26 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/25675/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року в адміністративній справі №160/25675/24 (головуючий суддя першої інстанції - Бухтіярова М.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області; Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 23.09.2024 року (згідно поштової накладної) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області; ГУ ПФУ в Одеській області, ГУ ПФУ в м.Києві, в якому просила:
- визнати рішення ГУ ПФУ України в Одеській області №046050020633 від 08 травня 2024 року та переглянуте рішення №046050020633 від 10 червня 2024 року (на заміну рішення №046050020633 від 08 травня 2024 року), а також рішення ГУ ПФУ в м.Києві - №046050020633 від 23 серпня 2024 року - про відмову у призначенні їй пенсії за віком у зв'язку з відсутністю страхового стажу - протиправними та скасувати дані рішення;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи в рф з 02 квітня 2005 року по 10 листопада 2005 року, з 21 березня 2006 року по 27 жовтня 2006 року, з 12 квітня 2007 року по 22 жовтня 2007 року, з 03 квітня 2008 року по 25 жовтня 2008 року, з 27 травня 2011 року по 26 вересня 2011 року, з 24 березня 2012 року по 01 грудня 2012 року, з 01 травня 2015 року по 30 листопада 2015 року (всього 03 роки 10 місяців 22 дні);
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити їй пенсію за віком у відповідності до вимог ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 08 лютого 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач неодноразово зверталась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, однак рішеннями ГУ ПФУ в Одеській області №046050020633 від 08.05.2024, №046050020633 від 10.06.2024 та рішенням ГУ ПФУ в м.Києві №046050020633 від 23.08.2024 їй було відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач не погоджується з не зарахуванням до її страхового стажу періодів роботи в рф та вважає такі рішення незаконними, безпідставними, необґрунтованими та такими, що порушують її права та інтереси, оскільки навіть у випадку виходу держав-учасниць із Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян такої держави не втрачають своєї сили. Крім того, зазначає, що на час її роботи в рф Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення була дійсна.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.06.2024 №046050020633 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23.08.2024 №046050020633 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу наступні періоди її роботи: з 05.05.2005 по 10.11.2005, з 21.03.2006 по 27.10.2006, з 12.04.2007 по 22.10.2007, з 03.04.2008 по 06.10.2008, з 27.05.2011 по 26.09.2011, з 24.03.2012 по 01.12.2012 та з 01.05.2015 по 30.11.2015.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ГУ ПФУ в Одеській області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим та таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт вказує, що на підставі положень Закону №1058-IV позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутній необхідного страхового стажу роботи. Вказує, що період роботи на території рф згідно трудової книжки від 02.04.2005 року НОМЕР_1 не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки з 01.01.2023 року рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Зазначає, що прийняття рішень про поновлення виплати пенсії, про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії відноситься виключно до компетенції Пенсійного фонду. Також вказує, що після розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності, матеріали пенсійної справи повернуті до пенсійного органу за місцем реєстрації позивача, який і повинен переглядати заяву позивача.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Інші відповідачі відзиви на апеляційну скаргу не подали.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
01.05.2024 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (ВОГ №16 (сервісний центр)) із заявою про призначення пенсії за віком.
Згідно із розпискою-повідомленням до заяви долучено копії наступних документів: диплом серії НОМЕР_2 , довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 №18 від 23.01.2024, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк), інший документ НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , свідоцтво про народження, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб, трудова книжка або документи про стаж серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_5 .
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено ГУ ПФУ в Одеській області, яким прийнято рішення №046050020633 від 08.05.2024 року про відмову позивачу у призначенні пенсії (а.с.16-17).
Вказане рішення обґрунтовано тим, що за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 24 роки 3 місяці 17 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за наданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплому НОМЕР_6 від 30.06.1986, оскільки зазначене прізвище ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним заявниці. Не працює. Враховуючи зазначене, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення №046050020633 від 08.05.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік.
06.06.2024 позивач звернулась до Пенсійного фонду із заявою про надання роз'яснень та зазначення підстав не зарахування стажу роботи в районі Крайньої Півночі.
ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у листі від 05.07.2024 повідомлено позивачу, що відповідно до наданої трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.04.2005, позивач в період з 02.04.2005 по 30.11.2015 (записи №1-№14) працювала на території рф. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території рф, призначаються на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31 грудня 1991 року. Таким чином, для зарахування до загального страхового стажу позивача періодів роботи з 02.04.2005 по 30.11.2015 відсутні законні підстави. (а.с.19)
В подальшому ГУ ПФУ в Одеській області листом від 20.06.2024 року повідомлено, що за результатами перевірки електронної пенсійної справи рішення про відмову у призначенні пенсії від 08.05.2024 №046050020633 переглянуто та прийнято на його заміну нове рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.06.2024 №046050020633 (а.с.15).
Так, відповідно до рішення ГУ ПФУ в Одеській області №046050020633 від 10.06.2024 року (на заміну №046050020633 від 08.05.2024) ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
В обґрунтування рішення зазначено, що за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 24 роки 3 місяці 17 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за наданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання згідно диплому НОМЕР_6 від 30.06.1986, оскільки зазначене прізвище ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним заявниці; періоди роботи на території російської федерації згідно трудової книжки від 02.04.2005 НОМЕР_1 , оскільки з 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Не працює. Враховуючи зазначене, ГУ Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення №046050020633 від 08.05.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік.
15.08.2024 позивач повторно звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено ГУ ПФУ в м.Києві.
ГУ ПФУ в м. Києві 23.08.2024 року прийнято рішення №046050020633 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії (а.с.23).
Рішення обґрунтовано тим, що загальний страховий стаж враховано повністю та складає 29 років 3 місяці 1 день, що недостатньо для призначення пенсії, а тому позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 046050020633 на дату звернення 15.08.2024 року страховий стаж позивача становить 29 років 03 місяці 01 день, до якого зараховано наступні періоди:
з 01.09.1981 по 14.08.1986 - навчання у вищих/середн.НЗ - 04 роки 11 місяців 14 днів;
з 15.08.1986 по 22.08.1994 - 08 років 0 місяців 08 днів;
з 23.08.1994 по 31.12.2003 - 09 років 04 місяці 09 днів;
з 01.01.2004 по 30.04.2004 - 0 років 04 місяці 0 днів;
з 01.05.2004 по 04.05.2005 - 01 рік 01 місяць 0 днів;
з 07.10.2008 по 11.04.2011 - 02 роки 07 місяців 0 днів;
з 05.09.2019 по 25.07.2022 - 02 роки 11 місяців 0 днів.
Не погодившись з рішеннями пенсійного органу, позивач оскаржила їх до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).
У розумінні абз.22 статті 1 Закону №1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону №1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною четвертою вказаної статті Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року від 20 до 30 років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів її роботи з 02.04.2005 по 10.11.2005, з 21.03.2006 по 27.10.2006, з 12.04.2007 по 22.10.2007, з 03.04.2008 по 25.10.2008, з 27.05.2011 по 26.09.2011, з 24.03.2012 по 01.12.2012, з 01.05.2015 по 30.11.2015 на території рф згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_5 , оскільки з 01 січня 2023 року рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано визначив, що трудова книжка позивача в частині вказаних спірних періодів оформлена у відповідності до вимог законодавства, записи містять номери та дати наказів про прийняття на роботу, звільнення, підписи уповноважених осіб, а також печатку підприємств. Відповідачем зауважень щодо трудової книжки в частині вказаних періодів не виявлено.
Частиною першою статті 4 Закону №1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Частинами другої, третьої статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що з 01.01.2023 року рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 визначено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року.
Колегія суддів звертає увагу, що всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, тільки з тих міркувань, що Україною у зв'язку з військовою агресією рф припинено співробітництво та обмін поштою з рф.
До того ж, Постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 не має зворотньої сили та не може розповсюджуватись на період праці позивача з 01.01.1992 року по 21.10.2000 року на території рф.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, припинення участі рф в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не може бути підставою для відмови у зарахуванні стажу, набутого особою до ухвалення відповідних рішень.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмовляючи позивачу в зарахуванні до страхового стажу спірних періодів її діяльності відповідачі діяли протиправно, тому спірні рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 10.06.2024 №046050020633 та рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 23.08.2024 №046050020633 є протиправними та підлягають скасуванню.
З огляду на викладене вище, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, а також те, що визначений органом призначення в даному випадку є ГУ ПФУ в Одеській області, суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача від 01.05.2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням наведених вище висновків.
Апеляційний суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення. Суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов'язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду не переглядається.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року в адміністративній справі №160/25675/24 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року в адміністративній справі №160/25675/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко