27 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/2058/25 пров. № А/857/14725/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої суддіХобор Р. Б.
суддів:Бруновської Н. В.,
Шавеля Р. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження, в електронній формі, у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року, що ухвалив суддя Борискін С.А. у місті Рівному, у справі № 460/2058/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,
Позивачка звернулася в суд із позовом, у якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії, та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР з 01.01.2025.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії, та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці пенсії по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком з 01.01.2025.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на перерахунок пенсії, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, яка передбачає виплату пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що, при виплаті позивачці пенсії, згідно із статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), у спірний період, відповідач керувався нормою вказаної статті, а розмір пенсійних виплат, нарахованих та виплачених позивачці, відповідає розміру вказаному у частині третій статті 54 вказаного Закону зі змінами, внесеними Законом України № 1584-ІХ від 29.06.2021 «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 1584-ІХ), які набрали чинності з 01.07.2021. Закон № 1584-ІХ є чинним та його положення у встановленому законом порядку неконституційними не визнавалися. При цьому, приписи частини третьої статті 54 Закону № 796-XII, у редакції Закону України № 230/96-ВР від 06.06.1996 «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 230/96-ВР), не застосовуються, позаяк Верховна Рада України виконала рішення Конституційного Суду України у визначений у ньому термін та привела у відповідність приписи пенсійного забезпечення вказаної категорії осіб. Тому, виплачуючи позивачці пенсію, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», орган пенсійного фонду діяв на підставі та в межах своїх повноважень, а також у спосіб, що визначений чинним законодавством, а отже правомірно.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив, що позивачка є постраждалою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, особою з інвалідністю ІІІ групи, внаслідок аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності, відповідно до Закону № 796-ХІІ.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ у значно менших розмірах, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, у редакції Закону № 230/96-ВР, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсії за віком.
28 грудня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII, яким текст статті 54 Закону № 796-XII був викладений у редакції, згідно з якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань.
Згодом мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, було визначено у Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210 зі змінами (далі - Порядок № 1210).
У Рішенні № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 Конституційний Суд України, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою цієї статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Конституційний Суд України Рішенням від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 встановив строк втрати чинності нормою закону, що визнана неконституційною, а саме через три місяці з дня ухвалення рішення, тобто із 07 липня 2021 року.
29 червня 2021 року, на виконання Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021, Верховна Рада України прийняла Закон № 1584-IX, який набрав чинності 01 липня 2021 року, відповідно до якого частину третю статті 54 Закону № 796-XII викладено в такій редакції: «в усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:
для I групи інвалідності - 6000 гривень;
для II групи інвалідності - 4800 гривень;
для III групи інвалідності - 3700 гривень;
для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.»
Як видно зі змісту статті 54 Закон № 796-ХІІ у редакції пункту 2 розділу I Закону № 1584-ІХ визначені розміри пенсій є нижчими, аніж були в редакції Закону № 230/96-ВР.
У Рішенні № 4-р(І)/2024 від 03.04.2024 Конституційний Суд України констатував, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України № 230/96-ВР від 06.06.1996 «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Так, Конституційний Суд України вказав, що у разі не приведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
Враховуючи, що внесеними Законом № 1584-IX змінами до статті 54 Закону № 796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР, апеляційний суд встановив, що до спірних правовідносин необхідно застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
Аналогічні правові висновки сформував Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23, від 15.05.2024 у справі № 400/12171/21, від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24.
Отже, згідно з наведеними вище нормами права, позивачка має право на перерахунок пенсії, на підставі Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР відповідно до Рішення Конституційного Суду № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 з 07 липня 2021 року.
Позивачка просила задовольнити позовні вимоги про виплату пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком з 01.01.2025, тобто після дати з якої у позивачки виникло право на перерахунок пенсії.
Отже, не здійснюючи позивачці перерахунок та виплату з 01.01.2025, пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, відповідач діяв протиправно, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 460/2058/25 - без змін.
Постанову разом з паперовими матеріалами справи направити до Рівненського окружного адміністративного суду для приєднання до матеріалів справи № 460/2058/25
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель