Справа № 381/6013/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9871/2025
25 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2025 року у складі судді Анапріюк С.П.,
у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У грудні 2024 товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (далі - ТОВ «СВЕА ФІНАНС») звернулося у суд із позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за основним боргом в сумі 26 894 грн 50 коп та заборгованість за відсотками - 43 675 грн 39 коп, а також вирішити питання судових витрат.
Позов обґрунтовано тим, що 13 травня 2017 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №C17.226.73169.
Відповідно до кредитного договору, банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії по рахунку. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн. Ліміт Кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 17 000 грн. Відсоткова ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,00 % річних.
Позивач зазначає, що відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
Всупереч умов кредитного договору відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов'язання.
25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу №01.02-31/23.
Відповідно до розділу 2 згаданого договору факторингу, АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників. В тому числі за цим договором факторингу ТОВ «СВЕА ФІНАНС» відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором № C17.226.73169 від 13 травня 2017 року.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2025 року вказаний позов задоволено. Вирішено питання судових питань.
В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, не повне з'ясування обставин справи, просить рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2025 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вказано, що позивачем не долученого до справи первинних документів про надання кредитних коштів та на яку суму, як і доказів того, яким чином ці кошти були йому надані на виконання умов кредитного договору.
Зазначено, що позивачем також не надано належного розрахунку заборгованості по нарахуванню сплати за іншими процентними платежами, не зазначено, які саме платежі має на увазі позивач, матеріали справи не містять обґрунтувань позовних вимог в цій частині.
Також відповідач вказує, що позивач подав позов з пропуском позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 13 травня 2017 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №C17.226.73169 на підставі договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, текст якого розміщено на Інтернет-сторінці Банку, за умовами якої відповідач отримала кредит, шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії, у розмірі 17 000 грн зі сплатою процентної ставки за користування коштами в розмірі 48% річних (а.с. 18-19).
Згідно з відомостями виписки по рахунку клієнта від 25 липня 2023 року, що 30 листопада 2017 року відбулося збільшення встановленого відповідачу кредитного ліміту, надано транш згідно Додаткової угоди до Кредитного договору (а.с. 31-53).
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № С17.226.73169 від 13 травня 2017 року та витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу від 25 липня 2023 року № 01.02-31/23, станом на 25 липня 2023 року сума заборгованості відповідача за розрахунками первісного кредитора складає 70 569 грн 89 коп, з яких: 26 894 грн 50 коп заборгованість за основним боргом, 43 675 грн 39 коп заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами. Останній платіж у розмірі 1 650 грн відповідач здійснила 21 грудня 2019 року, що відображено та враховано у виписці (а.с. 30).
25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» укладено договір факторингу №01.02-31/23 (а.с. 54-63).
Відповідно до розділу 2 згаданого договору факторингу, АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло право вимоги за первинними договорами в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників. В тому числі за цим договором факторину ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором № C17.226.73169 від 13 травня 2017 року.
25 березня 2024 року змінено назву ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» на ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (а. с. 76-77).
На підтвердження переходу права вимоги до позивача за цим договором факторингу № 01.02-31/23 надано витяги з трьох Реєстрів боржників: Реєстр Боржників № 1, Реєстр боржників № 2 і Реєстр боржників № 3 (а.с. 64-67).
Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «СВЕА ФІНАНС» суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором, а під час розгляду справи наявність та розмір заборгованості, відповідність розрахунку не були спростовані належними доказами. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС», як нового кредитора, заборгованості заявленої в межах позовних вимог у розмірі 70 569 грн 89 коп.
З такими висновками колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Крім того, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Нормами статей 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Повно і правильно встановивши обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов ТОВ «СВЕА ФІНАНС».
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Між тим, всупереч позиції відповідача матеріалами справи підтверджується вільне волевиявлення ОСОБА_1 на отримання від кредитора заявленої суми кредиту в розмірі 17 000 грн надання з цією метою цього персональних даних, укладення між ними кредитного договору на визначених істотних умовах шляхом підписання обома сторонами.
Доказів про те, що персональні дані відповідачки (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, інша особиста інформація тощо) були використані первісними кредиторами чи іншими особами для укладення кредитного договору від ОСОБА_1 , до справи не долучено.
Тобто будь-яких доказів на обґрунтування своїх заперечень проти позову, в т. ч. і щодо доказів надання їй кредитних коштів, відповідачка не надала й судом їх не було здобуто.
Отже, презумпцію винуватості боржника та факту виникнення між сторонами відповідного зобов'язання не спростовано, а тому порушення суб'єктивних прав правонаступника кредитора є очевидним, що спонукала до задоволення позову.
Не заслуговують на увагу доводи відповідачки, на які є посилання в апеляційній скарзі, щодо застосування наслідків спливу позовної давності.
На підставі частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 367/2259/15 (провадження № 14-333цс18) зазначено, що оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 303 ЦПК України; у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення цього суду у справі "Гурепка проти України N 2" наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачкою не заявлялось клопотання про сплив строку позовної давності в суді першої інстанції.
Оскільки ОСОБА_1 не заявлялося клопотання про сплив строку позовної давності до винесення рішення судом першої інстанцій у цій справі, відсутні підстави для застосування позовної давності під час її апеляційного розгляду.
Пунктами 2, 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані, в т. ч., сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази та не приховувати докази.
Зважаючи на те, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в цивільному процесі, дискреційне повноваження в можливості збирати докази за власною ініціативою у випадках, коли має місце недобросовісне здійснення процесуальних прав або невиконання обов'язків щодо доказів видається, є цілком обґрунтованим та дієвим засобом боротьби із недобросовісною процесуальною поведінкою сторони в інтересах збереження балансу між приватними та публічними інтересами під час здійснення правосуддя в цивільних справах.
Тому доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції N 2) [ВП], § 41).
Спонуканням для залишення оскаржуваного удового рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то у колегії суддів з урахуванням положень частини тринадцятої статті 141 ЦПК України відсутні підстави для розподілу судових витрат, які в цій справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: