Київський апеляційний суд
5 вересня 2023 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Тютюн Т.М. за участю ОСОБА_1 - особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника Козачкова В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Княжа Криниця Монастирищенського району Черкаської області, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2023 року щодо нього,
Постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31.05.2023 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Як встановив суд, 29 серпня 2023 року о 20 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , який керував автомобілем "Subaru Forester" д/н НОМЕР_2 на бульв. Олександрійському, 79 в м. Біла Церква Київської області з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошує на тому, що ніколи не притягувався до адміністративної чи кримінальної відповідальності, від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я не відмовлявся, і що всі факти нібито вчинення ним правопорушення перекручені, а належні та допустимі докази, які б підтверджували його винуватість, відсутні. Також під час оформлення матеріалів справи йому не були роз'яснені права, в тому числі право користуватися юридичною допомогою адвоката, подавати клопотання, тощо, чим було порушено його право на захист.
Як стверджує ОСОБА_1 , з посиланням на закони, підзаконні та відомчі нормативно-правові акти, дії поліцейського у хронологічному порядку мали відбуватися наступним чином: виникнення підстав для зупинення транспортного засобу; зупинення транспортного засобу; інформування водія про причину зупинення транспортного засобу; встановлення підстав для проведення огляду водія на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу; проведення огляду водія на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу; складення акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та вручення акта водієві; у разі наявності підстав для проведення огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, висловлення пропозиції (вимоги) щодо проведення огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я та направлення водія до закладу охорони здоров'я для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння; проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я; роз'яснення прав та обов'язків особі, яка притягається до адміністративної відповідальності; складення протоколу про адміністративне правопорушення та його вручення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В рапорті поліцейського зазначено, що керований ним транспортний засіб було зупинено у зв'язку з отриманим орієнтуванням про причетність водія до вчинення адміністративного правопорушення, а саме, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Однак матеріали справи не містять доказів отримання поліцейськими будь-якого орієнтування, причетності водія до вчинення адміністративного правопорушення та перебування водія в стані алкогольного сп'яніння. Працівники поліції не задокументували передбачені ст.35 Закону України "Про Національну поліцію" причини законного зупинення транспортного засобу, у зв'язку з чим, на думку ОСОБА_1 , всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні правопорушення. Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17. Також викладена в рапорті інформація та пояснення поліцейських ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зупинення автомобіля за орієнтуванням - екстреним викликом громадян на номер "102" спростовуються відповіддю на адвокатський запит.
Після зупинки транспортного засобу поліцейський не проінформував його про причину зупинення транспортного засобу і не вдається за можливе встановити, яким чином виявив ознаки алкогольного сп'яніння. При цьому про існування цих ознак поліцейський не зазначав, а із запису портативного відеореєстратора поліцейського вбачається, що його поведінка адекватна і відповідає обстановці, мова чітка і зрозуміла, немає різкої зміни забарвлення шкіри обличчя. Тож, підстав для проведення огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я не було.
Наполягає на тому, що від проведення огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу не відмовлявся, що підтверджується записом. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підтвердили в судовому засіданні, що він погодився на огляд в закладі охорони здоров'я. Також він не тільки погодився пройти огляд, а і вчинив дії, спрямовані на його проходження, в тому числі поїхав до медичного закладу, на запитання медичного працівника, чи буде проходити огляд, відповів ствердно, проте проведення огляду не було забезпечено. Навіть в протоколі про адміністративне правопорушення він зазначив, що вину не визнає і бажає пройти медичний огляд. Одночасно звертає увагу, що у відповіді на адвокатський запит Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради "Білоцерківська міська лікарня № 4" зазначає, що ОСОБА_1 для проведення огляду на стан сп'яніння 29.08.2022 не доставлявся.
Крім того, ОСОБА_1 вказує, що з відеозапису неможливо встановити, коли складався акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів і чому другий примірник не був йому вручений, адже після відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та належного документального оформлення відмови (складення акта огляду на стан алкогольного сп'яніння) поліцейський мав направити його для проходження огляду до закладу охорони здоров'я, як це передбачено ст.266 КУпАП та п.7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція). І лише після пропозиції (вимоги) поліцейського пройти огляд в закладі охорони здоров'я та складення направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, він міг відмовитися від його проходження та лише в присутності лікаря, який має відповідну кваліфікацію. У той же час, огляд, проведений з порушенням вимог ст.266 КУпАП, та висновки щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог Інструкції, вважаються недійсними. Оскільки він не відмовлявся від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу, то не було і законних підстав для направлення його на огляд до закладу охорони здоров'я. Більше того, в направленні зазначено, що підставою для його складання стала "підозра", хоча підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров'я може бути лише відмова водія від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або його незгода з результатами огляду, проведеного поліцейським. Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яке міститься в справі, є неналежним та недопустимим доказом, оскільки в ньому не зазначено серію та номер протоколу про адміністративне правопорушення, що позбавляє можливості провести ідентифікацію матеріалів справи, яких стосується дане направлення.
З огляду на викладене ОСОБА_1 , посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини у справах "Коробов проти України", "Ірландія проти Сполученого Королівства", "Аллене де Рідермон проти Франції" та положення ст.62 Конституції України, згідно з якою усі сумніви щодо винуватості особи тлумачаться на її користь, просить постанову судді скасувати і закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, тобто у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 і захисника Козачкова В.Л., які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції згідно зі ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є обґрунтованим і підтверджується наявними в справі доказами.
Такими доказами є дані, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення, в якому детально викладено суть порушення, вчиненого ОСОБА_1 , про що зазначено раніше; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким водія ОСОБА_1 направлено до медичного закладу КНП БМР "Білоцерківська міська лікарня № 4"; акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому відсутні відомості про проходження ОСОБА_1 огляду; рапорті поліцейського взводу, в якому, окрім іншого, зазначено, що транспортний засіб "Subaru Forester" д/н НОМЕР_2 не евакуйовувався, так як залишився на місці зупинки без порушення ПДР; записах портативних відеореєстраторів поліцейських.
Також суд першої інстанції за клопотанням захисника заслухав пояснення свідків.
Свідок ОСОБА_2 - інспектор взводу ТОР батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП у Київській області пояснив, що при оформленні матеріалів щодо ОСОБА_1 було декілька екіпажів поліції. 29 серпня 2022 року до взводу ТОР надійшло орієнтування - звернення небайдужих громадян, які бачили, як ОСОБА_1 вийшов з шинку, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, та сів за кермо автомобіля, і з ним перебував пасажир. Прізвища цих громадян він не пам'ятає, такі заяви громадян є в робочій групі екіпажу, фіксуються та обліковуються в поліції, а поліцейські, в свою чергу, зобов'язані реагувати на них. В рапорті вказано про наявність орієнтування. Протокол про адміністративне правопорушення він не складав, але перебував у складі екіпажу, який зупинив ОСОБА_1 . Останній мав ознаки алкогольного сп'яніння і погодився пройти огляд в медичному закладі, хоча йому було запропоновано пройти огляд як на місці зупинки, так і в медичному закладі. ОСОБА_1 неодноразово здійснював телефонні дзвінки, то погоджувався на огляд, то відмовлявся, і так неодноразово протягом тривалого часу. ОСОБА_1 повідомляв, що огляд буде проходити, водночас не заходив до медичного закладу. ОСОБА_1 було забезпечено всі умови для проходження огляду, доставлено до медичного закладу, запропоновано зайти в середину медичного закладу близько 10-ти разів. Також до нього виходила медичний працівник, запрошувала пройти огляд, говорила, що він затягує час, що у них є інші пацієнти. А тому дії ОСОБА_1 були розцінені поліцейськими як відмова від проходження огляду.
Свідок ОСОБА_3 - поліцейський батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП у Київській області пояснив, що 29 серпня 2022 року перебував у складі екіпажу, в робочу групу в застосунок "Telegram" було скинуто орієнтування на автомобіль ОСОБА_1 . Можливо, таке орієнтування було по телефонному дзвінку одному з членів екіпажу або був виклик на лінію "102", точно не пам'ятає. ОСОБА_1 був зупинений на вул. Вокзальній в м. Біла Церква, і у нього були ознаки алкогольного сп'яніння. Водій поводив себе більш-менш адекватно, враховуючи той стан, в якому він перебував. Водію були забезпечені умови для проходження огляду на стан сп'яніння, весь склад екіпажу чекав близько 40 хвилин, так як ОСОБА_1 постійно комусь телефонував, при цьому говорив, що погоджується на огляд та просив почекати. Також до водія виходила медичний працівник, пропонувала зайти до приміщення медичного закладу та пройти огляд. ОСОБА_1 не висловлював відмови від огляду словесно, але і не заходив до приміщення. Після тривалого очікування поліцейський ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_1 , що розцінює його поведінку як відмову від проходження огляду.
Свідок ОСОБА_4 дав пояснення аналогічного змісту щодо дій ОСОБА_1 , які були розцінені як відмова від огляду.
Оскільки вказані докази узгоджуються між собою, суд правильно поклав їх в обґрунтування своїх висновків.
ОСОБА_1 в суді першої інстанції вину у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що 29 серпня 2023 року близько 20 години 30 хвилин керував автомобілем "Subaru Forester" і на вул. Вокзальній в м. Біла Церква був зупинений поліцейськими взводу ТОР, які попросили документи, що посвідчують особу, та документи на транспортний засіб, про причину зупинки не повідомили. На запитання поліцейського він відповів, що алкогольні напої не вживав. Пройти огляд на місці зупинки поліцейські не пропонували, натомість повідомили про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, на що він погодився. Приїхавши до медичного закладу, він зателефонував адвокату для консультації, так як йому було відомо, що він має право на один телефонний дзвінок. До медичного закладу ні його, ні поліцейських не допустили, саме тому він записав у протоколі, що бажає пройти медичний огляд. Акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів йому для підпису не надавали. Проте після перегляду відеозапису ОСОБА_1 повідомив, що не заходив до медичного закладу, оскільки попросив трохи часу, так як йому необхідно було зателефонувати.
Свідок ОСОБА_5 пояснив, що 29 серпня 2022 року перебував в офісі ОСОБА_1 і вони разом поїхали додому, ОСОБА_1 мав підвезти його до місця проживання. Автомобіль був зупинений поліцейськими. Останні три години до зупинки їх поліцейськими він був з ОСОБА_1 , який алкогольні напої не вживав і ознак сп'яніння не мав. Вже згодом дізнався, що поліцейські повезли ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння, але огляд не провели.
Поясненням ОСОБА_1 суд дав належну оцінку і правильно не взяв їх до уваги, оскільки вони спростовуються наведеними раніше доказами. Що ж стосується пояснень свідка ОСОБА_5 , то вони ніяким чином не спростовують висновки про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду.
Проаналізувавши відеозапис, суддя правильно вказав у постанові, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд і на місці зупинки транспортного засобу, і в закладі охорони здоров'я (20:26 год.). І це спростовує аналогічні доводи апеляційної скарги, що нібито працівники поліції не пропонували пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Дав суд оцінку і відповіді на адвокатський запит КНП БМР "Білоцерківська міська лікарня № 4", в якій зазначено, що ОСОБА_1 для проведення огляду на стан сп'яніння 29.08.2022 не доставлявся. З цього приводу вказав у постанові, що ця інформація спростовується відеозаписом та поясненнями свідків. До того ж, сам ОСОБА_1 стверджує, що його доставляли до закладу охорони здоров'я.
Всупереч твердженням ОСОБА_1 поліцейські повідомили йому про наявність ознак алкогольного сп'яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння обличчя і роз'яснили йому його права, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України (20:27 год.). Стосовно посилань в апеляційній скарзі на те, що не вдається за можливе становити, як поліцейський ОСОБА_3 виявив ознаки сп'яніння, слід зауважити, що такі ознаки встановлюються візуально, виходячи з життєвого та професійного досвіду поліцейського, що є очевидним.
Патрульним автомобілем ОСОБА_1 доставили до закладу охорони здоров'я (20:44 год.), при цьому по ходу слідування до цього закладу він неодноразово здійснював телефонні дзвінки. Біля закладу охорони здоров'я ОСОБА_1 неодноразово телефонує (до 21:06 год.). Під час перебування біля закладу охорони здоров'я поліцейські неодноразово пропонують йому зайти в приміщення для проходження огляду, на вулицю виходить медичний працівник і запрошує ОСОБА_1 зайти в середину, після чого говорить, що у них інші пацієнти. Один раз ОСОБА_1 заходить у приміщення, але відразу ж виходить. При цьому поліцейські неодноразово роз'яснюють водію, який весь час відповідає, що від огляду не відмовляється, але не вчинює жодних дій для його проходження, що така поведінка буде розцінена як відмова від огляду.
З огляду на викладене поліцейські вірно розцінили поведінку ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду, з чим погодився суддя місцевого суду і погоджується суд апеляційної інстанції. Посилання на те, що проведення огляду йому не забезпечили, є недоречними, оскільки ОСОБА_1 не міг не розуміти, що йому достатньо разів пропонували пройти огляд і в повній мірі забезпечили можливість його пройти, проте він не скористався своїм правом і не вчинив жодних дій, які б дійсно свідчили про готовність пройти огляд.
З пояснень поліцейських в суді першої інстанції вбачається, що причиною зупинки транспортного засобу було отримання ними орієнтування про керування ОСОБА_1 автомобілем у стані алкогольного сп'яніння. Відсутність у матеріалах справи доказів такого орієнтування, а так само не повідомлення про причини зупинення транспортного засобу не впливають на належність та допустимість доказів та висновки суду. У той же час, незгода з діями поліцейських не звільняє водія від виконання передбаченого п.2.5 ПДР обов'язку на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Твердження ОСОБА_1 , що за відсутності підстав для зупинення транспортного засобу він не був зобов'язаний виконувати вимоги поліцейських і всі складені ними процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами, є його власним тлумаченням вимог чинного законодавства. До того ж, Кодекс України про адміністративні правопорушення, взагалі, не містить критеріїв оцінки доказів у контексті їх належності та допустимості. Що стосується посилань на постанову Верховного Суду від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17, то вона містить висновки у конкретній справі, а не висновки щодо застосування норм права.
Дійсно, другий примірник акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів не був вручений ОСОБА_1 . У той же час, ця обставина ні на що не впливає, і необхідності у складанні цього документа не було, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не проходив такий огляд на місці і на вимогу поліцейського, який запропонував йому два альтернативних варіанта огляду одразу відповів, що буде його проходити в закладі охорони здоров'я. При цьому ні Кодекс України про адміністративні правопорушення, ні Інструкція не містять норм, які б зобов'язували поліцейських документувати відмову водія від огляду на місці зупинки транспортного засобу шляхом складання такого акта і вже після цього складати направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відсутність же у направленні даних про серію та номер протоколу про адміністративне правопорушення, з урахуванням іншої інформації не створює ніяких перешкод провести ідентифікацію матеріалів справи, яких воно стосується.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, безпідставними є доводи в апеляційній скарзі про недійсність огляду, проведеного з порушенням вимог ст.266 КУпАП, та висновків щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння, складених з порушенням вимог Інструкції.
Отже, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена повністю.
Стягнення на ОСОБА_1 накладене в межах строків, встановлених ст.38 КУпАП, і відповідає санкції відповідної частини статті.
Таким чином постанова судді є законною та обґрунтованою і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2023 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 /однієї тисячі/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду Т.М. Тютюн