1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 20 серпня 2025 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 червня2025 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
представника
власника майна адвоката ОСОБА_6
власника майна ОСОБА_5
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, вилучене 05.06.2025 під час проведення обшуку в індивідуальному банківському сейфі у приміщенні відділення «Третє Столичне № 8» АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 14, депозитарій 347, стійка 2, скринька НОМЕР_1, а саме: 61 900 доларів США та 42 800 ЄВРО, які належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що резолютивну частину оскаржуваного рішення проголошено 25 червня 2025 року, повний текст ухвали виготовлено 02 липня 2025 року та того ж дня отримано копію оскаржуваного рішення. Апеляційну скаргу направлено, через систему «Електронний суд» 03 липня 2025 року. З цих підстав, просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою.
На думку апелянта, клопотання подано з пропущенням строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України, а грошові кошти вилучено всупереч ухвалі слідчого судді.
Крім того, арештовані грошові кошти не відповідають ознакам, передбачених ст. 98 КПК України
Звертає увагу на те, що оскаржувану ухвалу проголошено 25 червня 2025 року, однак в тексті ухвали помилково зазначено, що вона датована 24 червня 2025 року, що підтверджується інформацією із сайту судової влади.
Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна та власника майна, які просили задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначив, що резолютивну частину оскаржуваного рішення проголошено 25 червня 2025 року, повний текст ухвали виготовлено 02 липня 2025 року та того ж дня отримано копію оскаржуваного рішення. Апеляційну скаргу направлено, через систему «Електронний суд» 03 липня 2025 року. Колегія суддів вважає, що з наведених підстав строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 20 серпня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024000000001701, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
У клопотанні прокурора зазначено, що службові особи низки суб'єктів господарювання, діючи умисно, за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, заволоділи бюджетними коштами шляхом зловживання службовим становищем під час постачання продукції до державних установ, що не відповідає встановленій якості та по завищеній вартості.
Так, проведеними заходами отримано фактичні дані щодо вчинення службовими особами юридичних осіб приватного права дій, спрямованих на заволодіння чужим майном - коштами державних органів, установ та організацій, отриманих на виконання укладених державних контрактів (договорів) щодо постачання виробів молочної продукції для потреб в т.ч. Збройних Сил України, в умовах воєнного стану.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3) здійснюючи функції щодо забезпечення тилових потреб Збройних сил України (далі - ЗС України), закуповує у суб'єктів господарювання виріб схожий на масло/сир з розрахунку 300-400 грн. за кілограм, в той час як ринкова вартість такого продукту, яка надходить до кінцевого споживача, структурного підрозділу ЗС України, становить близько 170 грн. за кілограм.
Внаслідок штучного завищення суб'єктами господарювання через підконтрольні підприємства з ознаками фіктивності вартості молочної продукції, яка поставляється на ІНФОРМАЦІЯ_3 за період 2024 року державі можливо заподіяно матеріальної шкоди на суму близько 600 млн грн.
За версією органу досудового розслідування до вчинення зазначеного кримінального правопорушення може бути причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Миколаївмолпром» (код ЄДРПОУ 05409745), ТОВ ТД «ДМСЗ» (код ЄДРПОУ 34807883), та який згідно із укладеним договором про користування індивідуальним сейфом, орендує індивідуальний банківський сейф (банківську скриньку) у приміщенні відділення «Третє Столичне №8» АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299), в приміщенні (сховищі) для індивідуальних сейфів, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 14, депозитарій 347, стійка 2, скринька НОМЕР_1.
05 червня 2025 року на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2025 року проведено обшук в індивідуальному банківському сейфі, який орендує ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у приміщенні відділення «Третє Столичне № 8» АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 14, депозитарій 347, стійка 2, скринька НОМЕР_1 в результаті якого вилучено: 61 900 доларів США та 42 800 ЄВРО.
Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 від 05 червня 2025 року вилучені грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
16 червня 2025 року прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на майно, вилученого під час проведення обшуку в індивідуальному банківському сейфі, який орендує ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у приміщенні відділення «Третє Столичне № 8» АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 14, депозитарій 347, стійка 2, скринька НОМЕР_1, з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 червня 2025 року клопотання прокурора задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.
З огляду на положення п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12024000000001701 про накладення арешту на грошові кошти, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження вказаного майна, яке відповідає ознакам речових доказів згідно ст. 98 КПК України, наявні достатні підстави для арешту вказаного в клопотанні прокурора майна.
Крім того, вказане майно у даному кримінальному провадженні постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 від 05 червня 2025 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказані грошові кошти, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні, де предметом дослідження є привласнення державних коштів, виділених на потреби Збройних Сил України в особливо великих розмірах.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.
Доводи апелянта, щодо подання клопотання з порушенням строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України є необґрунтованими.
З матеріалів провадження убачається, що обшук проведено 05 червня 2025 року, про що складено протокол (а.с. 202-205), після чого прокурор звернувся із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2025 року (а.с.224, т. 1) клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт тимчасово вилученого 05.06.2025 майна, що належить ОСОБА_5 , повернуто для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, прокурор 16 червня 2025 року звернувся із клопотанням про арешт майна, тобто в строк, передбачений ч. 3 ст. 172 КПК України (72 години).
Інші доводи на які посилається апелянт також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.
Щодо дати винесення оскаржуваної ухвали, а саме 24 червня 2025 року, тоді як правильною є дата 25 червня 2025 року, є технічною помилкою, що підлягає усуненню в порядку ст. 379 КПК України.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , з урахуванням викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику власника ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 червня2025 року.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 червня2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11
Єдиний унікальний № 757/27931/25-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12
Справа № 11сс/824/5220/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК