Справа № 580/8119/24 Головуючий у І інстанції - Руденко А.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
26 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Бужак Н.П., Василенка Я.М.,
при секретарі: Руденко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати Позивачу пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ) /2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР від 06 червня 1996 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії Позивачу за період з 01 липня 2021 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР від 06 червня 1996 року в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії Позивача за період з 01 липня 2021 року відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та виплачувати позивачу основну пенсію у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року скасовано та прийнято нове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії, згідно вимог Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР від 06 червня 1996 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 05 лютого 2024 року, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021 та відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР від 06 червня 1996 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Позивачка звернулася до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій просила:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення;
- за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту встановити новий строк подання звіту та накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у встановленому законом розмірі.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням постанови суду від 19 лютого 2025 року відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Зазначено, що Відповідачем добровільно не виконано вищезазначене рішення в межах наданих законодавством повноважень.
Також, наголошено, що Черкаським окружним адміністративним судом допущено істотне порушення норм процесуального права, що є підставою для прийняття судом апеляційної інстанції за даним фактом окремої ухвали.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю в адміністративній справі № 580/8119/24, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення суду в справі № 580/8119/24 фактично виконано Відповідачем, а Позивачка не погоджується із застосованою ГУ ПФУ в Черкаській області величиною мінімальної пенсії за віком, тобто із обставинами, які не були предметом дослідження при розгляді цієї справи по суті та щодо яких судовим рішенням при зобов'язанні суб'єкта владних повноважень до вчинення дій не наводились відповідні висновки, суд першої інстанції вважав, що вирішення порушених питань можливе шляхом пред'явлення окремого позову на захист прав Позивачки.
Таким чином, враховуючи вказані вище обставини, суд першої інстанції не вбачав фактичних та правових підстав для реалізації свого диспозитивного права покладення в порядку встановлення судового контролю на Відповідача як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у зв'язку із чим у задоволенні заяви Позивачки відмовлено.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини 2 та 3статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Колегія суддів зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-Позивача.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання Відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням.
Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набуло законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому.
Рішення суду, яке набуло законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.
Невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас, суб'єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду.
У випадку ухилення боржника - суб'єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов'язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи.
Відтак, з часу ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року в адміністративній справі № 580/8119/24 Відповідач мав вчинити дії, спрямовані на реальне виконання вказаного судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року, зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 05 лютого 2024 року, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021 та відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР від 06 червня 1996 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідач на виконання постанови суду апеляційної інстанції від 19 лютого 2025 року у справі № 580/8119/24 вчинив дії, а саме провів з 05.02.2024 перерахунок пенсії Позивачки, передбаченої статтею 54 Закону від 28.02.1991 № 796-XII, виходячи із 8 мінімальний пенсій за віком.
З перерахунку пенсії в пенсійній справі від 18.03.2025 вбачається, що з 05.02.2024 Головне управління розрахувало пенсію Позивачки в розмірі 16 971,76 грн, а саме:
- 16 744,00 грн - основний розмір пенсії (2 093,00 грн (прожитковий мінімум станом на січень 2023 року) х 8;
- 227,76 грн - додаткова пенсія, потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивачка вважала, що пенсійний орган протиправно здійснив розрахунок пенсії, виходячи із 8 мінімальний пенсій за віком станом на 2023 (2093,00 грн), оскільки станом на 2024-2025 роки мінімальна пенсія за віком становить 2 361,00 грн.
На підставі вищевикладеного, Позивачка звернулася до суду із заявою в порядку судового контролю.
Колегія суддів звертає увагу, що Відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу додано перерахунок пенсії Позивачки по пенсійній справі від 24.07.2025, з якого вбачається, що Головне управління розрахувало пенсію Позивачки в розмірі 19 115,76 грн, а саме:
- 18 888,00 грн - основний розмір пенсії (2 361,00 грн (прожитковий мінімум станом на січень 2024 року) х 8;
- 227,76 грн - додаткова пенсія, потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області на виконання постанови суду апеляційної інстанції від 19 лютого 2025 року у справі № 580/8119/24 проведено перерахунок, проте будь-які докази, що вказані суми буде виплачено Позивачці, Відповідачем, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було.
Отже, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року в адміністративній справі № 580/8119/24 Відповідачем повністю не виконано.
Також, колегія суддів звертає увагу, що відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю в адміністративній справі № 580/8119/24, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання Відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій.
Проте, статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. При цьому закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
У контексті застосування принципу незворотності дії закону у часі дія у часі норм процесуального права виражається у тому, що така дія має негайний характер. Відповідно до принципу негайної дії процесуальної норми права, вимоги нової процесуальної норми поширюються на ті правові наслідки, які, хоча й випливають з юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми, проте настають після набрання чинності новою нормою.
Розуміння негайної дії норми процесуального права відображено в положеннях процесуальних кодексів та у правових позиціях Верховного Суду України та Верховного Суду. Зокрема, у справі № 6-26цс14 Верховний Суд України сформував позицію, викладену у постанові від 23 квітня 2014 року, відповідно до якої стосовно судового процесу та його учасників застосовується норма, яка була чинною на момент здійснення відповідної процесуальної дії. Більш пізня норма права скасовує дію попередньої норми, отже, стара норма права перестає діяти, оскільки замінена пізнішою, яка регулює ті самі процесуальні відносини. При цьому, суд повинен враховувати вимоги процесуального закону, згідно з якими при зміні такого закону забороняється встановлювати нові обов'язки, скасовувати чи звужувати права, належні учасникам судового процесу, чи обмежувати їх використання.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 826/12868/17, від 18 вересня 2019 року у справі № 826/12479/14.
Колегія суддів звертає увагу, що, як на час подачі заяви в порядку судового контролю, так і на час апеляційного розгляду справи, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX, який набрав чинності 19 грудня 2024 року, внесено зміни до положень статті 382 КАС України, зокрема, й у частині судового контролю за виконанням судових рішень.
Так, відповідно до змісту частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024) суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Європейський суд з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Відповідачем, ані станом на час звернення із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, ані на час розгляду вказаної заяви в суді першої інстанції, та ані на час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, не надано доказів повного виконання вищевказаного рішення суду.
Таким чином, з часу ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року в адміністративній справі № 620/8119/24 Відповідачем не вчинено дій, спрямованих на повне виконання вказаного судового рішення.
Позивачка в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Проте, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у задоволенні заяви представника Позивачки про судовий контроль за виконанням рішення суду в адміністративній справі № 580/8119/24 відмовлено.
Таким чином, суд першої інстанції розглянув заяву Позивачки по суті та дійшов висновку щодо відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року слід скасувати, прийняти нове судове рішення, яким встановити судовий контроль за виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року в адміністративній справі № 580/8119/24.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подати звіт про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року в адміністративній справі № 580/8119/24 протягом одного місяця після отримання копії даної постанови.
Разом з тим, Позивачка в заяві про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення також просить за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту встановити новий строк подання звіту та накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у встановленому законом розмірі.
Проте, колегія суддів дійшла висновку щодо відмови у задоволенні заяви Позивача у вказаній частині як передчасної, оскільки питань щодо розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду ще не вирішувалось.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що спонуканням Відповідача до виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року в адміністративній справі № 580/8119/24 буде попередження Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області про те, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачка в апеляційній скарзі також просила постановити окрему ухвалу за фактом істотного порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини 8 статті 249 КАС України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.
Таким чином, постановлення такої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
За таких обставин, у клопотанні Позивачки про постановлення окремої ухвали слід відмовити.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволенню частково.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до підпункту «ґ» пункту 4 частини першої статті 322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що звіт суб'єктом владних повноважень подається до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 5 ст. 382-1 КАС України ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
Таким чином, зазначеними вище нормами КАС України не передбачено можливість оскарження у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення після перегляду її в апеляційному порядку.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 322, 325, 328, 329, 331, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року - скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - задовольнити частково.
Встановити судовий контроль за виконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року в адміністративній справі № 580/8119/24.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) подати до Черкаського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року в адміністративній справі № 580/8119/24 протягом одного місяця після отримання копії даної постанови.
Попередити Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В іншій частині заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
Я.М. Василенко
Повний текст складено 26.08.2025 року.