27 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/6941/24 пров. № А/857/5714/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «АМВ ТЕХНІКА» до Закарпатської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,
суддя у І інстанції Дору Ю.Ю.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Ужгород,
дата складення повного тексту рішення 14 січня 2025 року,
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АМВ ТЕХНІКА» (далі - ТОВ «АМВ ТЕХНІКА») звернулося до адміністративного суду із позовом, у якому просило:
визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі - Картка відмови) № UA305160/2024/000274 від 19.08.2024 Закарпатської митниці (далі - Митниця);
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА305000/2024/000063/1 (далі - Рішення) від 19.08.2024 Митниці.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі №260/6941/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Натомість, зазначені Митницею у оспорюваному Рішенні зауваження та розбіжності не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості, носять формальний характер, що свідчить про відсутність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, оспорюване Рішення не може вважатися обґрунтованим та правомірним.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Митницею, яка просила таке скасувати та відмовити у задоволенні позову ТОВ «АМВ ТЕХНІКА».
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що позивачем до митного оформлення задекларовано електрогенераторні установки з поршневим двигуном внутрішнього згорання із запалюванням від стиснення (дизелем) потужністю понад 7.5 кВА, але не більш як 75 кВА, в асортименті вагою 3545 кг, а також електрогенераторні установки з поршневим двигуном внутрішнього згорання із запалюванням від стиснення (дизелем) потужністю понад 75 кВа, але не більш як 375 кВА, в асортименті, вага нетто - 9355 кг. Митним органом за результатом поданих позивачем до митного оформлення документів встановлено, що цей товар переміщується в рамках посередницького контракту з компанією CONTANTI GENERATORS SH.P.K Сербія (Косово) на умовах поставки EXW Fushe Kosove (Сербія).
Однак, згідно з довідкою про транспортні витрати від 15.08.2024 №24/12, виданої перевізником ФОП ОСОБА_1 , місцем відправки вказано місто Приштина Сербія (Косово), що суперечить умовам контракту. Також в графі 4 CMR №070129 від 14.08.2024 місцем завантаження товару вказано Fushe Kosove. Водночас, договір про перевезення між імпортером та виконавцем перевезення надано не було, що унеможливлює перевірку достовірності числового значення заявлених транспортних витрат.
Окрім того, у наданих до митного оформлення документах наявні неточності.
Так, пунктом 4.1 контракту передбачено, що постачання товару здійснюється на умовах Інкотермс EXW Fushe Kosove. Водночас, договір про перевезення між імпортером та виконавцем перевезення надано не було, що унеможливлює перевірку достовірності числового значення заявлених транспортних витрат.
Пунктом 4.1 контракту передбачено, що постачання товару здійснюється на умовах Інкотермс EXW Fushe Kosove, водночас відповідно до пункту 3.3. контракту умови поставки вказуються в рахунку-фактурі. Оскільки в рахунку-фактурі від 14.08.2024 умови поставки згідно з правилами Інкотермс не зазначені, то вказані пункти контракту не узгоджуються між собою.
Розбіжності в документах зумовили необхідність більш поглибленої перевірки цієї зовнішньоекономічної операції із застосуванням додаткових джерел інформації, під час якої з'ясовано, що рівень митної вартості оцінюваних товарів на 16-22% менший за вартість аналогічних товарів.
На вимогу митного органу позивачем додаткових документів надано не було.
У зв'язку з викладеним у митного органу не було можливості визнати задекларовану митну вартість імпортованих товарів за основним методом. При визначенні числового значення митної вартості товарів за основу було взято наявну в ЄАІС Держмитслужби інформацію щодо митної вартості аналогічних товарів та визначено таку за резервним методом.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «АМВ ТЕХНІКА» підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі контракту № 0514-24 ХК від 08.07.2024 (далі - Контракт) ТОВ «АМВ ТЕХНІКА» купило у компанії CONTANTI GENERATORS SH.P.K електрогенераторні установки з поршневим двигуном внутрішнього згорання, а саме: дизельний електрогенератор WIRMAN модель WM55 потужністю 55кВа - 1 штука (за ціною 4550 євро за 1 шт.); дизельний електрогенератор WIRMAN модель WM70 потужністю 70кВа - 2 штуки (за ціною 4750 євро за 1 шт.); дизельний електрогенератор WIRMAN модель WM15 потужністю 15кВа - 1 штука (за ціною 2350 євро за 1 шт.); дизельний електрогенератор WIRMAN модель WM90 потужністю 90 кВа - 2 штуки (за ціною 5250 євро за 1 шт.); дизельний електрогенератор WIRMAN модель WM125 потужністю 125кВа - 2 штуки (за ціною 7000 євро за 1 шт.); дизельний електрогенератор WIRMAN модель WM150 потужністю 150кВа - 1 штука (за ціною 7500 євро за 1 шт.); дизельний електрогенератор WIRMAN модель WM180 потужністю 180кВа - 1 штука (за ціною 8200 євро за 1 шт.).
У пункті 1.2 Контракту сторони узгодили, що найменування, кількість, загальна ціна та ціна за одиницю товару вказуються у накладних на кожну окрему партію товару, які є невід'ємною частиною цього договору.
Ціна партії електрогенераторних установок у кількості 10 штук склала 56600,00 євро та зафіксована у комерційному інвойсі (INVOICE) LLCCG70/24 від 14.08.2024 до Контракту.
Згідно із пунктом 3.1 Контракту товар поставляється на умовах 100% передоплати. Платіжною інструкцією в іноземній валюті № 7 від 09.08.2024 позивач сплатив 56000,00 євро компанії CONTANTI GENERATORS SH.P.K за Контрактом за дизельні генератори.
У пункті 4.1 Контракту зазначено, що постачання товару здійснюється на умовах Інкотермс EXW Fushe Kosovo, Kosovo.
Відповідно до пункту 4.5 Контракту право власності переходить до покупця після завантаження товару на території складу продавця та підписання представником перевізника супровідних транспортних документів (CMR).
З метою перевезення товару була складена міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 070129 від 14.08.2024, у якій зазначено, що місцем завантаження вантажу є Fushe Kosove (графа 4 CMR).
Для перевезення товару ТОВ «АМВ ТЕХНІКА» уклало з ФОП ОСОБА_1 договір № Б01/08 від 01.08.2024 перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Перевезення вантажу та показники вартості послуги оформлено довідкою про транспортні витрати №24/12 від 15.08.2024, рахунком-фактурою №13 від 15.08.2024; актом надання послуг №13 від 15.08.2024; платіжною інструкцією №2591 про оплату вартості перевезення.
Вартість перевезення визначено в розмірі 75000 грн, з яких ціна перевезення за маршрутом Приштина (Косово) - митний пункт пропуску Дякове (Україна) склала 65000 грн.
Декларантом позивача з метою здійснення митного оформлення імпортованого за Контрактом товару була подана Митниці митна декларація (далі - МД) 24UA305160025139U2 від 19.08.2024, якою було задекларовано для митного оформлення товар - генератори дизельні WIRMAN - із визначенням митної вартості за основним методом, тобто за ціною договору (контракту).
Для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларантом було надано митному органу такі документи: Контракт, інвойс LLCCG63/24, комерційний інвойс LLCCG70/24, міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) 070129, платіжну інструкцію № 7 про сплату ціни товару, документи, що підтверджують вартість перевезення та інші.
За результатами розгляду поданої МД 24UA305160025139U2 від 19.08.2024 відповідач прийняв Рішення № UA305000/2024/000063/1 від 19.08.2024 та сформував Картку відмови №UA305160/2024/000274.
ТОВ «АМВ ТЕХНІКА» не погодилося із правомірністю вказаних рішень Митниці та звернулося до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Частиною 1 статті 1 МК передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно із положеннями пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (далі - МК) митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до приписів статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із частинами 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 3 статті 318 МК встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Як визначено у статті 50 МК, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 та 2 статті 52 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Приписами частин 1 та 2 статті 54 МК передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті МК органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно із частиною 4 статті 53 МК у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК).
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК).
Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Приписами статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Окрім того, відповідно до частини 6 статті 53 МК декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про те, що сумніви Митниці у правильному визначенні декларантом митної вартості імпортованого ним товару були необґрунтовані, що призвело до ухвалення протиправних рішень.
При оцінці доводів Митниці про те, що подані декларантом до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, а також містили розбіжності, що викликало необхідність у витребуванні у декларанта додаткових документі, апеляційний суд зазначає таке.
Пунктом 4.1 сторони Контракту узгодили постачання товару на умовах Інкотермс EXW Fushe Kosovo, Kosovo.
Відповідно до пункту 4.5 Контракту право власності переходить до покупця після завантаження товару на території складу продавця та підписання представником перевізника супровідних транспортних документів (CMR).
14.08.2024 була оформлена міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №070129, у якій зазначено, що місцем завантаження вантажу є Fushe Kosove (графа 4 CMR).
При цьому апеляційний суд критично оцінює доводи Митниці про те, що оскільки згідно з довідкою про транспортні витрати від 15.08.2024 №24/12 місце відправки товару зазначено Приштина Сербія (Косово), то це суперечить умовам контракту, оскільки, як вірно вказав суд першої інстанції, Fushe Kosove (Косово Поле) відноситься до адміністративної одиниці Prishtine, тобто, Fushe Kosove є Приштинським районом. У Fushe Kosove розташована частина промисловості Prishtine. Отже, наведені відомості щодо місця відправки товару у поданих позивачем документах не можуть розцінюватися, як суперечливі, оскільки такі тільки деталізують місце відправлення.
Для перевезення товару ТОВ «АМВ ТЕХНІКА» та ФОП ОСОБА_1 уклали договір № Б01/08 від 01.08.2024 перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Для підтвердження перевезення вантажу та вартості транспортних послуг митному органу було надано довідку про транспортні витрати №24/12 від 15.08.2024, рахунок-фактуру №13 від 15.08.2024; акт надання послуг №13 від 15.08.2024; платіжну інструкцією №2591 про оплату вартості перевезення, якими підтверджується вартість перевезення товару за маршрутом Приштина Косове - митний пункт пропуску Дякове (Україна) у сумі 65000 грн.
Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо розбіжностей у пунктах 3.3 та 4.1. Контракту щодо визначення умов поставки, оскільки такі не спростовують задекларованого фактичного рівня транспортних витрат на доставку товару до митного кордону України та не впливають на визначення його митної вартості.
Відтак, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що зазначені Митницею у Рішенні зауваження та розбіжності, якими відповідач обґрунтовує свої висновки, не можуть бути визнані об'єктивними, достовірними та такими, що впливають на числові значення заявленої позивачем митної вартості, носять формальний характер, а отже не дають підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20.09.2012, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
Таким чином, на думку апеляційного суду, слід вважати вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості імпортованого товару за першим методом, що була підтверджена необхідними документами, а отже про відсутність належних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості оспорюваним Рішенням.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Закарпатської митниці залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі №260/6941/24 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
Н. М. Судова-Хомюк