27 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/33599/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Ремез К.І.) в адміністративній справі №160/33599/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
20.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просив суд:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо не врахування довідок про заробітну плату від 23.07.2021 № 01-6/82, № 01-6/83, які видані ТОВ «Казахмис Коал», та від 28.07.2021 № Л-7810-ФЛ, яка видана Комунальною державною установою «Державний архів міста Караганди», за періоди роботи з вересня 1983 року по квітень 1984 року та з вересня 1986 року по травень 1989 року на території Республіки Казахстан для обчислення пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняти довідки про заробітну плату від 23.07.2021 № 01-6/82, № 01-6/83, які видані ТОВ «Казахмис Коал», та від 28.07.2021 № Л-7810-ФЛ, яка видана Комунальною державною установою «Державний архів міста Караганди», за періоди роботи з вересня 1983 року по квітень 1984 року та з вересня 1986 року по травень 1989 року на території Республіки Казахстан та здійснити обчислення пенсії в порядку визначеному статтею 40 Закону України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дати призначення пенсії та виплатити пенсію з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що йому протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з вересня 1983 року по квітень 1984 року та з вересня 1986 року по травень 1989 року. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року позов задоволено.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки інформація про сплату страхових внесків до відповідного пенсійного фонду Республіки Казахстан не надано, відсутні підстави для врахування при обчисленні розміру пенсії позивача заробітної плати за довідками від 23.07.2021 № 01-6/82, № 01-6/83, що видані ТОВ «Казахмис Коал» та довідкою від 28.07.2021 № Л-7810-ФЛ, що видана Комунальною державною установою «Державний архів міста Караганди» за період роботи Позивача на території Республіки Казахстан з вересня 1983 року по квітень 1984 року та з вересня 1986 року по травень 1989 року.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись із відмовою відповідача щодо у врахуванні довідок про заробітну плату від 23.07.2021 № 01-6/82, № 01-6/83, які видані ТОВ «Казахмис Коал», та від 28.07.2021 № Л-7810-ФЛ, яка видана Комунальною державною установою «Державний архів міста Караганди», за періоди роботи з вересня 1983 року по квітень 1984 року та з вересня 1986 року по травень 1989 року на території Республіки Казахстан для обчислення пенсії, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач протиправно не врахував спірні періоди роботи позивача до страхового стажу позивача із посиланням на той факт, що позивач працював в державі, з якою розірвано дипломатичні відносини.
Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення доходить наступних висновків.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому розмір пенсії особи яка звернулась за нею визначається індивідуально залежно від набутого стажу та отриманого заробітку, з якого у свою чергу сплачувались страхові внески.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
Як вбачається з матеріалів справи, в трудовій книжці позивача містяться наступні записи (далі мовою оригіналу):
- 17.08.1983 Молодежный угольный разрез;
- 11.08 - Принят помощником машиниста экскаватора V разряда на уч. Северный;
- 17.01.1984 Переведен горным мастером;
- 28.04.1984 Уволен в связи с призывом в СА п.3 ст.31 КЗОТ КАЗ;
- 23.09.1986 Принят горным мастером на участок «Южный»;
- 03.06.1988 Уволен по собственному желанию ст.32 КЗОТ КАЗ;
- 12.06.1984 -26.06.1986 Служба в рядах Советской Армии.
Жодних заперечень щодо правильності спірного періоду роботи позивача, чи записів його трудової книжки відповідачем під час розгляду справи висловлено не було.
Вищевказані періоди трудової діяльності позивача також підтверджуються довідкою про заробітну плату від 23.07.2021 № 01-6/82, № 01-6/83, яка видані ТОВ «Казахмис Коал» та від 28.07.2021 № Л-7810-ФЛ, яка видана Комунальною державною установою «Державний архів міста Караганди»
Підставою ж для відмови пенсійного органу у врахуванні при обчисленні розміру пенсії позивача заробітної плати за вищевказаними довідками у період його роботи на території Республіки Казахстан з вересня 1983 року по квітень 1984 року та з вересня 1986 року по травень 1989 року фактично стала відсутність інформації про сплату страхових внесків до відповідного пенсійного фонду Республіки Казахстан у зв'язку з припиненням участі в угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Колегія суддів критично ставиться до зазначеної позиції відповідача та погоджується з висновками суду першої інстанції, що така позиція суперечить принципу верховенства права, з огляду на таке.
Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Частинами другою та третьою статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та на час спірних відносин і розгляду справи не припинений та не скасований.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Ця постанова набрала чинності 02.12.2022.
Разом з цим, в силу положень частини другої статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
З урахуванням наведених законодавчих норм, правових висновків Верховного Суду та встановлених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що не врахувавши спірні довідки про заробітну плату позивача, які видані ТОВ «Казахмис Коал», Комунальною державною установою «Державний архів міста Караганди», за періоди його роботи з вересня 1983 року по квітень 1984 року та з вересня 1986 року по травень 1989 року на території Республіки Казахстан для обчислення пенсії, відповідач діяв протиправно, а тому з метою захисту прав та законних інтересів позивача є необхідність для зобов'язання пенсійного органу прийняти такі довідки в порядку визначеному статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дати призначення пенсії та виплатити пенсію з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року в адміністративній справі №160/33599/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 27 серпня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак