Справа № 160/9124/21 Головуючий у І інстанції - Щавінський В.Р.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
26 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Бужак Н.П., Василенка Я.М.,
при секретарі: Руденко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо невиконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, яка полягає у відмові ОСОБА_1 скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 01.12.2019, що враховується для перерахунку пенсії, з урахуванням до неї розміру його посадового окладу - 3000,00 грн; окладу за спеціальним званням підполковник (міліції) поліції - 2200,00 грн; надбавки за вислугу років (50%) - 2600,00 грн; надбавки за службу в умовах режимних обмежень (10%) - 300,00 грн; надбавки за специфічні умови проходження служби у розмірі 60%; премії у розмірі 105,40% для проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01.01.2020;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 та ОСОБА_1 станом на 01 грудня 2019, у відповідності до вимог частини 18 статті 43, частини 2 статті 51 та частини 3 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», із обов'язковим зазначенням у цій довідці відомостей про розмір його посадового окладу - 3000,00 грн; окладу за спеціальним званням підполковник (міліції) поліції - 2200,00 грн; надбавки за вислугу років (50%) - 2600,00 грн; надбавки за службу в умовах режимних обмежень (10%) - 300,00 грн; надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 60%; премії розмірі 105,40% для проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії 01.01.2020;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України у подальшому з урахування вимог частини 18 статті 43, частини 2 статті 51 та частини 3 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ - невідкладно готувати та подавати до Головного управління Пенсійного фонд України в м. Києві нові довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 та ОСОБА_1 у в разі збільшення розміру грошового забезпечення за посадою поліцейського, яка є відповідною до колишньої ОСОБА_1 на день його звільнення з органів внутрішніх справ України;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України визнати безпідставними свої посилання на відсутність постанови Кабінету Міністрів України про встановлення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсій особам рядового і начальницького складу органів внутрішні) справ України (міліції), оскільки з урахуванням правої позиції, що викладена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 160/8324/19, - така процедура встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб; звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», яка набрала чинності 20 лютого 2008;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України надати ОСОБА_1 письмові вибачення у зв'язку з недотриманням цим міністерством висновків Верховного Суду, які викладені у пункті 41 його рішення від 15 лютого 2018 року у зразковій справі № 820/6514/17, - що є порушенням вимог ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;
- постановити окрему ухвалу суду у справі № 160/9124/21 і направити її на ім'я Міністра внутрішніх справ України у зв'язку з наявністю підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб цього міністерства, які є відповідальними у відмові та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 та ОСОБА_1 станом на 01.12.2019, адже ці посадові особи відмовляючи у підготовці та наданні такої довідки свідомо проігнорували відповідні висновки судового рішення Верховного Суду у зразковій справі № 820/6514/17, правовий висновок Верховного Суду у зразковій справі № 160/8324/19 за вих. № 1374/0/58-20 від 01.07.2020 за підписом голови Михайла Смоковича, а також чинне законодавство, що є неприпустимо, - бо відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно правовий акт, що містить відповідну норму права, - яким є відповідний Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 матеріали адміністративної справи № 160/9124/21 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року, яке набрало законної сили 23 червня 2022 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо невиготовлення нової довідки для перерахунку пенсії.
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 та ОСОБА_1 станом на 01 грудня 2019, у відповідності до вимог частини 18 статті 43, частини 2 статті 51 та частини 3 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення: посадового окладу; окладу за спеціальним званням; надбавки за вислугу років; надбавки за специфічні умови проходження служби; премії для перерахунку пенсії з 01.01.2020.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року виправлено описку у пункті 3 резолютивної частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року у справі № 160/9124/21, та викладено її в наступній редакції: « 3. Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 та ОСОБА_1 станом на 01 грудня 2019, у відповідності до вимог частини 18 статті 43, частини 2 статті 51 та частини 3 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення: посадового окладу; окладу за спеціальним званням; надбавки за вислугу років; надбавку за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за специфічні умови проходження служби; премії для перерахунку пенсії з 01.01.2020.
21 вересня 2022 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист у даній адміністративній справі.
Позивач 26 листопада 2024 звернувся до суду першої інстанції із заявою про визнання протиправною бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України щодо не виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року у справі № 160/9124/21 та постановлення окремої ухвали якою зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України негайно усунути причини та умови, що сприяли порушенню його прав підтверджених рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року у справі № 160/9124/21.
Обґрунтовуючи заяву, Позивач зазначив, що станом на день звернення із вказаною заявою рішення від 23 травня 2022 року у справі є невиконаним, а Міністерство внутрішніх справ України всупереч рішенню суду не вчиняє жодних дій спрямованих на його виконання, що і стало підставою для звернення до суду в порядку ст. 383 КАС України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - Відповідачем на виконання рішення суду у справі № 160/9124/21 відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року скасовано.
Справу направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 подану в порядку ст. 383 КАС України залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його заяву подану в порядку ст. 383 КАС України та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Зазначено, що Відповідачем добровільно не виконано вищезазначене рішення в межах наданих законодавством повноважень.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1, представника Міністерства внутрішніх справ України, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Залишаючи без задоволення заяву, подану в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року у справі № 160/9124/21, Міністерство внутрішніх справ України направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві уточнюючу довідку від 20.09.2022 № 49/7796 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Таким чином, рішення суду фактично виконане Відповідачем саме у спосіб, визначений судовим рішенням.
За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних відносинах відсутні протиправні рішення, дії чи бездіяльність Відповідача щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року в адміністративній справі № 160/9124/21.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини 2 та 3статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України у своїх рішеннях зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia», заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04).
Європейський суд з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набуло законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому.
Рішення суду, яке набуло законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.
Невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас, суб'єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду.
У випадку ухилення боржника - суб'єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов'язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи.
Відтак, з часу набрання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року в адміністративній справі № 160/9124/21 законної сили Відповідач мав вчинити дії, спрямовані на реальне виконання вказаного судового рішення.
За приписами частини 1 статті 383 КАС України особа, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - Відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав Позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до частини 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - Відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-Позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
З матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року в адміністративній справі № 160/9124/21, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо невиготовлення нової довідки для перерахунку пенсії.
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 та ОСОБА_1 станом на 01 грудня 2019, у відповідності до вимог частини 18 статті 43, частини 2 статті 51 та частини 3 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення: посадового окладу; окладу за спеціальним званням; надбавки за вислугу років; надбавки за специфічні умови проходження служби; премії для перерахунку пенсії з 01.01.2020.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року виправлено описку у пункті 3 резолютивної частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року у справі № 160/9124/21, та викладено її в наступній редакції: « 3. Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 та ОСОБА_1 станом на 01 грудня 2019, у відповідності до вимог частини 18 статті 43, частини 2 статті 51 та частини 3 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення: посадового окладу; окладу за спеціальним званням; надбавки за вислугу років; надбавку за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за специфічні умови проходження служби; премії для перерахунку пенсії з 01.01.2020.
На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року в адміністративній справі № 160/9124/21 Міністерство внутрішніх справ України направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві уточнюючу довідку від 26 липня 2022 року № 49/7796 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Позивач, як в заяві в порядку ст. 383 КАС України, так і в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що у довідці № 49/7796 Відповідачем невірно визначено грошове забезпечення, а саме розмір його надбавки за вислугу років визначено у розмірі 45% замість 50%, також розмір надбавки за особливості проходження служби в поліції вказано 59,83% замість 60%, і відповідно розмір премії встановлено 52,79% замість 105,40%, що суперечить рішенню суду у справі № 160/9124/21 та свідчить про невиконання Відповідачем цього рішення.
Так, Міністерством внутрішніх справ України виготовлено довідку від 20 вересня 2022 року № 49/7796 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії про те, що згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 у справі № 160/9124/21 розмір грошового забезпечення з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» станом на 01.12.2019 року за прирівняною посадою (Заступник начальника відділення поліції (управління, відділи (відділення) поліції)) становив: посадовий оклад - 3000,00 грн; оклад за спеціальним званням (підполковник поліції) - 2200,00 грн; надбавка за стаж служби в поліції (45%) - 2340,00 грн; надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції (59,83%) - 4511,18 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%) - 300,00 грн; премія (52,79%) - 6520,19 грн.
Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу щодо розміру надбавки за стаж служби повідомлено, що відповідно до відомостей з територіального органу Пенсійного фонду України вислуга років ОСОБА_1 в календарному обрахунку складає 23 роки.
Відповідно до Додатку № 11 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) при наявності календарної вислуги років (як у ОСОБА_1 ) (стажу служби в поліції) передбачена надбавка в розмірі 45 % посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року у справі № 804/1312/18, вислуга років ОСОБА_1 на час звільнення з органів внутрішніх справ складає 25 років 11 місяців 27 днів, що підтверджено розрахунком вислуги років, трудовою книжкою Позивача, а також Наказом УМВС України в Луганській області від 20 жовтня 2006 року № 317о/с.
Відповідно до додатку № 11 до постанови № 988 «Розміри надбавки за стаж служби в поліції» при стажі служби понад 25 років встановлюється надбавка за стаж служби в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням.
Таким чином, надбавка за стаж служби Позивача має становити 50%, а не 45%, як зазначено у довідці від 20 вересня 2022 року № 49/7796.
Стосовно розміру надбавки за специфічні умови проходження служби та премії, Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що МВС України не є розпорядником розмірів та складових грошового забезпечення, що виплачується працівникам поліції. Разом з тим, за інформацією Національної поліції України (наданою листом від 24 лютого 2021 року вих № 2388/09/48-2021 «Про надання інформації щодо грошового забезпечення поліцейських»), надбавка за специфічні умови проходження служби за посадою працівника поліції, до якої прирівняно посаду ОСОБА_1 визначено в розмірі 59,83% та премія в розмірі 52,79%.
Як на підставу зазначеного Відповідач посилається на положення Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45).
Проте, колегія суддів звертає увагу, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року у справі № 640/18059/20, яке набрало законної сили, з посиланням на Порядок № 45 Позивачу встановлена надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 60%, а не 59,83%, як зазначено у довідці від 20 вересня 2022 року № 49/7796.
Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, дана норма визначає підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.
З огляду на вищезазначені обставини, встановлені рішеннями судів в адміністративних справах, що набрали законної сили, під час розгляду справ № 640/18059/20, № 804/1312/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України щодо підготовки та видачі нових довідок про розмір грошового забезпечення за інший період, колегія суддів приходить до висновку, що вказані обставини не підлягають додатковому доказуванню.
Крім того, згідно відповіді Начальника Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ Національної поліції в Луганській області від 28.09.2020 за вих. № 1121/111/22-2020 розмір премії щодо Позивача з урахуванням його посади станом на грудень 2019 складає 105,40%, проте у довідці від 20 вересня 2022 року № 49/7796 відсотковий розмір премії визначено у розмірі 52,79%.
За приписами частини 1 статті 383 КАС України особа, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - Відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав Позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до частини 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - Відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-Позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви Позивача в частині визнання протиправної бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року у справі № 160/9124/21; та щодо зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України, негайно усунути причини та умови, що сприяли порушенню прав Позивача підтверджених рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року у справі № 160/9124/21 шляхом підготовки на надання Позивачу належної довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 грудня 2019 для перерахунку пенсії з 01.01.2020, з урахуванням висновків, викладених у даній постанові.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, Заява, подана в порядку ст. 383 КАС України задоволенню.
Згідно з частиною 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 328 КАС України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані касаційні скарги після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до частини 2 ст. 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Пунктами 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини 1 статті 294 КАС України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.
Таким чином, зазначеними вище нормами КАС України не передбачено можливість оскарження у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України, після перегляду її в апеляційному порядку.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 322, 325, 328, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року - скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень - Міністерством внутрішніх справ України на виконання рішення суду в адміністративній справі № 160/9124/21 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року у справі № 160/9124/21.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України, негайно усунути причини та умови, що сприяли порушенню прав Позивача підтверджених рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року у справі № 160/9124/21 шляхом підготовки на надання Позивачу належної довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 грудня 2019 для перерахунку пенсії з 01.01.2020, з урахуванням висновків, викладених у даній постанові.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
Я.М. Василенко
Повний текст складено 26.08.2025 року.