Справа № 752/25231/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/11251/2025
26 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Коваленко Марини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 квітня 2025 року у складі судді Кордюкової Ж.І.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 , у якому просив зменшити розмір аліментів, присуджений рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року (справа №752/5405/24, провадження 2/752/4037/24) та стягувати з нього на користь відповідачки аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
Позов обґрунтовано тим, що з 18 жовтня 2018 року позивач та відповідачка перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року.
Від шлюбу мають спільну доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року по справі №752/5405/24 стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн, щомісячно, починаючи з 07 березня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Позивач не заперечує проти стягнення аліментів, проте не у визначеному судом розмірі, оскільки він працює у ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укроргсинтез», де займає посаду контролера на контрольно-пропускному пункті.
Середній щомісячний дохід позивача на займаній посади з відрахованими податками становить близько 23 000 грн. Сплачуючи із них розмір аліментів, який присуджений судом, тобто половину розміру заробітної плати, він матиме лише в середньому 10 000 грн на руки, що є зовсім мізерним для забезпечення себе.
Крім того, позивач є учасником бойових дій, брав участь в антитерористичній операції, унаслідок чого стан його здоров'я погіршився та у зв?язку із цим він має ряд захворювань, що потребують постійного лікування.
Зокрема, у вересні 2023 року позивачу було проведено оперативне втручання та вставлено металеві кісткові пластини та гвинти для остеосинтезу ключиці, через що позивач обмежений у працездатності, останньому заборонені фізичні навантаження на ліву руку.
Також, на утриманні позивача перебуває його непрацездатний батько, який є особою із інвалідністю II групи. Через наявність інвалідності батько позивача з квітня 2019 року має 70% ступеню втрати професійної працездатності. Окрім інвалідності, батько позивача має наступні діагнози: хронічний дифузний міокардит, важкий перебіг. Пароксизм ШТ (04 травня 2024 року), поновлення синусового ритму EIT (04 травня 2024 року), пароксизмальна форма ФП, гіпертонічна хвороба ІІ ст. ступінь 3, ризик 4, СН ІІ Б ст. зі зниженою ФВ ЛІ (ФВ 43 %), стадія С. Цукровий діабет ІІ тип.
Через наявні захворювання батько позивача здійснює постійне обстеження та лікування у кардіолога, невролога, консультації кардіохірурга щодо оперативного лікування серця.
Всі ці обстеження та лікування потребують значних коштів, аби підтримувати стан здоров'я батька.
Обов'язок по догляду та утриманню батька, у відповідність до норм ст. 202 СК України, лежить саме на позивачу, адже він є єдиним його сином. Так як позивач проживає у будинку з батьком, то також несе витрати й на оплату за житлово-комунальні послуги, ціни на які наразі зростають, що є загальновідомою інформацією та не потребує доказування.
При цьому позивач не ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, завжди надавав кошти на утримання своєї єдиної дочки, купує їй все, що остання забажає, іграшки, солодощі та одяг, у подальшому буде це робити.
Відповідачка ніде не працює та використовує кошти, які він дає, на свої цілі та у своїх потребах.
Наразі, через вищевказані обставини матеріальний стан позивача є таким, що не дозволяє йому сплачувати аліменти у розмірі 10 000 грн щомісячно.
Враховуючи ці обставини, а також те, що позивач також допомагає своєму непрацездатному батьку, він вимушений звертатися до суду із позовними вимогами про зменшення розміру аліментів.
Розмір, який він має змогу сплачувати та який задовольнить щомісячні потреби дитини, становить 5 000 грн щомісячно.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 01 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі адвокат Коваленко М.В. в інтересах ОСОБА_1 , просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення ухвалене із порушенням норм процесуального та матеріального права.
Вказано, що скаржник працює у ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укроргсинтез», де займає посаду контролера на контрольно-пропускному пункті. Середній щомісячних дохід на займаній посаді, з відрахованими податками, становить близько 23 000 грн.
Посилається на те, що є учасником бойових дій, брав участь в антитерористичній операції, унаслідок чого стан його здоров'я погіршився та у зв'язку із цим він має ряд захворювань, що потребують постійного лікування.
Звертає увагу, що на його утриманні перебуває непрацездатний батько, який є особою із інвалідністю II групи. Через наявні захворювання батько позивача здійснює постійне обстеження та лікування у кардіолога, невролога, консультації кардіохірурга щодо оперативного лікування серця.
Зазначено, що матеріальний стан скаржника є таким, що не дозволяє йому сплачувати аліменти у розмірі по 10 000 грн щомісячно, адже через погіршення свого стану здоров'я, позивач не має змоги працювати більше та й не може знайти таку роботу, яка б приносила значно більші доходи.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1. ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи, сторони перебували у шлюбі з 18 жовтня 2018 року, який розірвано рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року (а.с. 14, 18).
Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15).
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року по справі №752/5405/24 стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн, щомісячно, починаючи з 07 березня 2024 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 16-17).
На підтвердження своїх вимог позивач долучив копію ТОВ «НВП «Укроргсинтез» від 03 жовтня 2024 року ОСОБА_1 дійсно працює на посаді контролера на контрольно-пропускному пункті у відділі охорони та режиму у ТОВ «НВП «Укроргсинтез» з 07 вересня 2022 року (наказ про прийняття від 06 вересня 2022 року № 363/к/тр) по теперішній час (а.с. 19).
Відповідно до довідки ТОВ «НВП «Укроргсинтез» від 09 жовтня 2024 року дохід ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2024 року по 01 вересня 2024 склав 175 300 грн (а.с. 20).
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 10 січня 2020 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с. 21).
Відповідно до виписки № 013454/2023/881 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого відділення травматології та ортопедії від 22 вересня 2023 року ОСОБА_1 був прооперований, у зв'язку з уламковим переломом с/3 лівої ключиці зі зміщенням уламків (а.с. 23).
З довідки виконавчого комітету Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 21 листопада 2024 року ОСОБА_1 не зареєстрований, але з лютого 2022 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27).
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 22 березня 2023 року серії АВ №1110109 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлена друга група інвалідності з 01 квітня 2023 року (а.с. 32).
Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що доказів, які б свідчили про те, що після ухвалення судом рішення від 17 червня 2024 року у справі № 752/5405/24, у ОСОБА_1 відбулась зміна матеріального чи сімейного стану, погіршився стан здоров'я суду не надано.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН "Про права дитини" від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або, у відповідних випадках, законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Згідно з частиною 3 вказаної статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
У відповідності до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.
У пункті 23 постанови № 3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" Пленум Верховного Суду України зазначив, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Отже, аналіз вищезазначених норм свідчить, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Особа, яка є платником аліментів, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо змінилось матеріальне становище або сімейний стан платника або одержувача аліментів. Таким чином зміна сімейного стану є окремою підставою для зміни розміру аліментів. При цьому суд, вирішуючи питання про зміну розміру аліментів, має враховувати й інші обставини, передбачені статтею 182 СК України, насамперед з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Із зазначених норм закону також випливає те, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Звертаючись у суд 24 листопада 2024 року із позовом ОСОБА_5 вказував, що його матеріальний стан погіршився й він не може сплачувати визначену рішенням суду суму в розмірі 10 000 грн та просить її зменшити його до 5 000 грн.
Водночас такі обставини як погіршення стану здоров'я платника аліментів та надання інвалідності його батьку не є підставою для зменшення аліментів, враховуючи ту обставину, що долучені докази були наявні у позивача ще станом на дату ухвалення рішення суду про стягнення аліментів, про що обґрунтовано зазначено районним судом.
Рішення суду ОСОБА_5 не оскаржено, набрало законної сили та є чинним, а тому підлягає виконанню.
При цьому апеляційний суд зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, оскільки розмір аліментів на дитину відповідає вимогам сімейного законодавства, відповідає вимогам виваженості, розумності, справедливості та інтересам дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення, а надані докази не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Таким чином, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів обставин, передбачених ст. 192 СК України, і судом не встановлено зміни його майнового чи сімейного стану достатніх для зменшення раніше визначеного розміру аліментів на утримання дитини.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави до його скасування з мотивів викладених у апеляційній скарзі відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Коваленко Марини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: