26 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 569/25103/24 пров. № А/857/11849/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М,
з участю секретаря судового засідання Слободян І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 лютого 2025 року у справі № 569/25103/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Рівненської міської ради про скасування постанови,
Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 498 у справі про адміністративне правопорушення від 04 грудня 2024 року відносно ОСОБА_1 за ст. 152 КУпАП.
26 лютого 2025 року Рівненський міський суд прийняв рішення, яким позовну заяву залишив без задоволення, а постанову Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Рівненської міської ради № 498 від 04 грудня 2024 року без змін.
Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач надав належні докази, якими Адміністративна комісія при Виконавчому комітеті Рівненської міської ради обґрунтовувала свої заперечення проти позову. Водночас, позивачка не підтвердила своїх доводів щодо неправомірності винесеної постанови, оскільки не надала належних і допустимих доказів того, що фотознімки, додані до протоколу, були зроблені за іншою адресою, ніж та, за якою, за твердженням відповідача, ОСОБА_1 розмістила малу архітектурну форму (навіс).
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржила позивачка, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/25103/24 від 26 лютого 2025 року скасувати та прийняти постанову, відповідно до якої позов задовольнити повністю.
Таку позицію обґрунтовує тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не долучив до матеріалів справи жодного належного та допустимого доказу на підтвердження законності винесеної постанови та застосування до позивачки адміністративного стягнення у вигляді штрафу. З наданих до протоколу фотоматеріалів неможливо встановити ні місце, ні конкретну адресу, де, на думку відповідача, ОСОБА_1 розмістила малу архітектурну форму (навіс). Крім того, зазначені фотознімки не містять відомостей щодо дати та часу їх здійснення.
На думку позивачки, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо допустимості вказаних доказів у розумінні вимог ст. 251 КУпАП, зокрема фотоматеріалів, долучених до матеріалів справи.
Враховуючи наведене, факт вчинення позивачкою правопорушення не був встановлений у передбаченому законом порядку та не підтверджений доказами, що відповідали б вимогам ст.ст. 73-76 КАС України. Це, у свою чергу, свідчить про необґрунтованість висновків, викладених в оскарженому рішенні.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 001066 від 04 листопада 2024 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 04 листопада 2024 року о 15 год. 10 хв. розмістила по вул. Відінській 9 в м. Рівному, малу архітектурну форму (навіс) без оформленої в установленому порядку дозвільної документації, що є порушенням п.п. 11.3.6. Правил благоустрою м. Рівного, затверджених рішенням Рівненської міської ради від 28.04.2011 № 512.
Позивач ОСОБА_1 була присутня при складанні протоколу та зазначила у ньому, що почала проводити ребрендинг діючого закладу для покращення умов клієнтів, не була ознайомлена з тим, що це є порушенням, хоче виготовити дозвільні документи.
Додатками у протоколі зазначені фото, зауважень та клопотань ОСОБА_1 при складанні протоколу не мала.
Постановою № 498 від 04 грудня 2024 року Адміністративна комісія при Виконавчому комітеті Рівненської міської ради визнала винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене ст. 152 КУпАП, та притягнула ОСОБА_1 до відповідальності у виді штрафу в розмірі 1700 гривень.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із наступного.
Апеляційний суд встановив, що сторони не заперечують факту винесення Адміністративною комісією при Виконавчому комітеті Рівненської міської ради постанови № 498 від 04 грудня 2024 року відносно ОСОБА_1 , а також наявності у відповідача повноважень розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 152 КУпАП, тому апеляційний суд вказаним обставинам оцінку не дає.
Відповідно до ст. 152 КУпАП, порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозиція статті 152 КУпАП є бланкетною, яка не називаючи конкретних ознак проступку, відсилає для встановлення змісту вчиненого діяння до інших нормативних актів, зокрема, до Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Правил благоустрою території населеного пункту.
Згідно зі ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою.
До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, норм і правил.
Правила благоустрою території міста Рівного, затвердженні рішенням Рівненської міської ради № 512 від 28 квітня 2011 року (далі - Правила благоустрою).
Пунктом 11.3.6. Правил благоустрою визначено, що малі архітектурні форми та тимчасові споруди, які розміщені (встановлені або збудовані) без оформленої в установленому порядку відповідної дозвільної документації, з відхиленням від проекту, вважаються самочинно розміщеними малими архітектурними формами, тимчасовими спорудами чи конструкціями, а використання земельної ділянки під ці споруди класифікується як самовільне зайняття/захоплення землі.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.
Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апеляційний суд встановив те, що на підтвердження того факту, що позивачка порушила правила благоустрою територій населених пунктів відповідач надав матеріали фотофіксації, на яких зображено малу архітектурну форму - навіс.
Крім того, апеляційний суд встановив, що дозвільні документи на розміщення навісу у позивачки відсутні.
Також, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції вірно встановив, те, що відповідач, у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення та постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, вказав норму Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та пункт Правил благоустрою м. Рівного, що затверджені рішенням Рівненської міської ради від 28.11.2011 року № 512, за порушення яких позивачку притягнуто до відповідальності, а отже, посилання позивача на цей факт, як на підставу для скасування постанови, є безпідставним.
Отже, апеляційний суд встановив, що постанова відповідача у справі про адміністративне правопорушення № 498 від 04 грудня 2024 року є законною.
Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зважаючи на те, що відповідач довів вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, то постанову відповідача в справі про адміністративне правопорушення № 498 від 04 грудня 2024 року необхідно залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 лютого 2025 року в справі № 569/25103/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель