27 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 480/8311/24
адміністративне провадження № К/990/34217/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Пулинцем Богданом Анатолійовичем, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2025 року у справі №480/8311/24 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якому просив:
- визнати протиправним ненарахування та невиплату ОСОБА_1 НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» додаткову винагороду в розмірі 70000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць у період з 13 жовтня 2023 року по 03 липня 2024 року;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» додаткову винагороду в розмірі 70000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за період з 13 жовтня 2023 року по 03 липня 2024 року.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
13 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Суду на дійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Пулинцем Богданом Анатолійовичем, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2025 року у справі №480/8311/24.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392-АГ та від 09 грудня 2022 року №628-АГ.
Скаржник зазначає, що на виконання пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України №168 наказом Міністра внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року №36, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року №196/39252, затверджений Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України. Цей порядок розповсюджується на виплати, передбачені як пунктом 1, так і пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168. Проте вказаний Порядок, з огляду на дату набрання ним чинності (01 лютого 2023 року), не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Водночас затвердження зазначеного порядку саме наказом Міністра внутрішніх справ України, на думку скаржника, є свідоцтвом наявності саме у нього (а не у Адміністрації Державної прикордонної служби України) відповідної компетенції та того, що саме Міністр внутрішніх справ є «керівником відповідного міністерства» відносно Держприкордонслужби, у розумінні пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України №168. Інших наказів, які би встановлювали порядок та умови виплати додаткової винагороди або одноразової грошової допомоги, передбачених Постановою КМУ №168, Міністерством внутрішніх справ України у період з лютого 2022 року по січень 2023 року не видавалось.
На думку скаржника, накази Адміністрації Державної прикордонної служби України не можуть вважатися такими, що набрали чинності та не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки вони не проходили державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України.
З огляду на викладене, скаржник наполягає на відсутності у Адміністрації Державної прикордонної служби України компетенції щодо самостійного визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди або одноразової грошової допомоги, судом не можуть приймаються до уваги накази Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392-АГ та від 09 грудня 2022 року №628-АГ як обов'язкові для виконання начальниками (командирами) військових частин та військовослужбовцями. Крім цього, вказані накази не є регуляторними актами у розумінні Закону №1160-IV.
Скаржник зазначає, що за відсутності порядку та умов виплати додаткової винагороди, установленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, який би був затверджений уповноваженим на це керівником міністерства та зареєстрований Міністерством юстиції України, а також нечинності наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392-АГ та від 09 грудня 2022 року №628-АГ), єдиним чинним у спірний період проходження військової служби позивачем нормативно-правовим актом, яким визначались підстави, порядок та умови виплати відповідачем додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168, була сама постанова Кабінету Міністрів України №168.
Оцінюючи доводи скаржника на предмет наявності підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд звертає увагу скаржника на ту обставину, що Судом сформовано правові висновки щодо застосовності Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392-АГ та від 09 грудня 2022 року №628-АГ у спірний період у подібних правовідносинах. Зокрема, такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23, від 26 червня 2024 року у справі №200/216/23, від 30 вересня 2024 року у справах № 200/232/23 та №200/440/23.
Указане спростовує доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та наявність підстав для відкриття касаційного провадження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, скаржником не зазначено.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, заявником не викладено передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Пулинцем Богданом Анатолійовичем, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2025 року у справі №480/8311/24 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена.
Суддя О.Р.Радишевська