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я після такого лікування, якщо поранення тяжке, оплата за інші види медичного обслуговування (обстеження, консультації, проходження, ВЛК, МСЕК тощо) не передбачена законодавством.
49. Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 26.08.2025, у зв'язку з відпусткою суддів Мацендонської В.Е. та Уханенка С.А., які входять до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
50. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга передана на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Єресько Л.О., Смоковичу М.І.
51. Суд ухвалою від 26.08.2025 замінив відповідача у справі - військову частину НОМЕР_2 на її правонаступника - військову частину НОМЕР_1 .
V. Джерела права
52. Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
53. Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
54. Частинами другої-четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
55. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
56. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
57. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
58. Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
59. Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
60. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №168, якою передбачено на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди та встановлено загальні умови щодо її виплати.
61. Так, відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
62. Редакція зазначеної Постанови, в тому числі її пункту 1, неодноразово змінювалася.
63. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №400 (далі - Постанова №400; набрала чинності 02.04.2022 та застосовується з 24.02.2022) пункт 1 Постанови №168 доповнено, серед іншого, абзацами такого змісту:
«Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), -виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла)».
64. З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529, які доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29. Такими рішеннями регламентовано порядок документального підтвердження участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
65. У пункті 7 Окремого доручення №912/з/29 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, також включати військовослужбовців, які [...] у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24.02.2022).
66. Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 №402 (далі - Положення №402), видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку №5).
67. У Довідці обов'язково зазначити: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення, тощо).
VI. Позиція Верховного Суду
68. Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
69. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
70. Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача, відповідно до Постанови №168, на нарахування й виплату збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди за період його лікування та грошового забезпечення за період проходження ним військової служби.
71. Суд у контексті спірних правовідносин уважає за необхідне зазначити таке.
72. Виходячи зі змісту наведених норм, додаткова винагорода до 100 000,00 грн на місяць виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їхнього здійснення.
73. Водночас виплата такої додаткової винагороди до 100 000,00 грн на місяць вимагає документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.
74. Також у період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100 000,00 грн на місяць виплачується за час перебування вказаних військовослужбовців на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
75. Підставою для її виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва).
76. Отже, військовослужбовець має право на отримання збільшеної до 100 000,00 грн винагороди за період безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, а також за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, чи у відпустці для лікування після тяжкого поранення (контузії, травми або каліцтва).
77. Проте умовою її виплати є належне підтвердження фактів: виконання бойових завдань; отримання поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), а також надання відпусток за станом здоров'я через отримане тяжке поранення на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
78. У контексті викладеного Суд зауважує, що предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують наявність/відсутність підстав для отримання позивачем збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 грн на місяць, за період його лікування з 06.09.2022 по 31.01.2023 та грошового забезпечення за період його військової служби з 01.02.2022 по 24.04.2023, а тому наведені обставини були ключовими та підлягали обов'язковому встановленню у судовому процесі.
79. З цієї позиції повнота судового розгляду мала б включати з'ясування (у сукупності): 1) чи виконував позивач обов'язки військової служби в період, визначений цим позовом (з 01.02.2022 по 24.04.2023); 2) чи брав він у цей період безпосередню участь у бойових діях або заходах, що давало би йому право на отримання додаткової винагороди до 100 000,00 грн; 3) за якій конкретний період позивач не отримав належні йому грошове забезпечення та додаткову винагороду; 4) чи перебував він у період з 06.09.2022 по 31.01.2023 на лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних); якщо перебував на лікуванні, то з яких причин - зокрема, чи було це пов'язано з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими у зв'язку із захистом Батьківщини; 5) чи проходив він у такому випадку саме стаціонарне лікування; 6) чи перебував він після тяжкого поранення у відпустках за станом здоров'я за висновками (постановами) військово-лікарської комісії; 7) та чим це все підтверджується.
80. Проте суди попередніх інстанцій такі обставини не з'ясовували.
81. Так, у цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації у ВЧ НОМЕР_2 і отримав поранення 29.04.2022. За фактом поранення позивача 29.04.2022, відповідачем було видано позивачу довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 07.09.2022 №377, згідно з якою встановлено, що травмування отримане позивачем під час захисту Батьківщини, а саме - виконання бойових завдань в зоні ведення бойових дій. Причиною травмування є мінно-вибухова травма. У зв'язку з указаним пораненням позивач виїхав за кордон до приватної лікарні «Rudolfinerhaus», в якій 27.10.2022 йому було проведено операцію. Після чого позивач повернувся в Україну у розташування військової частини НОМЕР_2 , в якій продовжив проходження військової службу до 24.04.2023.
82. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не дослідив правильність нарахування позивачу грошового забезпечення в окреслений ним період (з 01.02.2022 по 24.04.2023). Суд першої інстанції зауважив, що учасники справи не надали інформації щодо сум щомісячного грошового забезпечення, фактично нарахованого та виплаченого позивачу, та обмежився формальним констатуванням того, що позивачу не завжди виплачувалося належне грошове забезпечення під час проходження служби. У резолютивній частині судового рішення суд першої інстанції зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період, коли воно не було нараховано та виплачено, не перевіривши та не визначивши конкретні часові межі такого періоду.
83. Також суд першої інстанції зазначив, що позивач виїжджав за кордон до приватної лікарні «Rudolfinerhaus», в якій йому 27.10.2022 було проведено операцію у стаціонарних умовах та забезпечено подальшу реабілітацію. Суд не заперечує лікування позивача в цьому закладі охорони здоров'я внаслідок отриманого поранення, яке пов'язане із захистом Батьківщини. Водночас суд першої інстанції не дослідив належним чином питання щодо періоду перебування позивача у ньому на стаціонарному лікуванні (день початку та закінчення лікування). У резолютивній частині судового рішення суд першої інстанції зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу збільшену додаткову винагороди за період його лікування з 06.09.2022 по 31.01.2023. Проте наданий позивачем медичний висновок професора д-ра Мартіна Ляйкснерінга такого періоду не містить. Інших доказів (довідок, медичних висновків від медичного закладу «Rudolfinerhaus», наказів про відпустку за станом здоров'я тощо), які підтверджують лікування позивача в медичному закладі «Rudolfinerhaus» чи надання йому відпустки за станом здоров'я у період з 06.09.2022 по 31.01.2023 на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, судом першої інстанції не наведено та не досліджено.
84. Суд апеляційної інстанції при вирішені спору дійшов протилежних висновків, ніж суд першої інстанції, та не знайшов підстав для задоволення позову. Таке рішення суд апеляційної інстанції мотивував виключно тим, що відповідно до наказу ВЧ НОМЕР_2 від 21.09.2022 №192 (по стройовій частині) позивач увільнений від займаної посади і зарахований в розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 з утриманням у списках особового складу ВЧ НОМЕР_2 у зв'язку із довготривалим лікуванням.
85. Однак Суд зазначає, що указаний період увільнення від займаної посади не стосується всього спірного у цій справі періоду нарахування і виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди. Також увільнення позивача і зарахування в розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 з утриманням у списках особового складу ВЧ НОМЕР_2 не спростовує обставини стаціонарного лікування чи відпустки за станом здоров'я у разі тяжкого поранення, які є ключовими для правильного вирішення спору щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн і не можуть бути проігноровані.
86. Ураховуючи приписи статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.
87. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, проте не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
88. У постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи під час розгляду адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого статтею 2 та частиною четвертою статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд уживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
89. Виходячи із змісту принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, саме на суд покладається обов'язок визначити характер спірних правовідносин і зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
90. Оскільки суд апеляційної інстанції не вжив усіх визначених законом заходів та не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, Суд уважає передчасними його висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
91. Водночас суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.
92. Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
93. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
94. Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
95. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, надати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
VII. Судові витрати
96. Оскільки Суд не змінив та не ухвалив нового рішення, то судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, розподілу не підлягають.
97. Керуючись статтями 3, 242, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
98. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
99. Скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року, а справу № 280/7364/23 направити на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.
100. Судові витрати не розподіляються.
101. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: Л.О. Єресько
М.І. Смокович