Справа № 640/29438/20 Головуючий у І інстанції - Дудін С.О.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
26 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Бужак Н.П., Василенка Я.М.,
при секретарі: Руденко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на окрему ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, ч. 20 ст. 86 та ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019), рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020, на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 01.10.2020 № 21-1691зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) що враховується для перерахунку пенсій;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок належної пенсії за вислугу років згідно з довідкою Офісу Генерального прокурора від 01.10.2020 № 21-1691зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) що враховується для перерахунку пенсій, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, ч. 20 ст. 86 та ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019), рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020, з розрахунку 90% від місячної заробітної плати в розмірі 83 208,01 грн, без обмеження граничного розміру заробітної плати та максимального розміру пенсії, починаючи з 26.03.2020, та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року, яке набрало законної сили 31 травня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі № 2600-0305-8/158740 від 08.11.2020 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років у зв'язку зі змінами розміру заробітної плати, зазначеної у довідці Офісу Генерального прокурора № 21-1691зп від 01.10.2020.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21-1691зп від 01.10.2020 без обмеження максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
В решті позову відмовлено.
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, в якій просив:
1) визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що полягають у невиконанні рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2021 року у справі № 640/29438/20 та відмові Позивачу (Стягувачу) у здійсненні з 13.12.2019 перерахунку та виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21-1691зп від 01.10.2020 (із суми 83 208,01 грн) без обмеження максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат;
2) визнати протиправними зафіксовані у листі від 24.02.2023 № 5523-3150/Ж-02/8-2600/23 дії, бездіяльність та рішення суб'єкта владних повноважень - Відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що полягають у здійсненні попереднього розрахунку розміру пенсії за вислугу років з 13.12.2019 виходячи із суми 62 595,00 грн з посиланням на Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2019 році»;
3) вжити необхідних і достатніх заходів щодо невідкладного належного виконання суб'єктом владних повноважень - Відповідачем (Боржником) - Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, з дотриманням вимог ст. 19 Конституції України та відповідного законодавства, у повному обсязі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року у справі № 640/29438/20, з урахування рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2016 року у справі № 752/569/16-а та висновків рішення від 22 грудня 2022 року Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/34873/21, зокрема:
- здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 01.10.2020 № 21-1691зп (із суми 83 208,01 грн) без обмеження максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві невідкладно подати до Київського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення від 29 січня 2021 року у справі № 640/29438/20;
4) вжити інших необхідних і достатніх заходів щодо поновлення порушених суб'єктом владних повноважень - Відповідачем (Боржником) - Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, прав та законних інтересів позивача на належне, своєчасне пенсійне забезпечення, перерахунок призначеної пенсії та виконання рішення суду від 29 січня 2021 року у справі № 640/29438/20, яке набрало законної сили;
5) зобов'язати суб'єкта владних повноважень - Відповідача (Боржника) - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, вжити заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли порушенню закону, невиконанню рішення суду від 29 січня 2021 року у справі № 640/29438/20 та порушенню прав і законних інтересів Позивача на належне, своєчасне пенсійне забезпечення та виконання вказаного рішення суду;
6) визначити у рішенні (ухвалі) спосіб, строки і порядок виконання рішення суду (ухвали) та покласти на суб'єкта владних повноважень - Відповідача (його службових осіб) - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, обов'язки щодо забезпечення виконання рішення (ухвали);
7) допустити негайне виконання постановленого за цією заявою рішення суду (ухвали);
8) відповідно до ст. 382 КАС України встановити судовий контроль за виконанням рішення (ухвали).
Вказану заяву Позивач мотивував тим, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року у справі № 640/29438/20 Відповідачем проведено попередній перерахунок його пенсії з 13.12.2019 з обмеженням її максимального розміру через обмеження розміру заробітної плати та зі зменшенням відсоткового розміру пенсії за вислугу років з 90% до 60% всупереч судовим рішенням, що набрали законної сили.
Окремою ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України задоволено.
Визнано протиправними дії, рішення та бездіяльність Відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що полягають у невиконанні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року у справі № 640/29438/20, а саме:
- нездійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 13.12.2019 на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21-1691зп від 01.10.2020 (із суми 83 208,01 грн) без обмеження максимального розміру (у тому числі без обмеження заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, і максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), з урахуванням раніше проведених виплат;
- здійсненні попереднього розрахунку розміру пенсії за вислугу років з 13.12.2019 виходячи не із 90% від суми 83 208,01 грн, а із 60% від суми 62 595,00 грн з посиланням на Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2019 році».
Зобов'язано керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вжити відповідних заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли зазначеному в ухвалі порушенню закону, у тому числі порушенню прав ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення та належне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 29 січня 2021 року у справі № 640/29438/20 - здійснення на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року у справі № 640/29438/20 перерахунку та виплати пенсії за вислугу років з 13 грудня 2019 року на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21-1691зп від 01.10.2020 (із суми 83 208,01 грн) без обмеження максимального розміру (у тому числі без обмеження заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, і максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), та з урахуванням рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2016 року у справі № 752/569/16-а, яким визначено відсотковий розмір призначеної йому пенсії за вислугу років з розрахунку 90% від місячної заробітної плати (90% від 83 208,01 грн).
Також окремою ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року вирішено повідомити Голову правління Пенсійного фонду України та Міністерство соціальної політики України про допущені Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві факти порушень положень чинного законодавства України, для вжиття відповідних заходів реагування та зобов'язано про вжиті заходи повідомити суд не пізніше п'ятнадцяти днів після надходження окремої ухвали.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати окрему ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Зазначено, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 29 січня 2021 року у справі № 640/29438/20 з 13.12.2019 Заявнику здійснено перерахунок пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 01 жовтня 2020 року № 21-1691зп без обмеження максимального розміру пенсії із застосуванням до сум заробітної плати, яка зазначена у довідці, норм ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI. Також зазначено, що вимогу Позивача стосовно відсоткового розміру пенсії відносно заробітної плати було досліджено судом при винесенні зазначеного рішення та визнано її такою, що не підлягає задоволенню як передчасна.
Враховуючи викладене, Відповідач вважає, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 29 січня 2021 року у справі № 640/29438/20 виконане ним у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, представника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст. 383 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що під час виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року у справі № 640/29438/20 Відповідачем як база для перерахунку призначеної Позивачу пенсії за вислугу років з 13.12.2019 має братися без будь-якого обмеження вся сума, що вказана у довідці від 01.10.2020 № 21-169зп, виданій Офісом Генерального прокурора, тобто 83 208,01 грн, а відсотковий розмір цієї пенсії має залишатися незмінним - 90%, що визначено рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року у справі № 752/5697/16-а, тобто перерахунок має здійснюватися за формулою 90% від 83 208,01 грн. У разі ж невідповідності дій Відповідача вказаному алгоритму, такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві є свідченням порушення однієї з головних конституційних засад судочинства, визначених статтею 129 Основного Закону, а саме: принципу обов'язковості рішень суду, що потребує невідкладного реагування.
Таким чином, судом першої інстанції встановлено неналежне виконання Відповідачем рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року у справі № 640/29438/20.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини 2 та 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia», заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04).
Згідно зі статтею 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382 - 382-3 і 383 цього Кодексу.
Частинами першою та шостою статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
У свою чергу, частиною першою статті 249 КАС України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Таким чином, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення під час виконання судового рішення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
Позивач неодноразово направляв Відповідачу заяви і запити стосовно здійснення належного виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року у справі № 640/29438/20, яким було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 01.10.2020 № 21-1691зп без обмеження максимального розміру, з урахуванням постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2016 року у справі № 752/5697/16-а та ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 18 серпня 2026 року у справі № 752/12880/16-а про роз'яснення вказаної постанови, якими було зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 05.04.2016 № 18-578зп про середню місячну заробітну плату, виходячи з розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, починаючи з 01.12.2015 без обмеження її граничного розміру пенсії та з урахуванням раніше проведених виплат.
За результатами розгляду звернень Позивача листом від 24.02.2023 № 5523-3150/Ж-02/8-2600/23 Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомив Заявника, що станом на 13.12.2019 розмір його пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та згідно рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року № 752/5697/16-а становить 38 829,02 грн (90% від 43 143,36 грн (заробітна палата станом на 01.12.2015)).
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2019 році» максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнює 15 мінімальних заробітних плат: 62595 (4173х15).
Також Відповідач зазначив, що оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року № 640/29438/20 не зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виконувати перерахунок пенсії за вислугу років без обмеження заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, то після попереднього розрахунку розмір пенсії за вислугу років з 13.12.2019 згідно вищевказаного рішення суду буде становити 37 557,00 грн (62 595 х 60%) відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2019 році».
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року № 640/29438/20 на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві покладено обов'язок здійснити Позивачу перерахунок та виплату пенсії за вислугу років без обмеження максимального розміру. Відповідний припис міститься у резолютивній частині прийнятого судового рішення, а його обґрунтування - у мотивувальній частині.
Позиція Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зводиться до того, що відповідно до положень статті 86 Закону України «Про прокуратуру» пенсія розраховується від суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а згідно з приписами Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2019 році» максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнює 15 розмірам мінімальної заробітної плати.
У зв'язку з наведеним, на думку Відповідача, перерахунок пенсії за вислугу років Позивача може бути здійснений з урахуванням лише тієї частини заробітної плати, зазначеної у довідці Офісу Генерального прокурора від 01.10.2020 №21-1691зп, яка не перевищує максимальну величину бази нарахування єдиного внеску.
Водночас, у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року у справі № 640/29438/20 чітко викладено правові норми, що підлягають застосуванню під час перерахунку пенсії, а саме - норми Закону України «Про прокуратуру», які підлягають застосуванню з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019, а також прямо вказано на обов'язок Відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років саме на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 01.10.2020 № 21-1691зп, в якій зазначена сума заробітної плати 83 208,01 грн та яка не підлягає обмеженню.
При цьому, положеннями статті 86 Закону України «Про прокуратуру» не передбачено можливості обмеження розміру заробітної плати для перерахунку пенсії максимальною величиною бази нарахування єдиного соціального внеску. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) також не містять положень про те, що у разі перевищення розміру заробітної плати особи над максимальною величиною бази нарахування єдиного соціального внеску, сума такого перевищення не буде враховуватися при обчисленні пенсії особи.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пунктів 2 та 4 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
- єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Згідно з частиною третьою статті 7 Закону № 2464-VI нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Положеннями частини першої статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Аналіз зазначених правових норм у їх системному зв'язку дає підстави для висновку, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску встановлює обмеження лише щодо нарахування та сплати єдиного внеску і не може слугувати підставою для обмеження розміру заробітної плати для перерахунку пенсії, оскільки у випадку отримання доходу, який перевищує максимальну величину бази нарахування, сплата єдиного внеску, розрахованого в межах максимальної величини бази нарахування, не вважається належною.
Отже, здійснення Відповідачем перерахунку та виплати пенсії за вислугу років на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року у справі № 640/29438/20 з обмеженням її розміру внаслідок зменшення заробітної плати, зазначеної в довідці Офісу Генерального прокурора від 01.10.2020 № 21-1691зп, до максимальної величини бази нарахування єдиного внеску з посиланням на Закон № 2464-VI в якості обґрунтування правомірності таких дій, свідчить про невиконання судового рішення, яким чітко визначено, що пенсія Позивача не підлягає обмеженню.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність обмеження розміру пенсії Позивача з посиланням на необхідність розрахунку заробітної плати виходячи виключно з максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності дій Відповідача під час виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року у справі № 640/29438/20, які полягають у застосуванні під час попереднього розрахунку пенсії за вислугу років відсоткового розміру пенсії 60% заробітної плати.
На час призначення Позивачу пенсії за вислугу років (2002 рік) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, згідно з якою прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2016 року у справі № 752/5697/16-а, з урахуванням ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 18 серпня 2026 року у справі № 752/12880/16-а про роз'яснення вказаної постанови, підтверджено право ОСОБА_1 на призначення пенсії за вислугу років у відсотковому розмірі, що становить 90% заробітної плати.
Згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24.02.2023 № 5523-3150/Ж-02/8-2600/23 Позивачу призначена та виплачується пенсія за вислугу років на підставі зазначеного рішення саме в розмірі 90% від заробітної плати станом на 01.12.2015.
Отже, наразі Відповідач продовжує виконувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року у справі № 752/5697/16 і не зазначає правових підстав для відступу від вимог цього судового рішення в частині визначення відсоткового розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років під час виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року у справі № 640/29438/20 ні у листі від 24.02.2023 № 5523-3150/Ж-02/8-2600/23, ні в апеляційній скарзі на окрему ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не ґрунтується на вимогах закону, не узгоджується з судовими рішеннями, що набрали законної сили та є протиправним застосування Відповідачем - Головним управління Пенсійного фронду України в м. Києві під час виконання зазначеного рішення меншого відсоткового розміру пенсії за вислугу років - 60%, а не 90%.
Відтак, беручи до уваги встановлені за результатами дослідження наявних у даній адміністративній справі доказів обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року у справі № 640/29438/20, яке набрало законної сили, неналежним чином, а також про протиправність викладеного у листі Відповідача від 24.02.2023 № 5523-3150/Ж-02/8-2600/23 попереднього розрахунку розміру пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим наявні достатні правові підстави для застосування заходів судового контролю, визначених статтею 383 КАС України, з чим погоджується і колегія суддів.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що окрема ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а окрему ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Частиною 2 статті 328 КАС України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані касаційні скарги після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до частини 2 ст. 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Пунктами 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини 1 статті 294 КАС України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.
Таким чином, зазначеними вище нормами КАС України не передбачено можливість оскарження у касаційному порядку окремої ухвали суду першої інстанції після перегляду її в апеляційному порядку.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 322, 325, 328, 329, 331, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а окрему ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
Я.М. Василенко
Повний текст складено 26.08.2025 року.