27 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 320/10778/24
адміністративне провадження № К/990/34469/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Апарату Верховної Ради України (далі - відповідач) з вимогами:
1) визнати протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо нерозгляду та не опрацювання:
- рішення-подання народного депутата України ОСОБА_2 від 17.11.2023 № 321-211 та табелю обліку відпрацьованого часу помічників-консультантів народного депутата ОСОБА_2 за листопад 2023 року;
- рішення-подання народного депутата України ОСОБА_2 від 05.12.2023 № 321-212 та табелю обліку відпрацьованого часу помічників-консультантів народного депутата ОСОБА_2 за грудень 2023 року;
- рішення-подання народного депутата України ОСОБА_2 від 25.01.2024 №321-216 та табелю обліку відпрацьованого часу помічників-консультантів народного депутата ОСОБА_2 за січень 2024 року;
- рішення-подання народного депутата України ОСОБА_2 від 19.02.2024 № 321-218 та табелю обліку відпрацьованого часу помічників-консультантів народного депутата ОСОБА_2 за лютий 2024 року;
2) визнати протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.11.2023 по 26.02.2024;
3) зобов'язати Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.11.2023 по 26.02.2024;
4) зобов'язати Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини її заробітної плати за період з 01.10.2023 по 26.02.2024 у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2025, у задоволенні позову відмовлено.
14.08.2025 від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2025.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
У касаційній скарзі скаржниця посилається на наявність підстав для відкриття касаційного провадження, визначених пунктами 1, 3 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
У частині посилань на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України касаційна скарга обґрунтована застосуванням судами попередніх інстанцій статті 9, частини другої статті 73, статті 90, частини другої статті 94 КАС України без урахування висновків, що викладені в постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 2а-8336/10/1370; а також неврахування висновків, що викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2024 у справі №480/8344/22 щодо заборони суперечливої поведінки.
Суд зазначає, що обов'язковими умовами у разі оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Суд зазначає, що скаржниця, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у справах №2а-8336/10/1370, №480/8344/22, не наводить аргументів, які б свідчили, що правовідносини, за яких Верховний Суд сформував процитовані висновки, є подібними до тих, що склалися в цій справі.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу скаржника, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
В частині посилань на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України доводи касаційної скарги ґрунтуються на тому, що в подібних правовідносинах відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування:
-пункту 8 частини першої статті 4 КАС України, частини 1, 3 статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України», пунктів 2, 3 частини другої статті 4.1. Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР (щодо належності позивача за позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності Апарату Верховної Ради України щодо не розгляду та не опрацювання рішень-подань народного депутата України та табелів обліку робочого часу помічників-консультантів народного депутата України);
- частини четвертої статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України», статті 4.1 Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР (щодо форми та способу подання рішень-подань народного депутата України щодо виплати заробітної плати його помічникам-консультантам та табелів обліку відпрацьованого робочого часу).
- частин 1-4 статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України», статей 1.1, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 3.3, 4.5 Положення № 379/95-ВР та статей 34, 94, 113 КЗпП України (стосовно того, чи може невиконання народним депутатом України своїх обов'язків, пов'язаних з його участю у пленарних засіданнях Верховної Ради України чи засіданнях відповідного комітету, бути підставою для невиплати заробітної плати його помічнику-консультанту, якщо трудові відносини з останнім не припинено).
Суд зауважує, що обов'язковими умовами у разі оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Норми права, які на переконання скаржника неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їхнього застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржниця стверджує про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо вказаних норм, однак зміст касаційної скарги в цій частині не дозволяє встановити, як ці самі норми були застосовані судами попередніх інстанцій, в чому саме полягає помилка судів, та як, на думку скаржника, ці норми повинні застосовуватися.
Наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень.
Посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження, скаржниця зазначає про те, що:
- суди не дослідили зібрані у справі докази, а натомість дійшли висновків у справі, заснованих на припущеннях;
- порушено норми процесуального права, передбачені частиною першою статті 72, статтею 90, частиною третьою статті 242 КАС України та пунктом 3 частини першої статті 317 КАС України;
- суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Вказуючи, що покладений в основу оскаржуваних судових рішень висновок про те, що народний депутат України ОСОБА_2 не брав участі у відповідних засіданнях в листопаді-грудні 2023 року та в січні-лютому 2024 року, зроблений з порушенням норм процесуального права, скаржниця не зазначає доказів, на підставі яких суди попередніх інстанцій встановили вказані обставини, та не вказує підстав, з яких такі докази необхідно вважати недопустимими.
Не містить касаційна скарга й посилання на наявні у матеріалах справи докази, які протиправно не були досліджені судами попередніх інстанцій, або ж посилання на факт необґрунтованого відхилення судами попередніх інстанцій клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів.
Щодо аргументів скарги про порушення судами попередніх інстанцій статті 72, статті 90, частини третьої статті 242 КАС України та пункту 3 частини першої статті 317 КАС України, то в касаційній скарзі відсутні посилання на те, як ці порушення співвідносяться з підставами, передбаченими частинами другою і третьою статті 353 КАС України.
Необґрунтованими є посилання скаржника й на те, що справа, всупереч вимог КАС України, була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, адже ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 про відкриття провадження справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції також випливає, що справу було розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального провадження.
Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2025 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська