Справа № 320/30280/25 Головуючий у І інстанції - Колеснікова І.С.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
26 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Бужак Н.П., Кузьменка В.В.,
при секретарі: Руденко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Зайдекс УА» про забезпечення позову за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зайдекс УА» до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, третя особа: Державне підприємство «Центральна лабораторія з аналізу якості лікарських засобів і медичної продукції» про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Зайдекс УА» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, третя особа: Державне підприємство «Центральна лабораторія з аналізу якості лікарських засобів і медичної продукції», в якій просило:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба) № 355-001.1/002.0/17-25 від 06.06.2025 щодо заборони реалізації, зберігання та застосування всіх серій лікарського засобу АМФОЛІП, суспензія для розчину для інфузій, 5 мг/мл, по 2 мл, або по 10 мл, або по 20 мл у скляному флаконі; по 1 флакону в блістері; по 1 блістеру разом з голкою фільтром у блістері в картонній коробці, виробництва Бхарат Сіранс енд Вакцинс Лімітед, Індія (реєстраційне посвідчення № UA/5704/01/01).
Позивачем разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії розпорядження Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба) № 355-001.1/002.0/17-25 від 06.06.2025 до вирішення спору по суті та набрання рішенням суду законної сили;
- заборони Державній службі України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба) вчиняти будь-які дії з заборони обігу серій лікарського засобу АМФОЛІП, випущених в обіг на підставі позитивних Висновків про якість ввезеного в Україну лікарського засобу.
Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян України, а також правам, свободам та інтересам Заявника, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Наголошує, що наслідки заборони обігу та утилізації лікарських засобів призведуть до неможливості лікування пацієнтів за протоколам, до яких включений лікарських засіб АМФЛІП, а також повної зупинки діяльності Позивача, несплати Підприємством податків, скорочення штату працівників та неможливості перевезення і реалізації Товару, наявного на складі та дозволеного до обігу, що певною мірою призведе до заподіяння збитків Підприємству та незворотних наслідків, які впливають на можливість ведення господарської діяльності в повній мірі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Зайдекс УА» про забезпечення позову задоволено.
Зупинено дію розпорядження Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба) № 355-001.1/002.0/17-25 від 06.06.2025 року до вирішення спору по суті та набрання рішенням суду законної сили по справі № 320/30280/25.
Заборонено Державній службі України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба) вчиняти будь-які дії з заборони обігу серій лікарського засобу АМФОЛІП, випущених в обіг на підставі позитивних Висновків про якість ввезеного в Україну лікарського засобу до вирішення спору по суті та набрання рішенням суду законної сили по справі № 320/30280/25.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що застосування заходів забезпечення позову, як зупинення дії оскаржуваного розпорядження, та заборона Держлікслужбі вчиняти будь-які дії з заборони обігу серій лікарського засобу АМФОЛІП, випущених в обіг на підставі позитивних Висновків про якість ввезеного в Україну лікарського засобу, фактично надає можливість Заявнику без жодних обмежень, продовжувати реалізацію лікарського засобу, не зважаючи на отримані негативні висновки щодо якості зразків серії лікарського засобу за результатами лабораторних досліджень, проведених уповноваженою лабораторією що, відповідно до п. 3.2.1 Порядку встановлення заборони (тимчасової заборони) та поновлення обігу лікарських засобів на території України, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 22 листопада 2011 року № 809, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2012 року за № 126/20439 (далі - Порядок № 809) є підставою для встановлення заборони усіх серій, оскільки лікарський засіб випускається у формі суспензії для розчину для інфузій.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Зайдекс УА» подано відзив на апеляційну скаргу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Відповідачем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій наголошено, що сам факт прийняття розпорядження, яке стосується прав та інтересів Позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів Позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Зайдекс УА» подано заперечення (на відповідь на відзив на апеляційну скаргу), в яких Заявник зазначив, що встановлена Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками заборона лікарського засобу АМФОЛІП призведе до однозначної утилізації всіх серій ввезеного лікарського засобу, в тому числі тих, які пройшли лабораторний аналіз якості та випущені в обіг за позитивними висновками Держлікслужби, термін дії яких ще не сплив, що позбавить пацієнтів можливості закінчити розпочаті протоколи лікування із застосуванням такого лікарського засобу.
З огляду на вищевикладене, Товариством з обмеженою відповідальністю «Зайдекс УА» наголошено, що незастосування заходів забезпечення позову та незупинення дії розпорядження Держлікслужби № 355-001.1/002.0/17-25 від 06.06.2025 будуть мати незворотні наслідки й для кінцевих споживачів лікарського засобу АМФОЛІП - громадян України.
Також, Товариством з обмеженою відповідальністю «Зайдекс УА» подано додаткові пояснення у справі, в яких Товариство просило прийняти дані пояснення до розгляду та долучити її до матеріалів справи; прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи докази, що надаються Позивачем до даних додаткових пояснень; задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, представників Сторін, Третьої особи, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову в даному випадку може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Заявника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Зайдекс УА», інших медичних установ та громадян України, які є покупцями та кінцевими споживачами такого лікарського засобу, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивачем доведено існування реальної загрози завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі, та того, що захист прав, свобод та інтересів Позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає таке.
За приписами ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з частиною 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Згідно з частинами 1, 4, 5 та 6 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, в якій зазначено, зокрема, що судам необхідно враховувати, що, згідно з ч. 3 та 4 ст. 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 320/17940/24.
У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 29 листопада 2022 року у справі № 640/17821/21, від 06 грудня 2022 року у справі № 140/8745/21, від 15 квітня 2025 року у справі № 380/12961/24.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, 06 червня 2025 року Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками видала Розпорядження № 355-001.1/002.0/17-25, яким заборонила реалізацію, зберігання та застосування всіх серій лікарського засобу АМФОЛІП, суспензія для розчину для інфузій, 5 мг/мл, по 2 мл, або по 10 мл, або по 20 мл у скляному флаконі; по 1 флакону в блістері; по 1 блістеру разом з голкою-фільтром у блістері в картонній коробці, виробництва Бхарат Сірамс енд Вакцинс Лімітед, Індія (реєстраційне посвідчення № UA/5704/01/01).
В якості обґрунтування розпорядження № 355-001.1/002.0/17-25 від 06.06.2025 зазначено надходження інформації від уповноваженої лабораторії (лист від 04.06.2025 № 2/558, негативний сертифікат аналізу від 04.06.2025 № 0795) щодо невідповідності вимогам методів контролю якості за показниками «Кількісне визначення Амфотерицину В (ММ)» (занижений), «Вміст натрію хлориду» (невідтворюваність методики) серії А01625033 лікарського засобу АМФОЛІП, суспензія для розчину для інфузій, 5 мг/мл, по 2 мл, або по 10 мл, або по 20 мл у скляному флаконі; по 1 флакону в блістері; по 1 блістеру разом з голкою-фільтром у блістері в картонній коробці, виробництва Бхарат Сірамс енд Вакцинс Лімітед, Індія (реєстраційне посвідчення № UA/5704/01/01).
Колегією суддів встановлено, що у заяві про забезпечення позову ТОВ «Зайдекс УА» послалося на те, що встановлена Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками заборона лікарського засобу АМФОЛІП призведе до однозначної утилізації всіх серій ввезеного лікарського засобу, в тому числі тих, які пройшли лабораторний аналіз якості та випущені в обіг за позитивними висновками Держлікслужби, термін дії яких ще не сплив, що позбавить пацієнтів можливості закінчити розпочаті протоколи лікування із застосуванням такого лікарського засобу.
Крім того, наслідки заборони обігу та утилізації лікарських засобів призведуть до повної зупинки діяльності Позивача, несплати Підприємством податків, скорочення штату працівників та неможливості перевезення і реалізації Товару, наявного на складі та дозволеного до обігу, що певною мірою призведе до заподіяння збитків Підприємству та незворотних наслідків, які впливають на можливість ведення господарської діяльності в повній мірі.
Колегія суддів звертає увагу, що уповноваженою лабораторією за результатами лабораторного аналізу видано негативний висновок щодо якості лікарського засобу АМФОЛІП, у зв'язку з чим зупинення дії оскаржуваного розпорядження щодо заборони обігу усіх серій лікарського засобу матиме дійсно незворотні наслідки для пацієнтів, яким лікарі включають в протоколи лікування застосування лікарського засобу, оскільки саме пацієнти мають право на належне лікування і зацікавлені, щоб якість лікарських засобів які їм призначають була підтверджена у встановленому чинним законодавством порядку.
Крім того, згідно з даними Державного реєстру лікарських засобів https://www.drlz.com.ua/ доступ до якого є відкритим, за пошуком аналогів по Міжнародній Непатентованій Назві (МНН) (унікальне найменування діючої речовини) підтверджено наявність зареєстрованих в Україні аналогів лікарського засобу.
Таким чином, в разі відсутності препарату на ринку, імпортери, в тому числі Позивач має можливість, у випадку наявної потреби лікарського засобу, завезти в Україну аналоги з дотриманням усіх законодавчих вимог.
Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 5.3 Порядку встановлення заборони (тимчасової заборони) та поновлення обігу лікарських засобів на території України, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 22 листопада 2011 року № 809, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2012 року за № 126/20439 (далі - Порядок № 809) Поновлення обігу лікарського засобу, щодо якого встановлено заборону, здійснюється за письмовим зверненням власника реєстраційного посвідчення, його офіційного представника або суб'єкта господарювання за результатами:
- проведення посадовими особами Держлікслужби або її територіальних органів перевірки факту усунення виявлених раніше порушень та їх причин;
- проведення додаткових лабораторних досліджень якості зразків серії або серій лікарського засобу;
- заключного висновку групи оперативного реагування щодо розслідування несприятливої події після імунізації щодо відсутності причинно-наслідкового зв'язку між несприятливою подією після імунізації та застосуванням серії або серій вакцини (анатоксину, алергену туберкульозного).
Згідно з п. 5.5 Порядку № 809 у разі коли виявлені раніше порушення та їх причини усунуто, а якість лікарського засобу відповідає вимогам, визначеним методами контролю якості, Держлікслужба приймає рішення про поновлення обігу серії або серій такого лікарського засобу.
Таким чином, підставою для поновлення обігу попередньо ввезених серій лікарського засобу, після встановленої Держлікслужбою заборони обігу щодо усіх серій, можуть бути результати додаткових лабораторних досліджень зразків лікарського засобу серій, що перебували в обігу, та отримання позитивного висновку щодо якості при ввезенні його на територію України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Зайдекс УА» є: 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами; інші: 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, не віднесених до інших угруповань (далі - н.в.і.у.); 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.74 Роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.76 Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах; 73.11 Рекламні агентства; 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 71.20 Технічні випробування та дослідження; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; 46.45 Оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 53.20 Інша поштова та кур'єрська діяльність; 82.92 Пакування.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зайдекс УА» не обмежене правом на здійснення інших видів господарської діяльності.
Крім того, згідно зі ст. 1 Закону України «Про підприємництво» від 07 лютого 1991 року № 698-XII підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик підприємця. Отже, Підприємство приймає на себе будь-які наслідки підприємницької діяльності як позитивні так і негативні. Перекладання відповідальності за ведення власної діяльності та інших суб'єктів є недопустимим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 травня 2025 року у справі № 160/28927/24.
Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 10 липня 2025 року у справі № 600/5520/24-а сам по собі факт прийняття Відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів Позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів Позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на Позивача, який ініціює таке клопотання.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність мотивів та підстав, передбачених ст. 150 КАС України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, оскільки в матеріалах відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи порушує права та інтереси Позивача.
Відтак, беручи до уваги встановлені за результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для забезпечення даного адміністративного позову.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до положень ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зайдекс УА» до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, третя особа: Державне підприємство «Центральна лабораторія з аналізу якості лікарських засобів і медичної продукції» про визнання протиправним та скасування розпорядження - скасувати.
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Зайдекс УА» про забезпечення позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
В.В. Кузьменко
Повний текст складено 26.08.2025 року.