26 серпня 2025 рокуСправа № 380/25742/23 пров. № А/857/1121/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року (суддя Сидор Н.Т., м.Львів), -
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - Головне управління) в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.05.2023 №1196990-2411-1303 (далі - ППР).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що у відповідача були відсутні підстави для визначення ставки податку в розмірі 0,3% за спірне приміщення, а посилання відповідача на те, що ремонтна майстерня за своїм функціональним призначенням є промисловою будівлею та віднесена до складських приміщень згідно коду ДК БС 1252.9 є безпідставними.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки, за функціональним призначенням об'єкт нежитлової нерухомості, ремонтна майстерня, є промисловою будівлею та віднесена до складських приміщень згідно коду ДК БС 1252.9, була застосована ставка податку за 1 кв.м. для фізичних осіб у розмірі 0,3%.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з не правильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.
Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що згідно з актом прийому-передачі від 05.02.2010 Приватне агропромислове підприємство «Юр'ямпіль» в особі директора Іванишина С.В. з однієї сторони, та ОСОБА_1 з другої сторони, провели прийом-передачу приміщення ремонтної майстерні.
Рішенням виконавчого комітету Більче-Золотецької сільської ради від 15.03.2010 №11 задоволено заяву ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення ремонтної майстерні, яке знаходиться в АДРЕСА_1 (далі - Ремонтна майстерня, Адреса відповідно) за ОСОБА_1 .
На підставі вказаного рішення видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05.05.2010, яким засвідчено приватну власність ОСОБА_1 на нежиле приміщення, ремонтну майстерню загальною площею 666,4 кв.м., що знаходиться за Адресою.
Вказане також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.
Головне управління прийняло ППР, яким визначило суму податкового зобов'язання за 2022 рік по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на нежитлове приміщення загально площею 666,4 кв.м., що знаходиться за Адресою, у розмірі 12 994,80 грн.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно із підпунктом 266.3.1- 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до пункту 266.6 статті 266 ПК базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Тобто, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією зі складових податку на майно, а платником такого податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, відповідно до пункту 30.1. статті 30 ПК податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2. цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК).
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».
При цьому, до будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
У розділі 4 КВЕД визначено, що виробництво - це економічна діяльність, результатом якої є продукція. Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності. Термін «виробництво» призначено не тільки стосовно сільського господарства, добувної або переробної промисловості. Його використовують також стосовно сфери послуг. Для позначення виробництва можуть використовувати і точніші терміни: надання послуг, оброблення, перероблення тощо залежно від сфери діяльності. Обсяг виробництва вимірюють за допомогою різних методів у натуральному чи вартісному вираженні.
Процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», С «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», Е «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».
Враховуючи зазначені норми, права апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що попри погодження з доводами контролюючого органу про те, що Ремонтна майстерня за функціональним призначенням є промисловою будівлею та віднесена до складських приміщень згідно коду ДК БС 1252.9, судом першої інстанції не було здобуто належних доказів та жодним чином не досліджувалось питання чи використовувалася позивачем Ремонтна майстерня в 2022 році для промислового виробництва, тоді як обставини щодо функціонального використання будівель відповідно до частини другої статті 73 КАС входять до предмету доказування у цій справі.
Таких доказів не надано і відповідачем та жодним чином не доведено, що у приміщенні Ремонтної майстерні здійснюється будь-який процес промислового виробництва.
Тоді як позивач наполягає на тому, що вказана будівля використовується, як будівля сільськогосподарського призначення, у вигляді складу та використовується іншою особою за їх усною домовленістю для задоволення сільськогосподарських потреб іншої сторони.
Відтак, в даному конкретному випадку, апеляційний суд не підтримує висновки суду першої інстанції про те, що спірний об'єкт нежитлової нерухомості, є промисловою будівлею та віднесена до складських приміщень згідно коду ДК БС 1252.9, і що до розрахунку податку на нерухоме майно необхідно застосовувати ставка податку за 1 кв.м. для фізичних осіб у розмірі 0,3%.
Вказані висновки є лише письмовими доводами контролюючого органу без будь-якого підтвердження цього факту належними доказами.
Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позову, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 308, 311, 315-317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.05.2023 №1196990-2411-1303.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ: 43968090) в користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2468,38 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич