26 серпня 2025 року Справа № 480/875/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соп'яненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/875/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України, в особі Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання УБД та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою і просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" від 28 серпня 2024 № 11/ІІІ/24/90 про відмову ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій;
- зобов'язати Міністерство у справах ветеранів України в особі Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" Міністерства у справах ветеранів України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про надання статусу учасника бойових дій та надати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) статус учасника бойових дій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач долучився до активної участі у національному супротиві у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, виконував заходи, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів на території міста Суми та Сумського району. У зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій на підставі пункту 25 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ), однак відповідач відмовив у задоволенні заяви. Позивач вважає рішення відповідача протиправним та звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Міністерства у справах ветеранів України подав відзив на позовну заяву (а.с.30-40), у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій позивачу прийняла міжвідомча комісія на своєму засіданні 28.08.2024 (рішення №11/ІІІ/24/89 від 28 серпня 2024). Міністерство ветеранів не уповноважене ні надавати статус учасника бойових дій, ні відмовляти у його наданні.
Крім того, пунктами 19 та 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ визначені різні категорії осіб, які можуть отримати статус учасника бойових дій, та визначено різний механізм отримання такого статусу.
Для встановлення статусу учасника бойових дій саме на підставі пункту 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ особа повинна була брати участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Добровольче формування (в розумінні пункту 25 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ) та добровольче формування територіальної громади (в розумінні пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ) є різними добровольчими формуваннями, за участь в яких встановлений різний механізм набуття статусу учасника бойових дій. Таким чином, позивач відноситься до категорії осіб, які можуть отримати статус учасника бойових дій на підставі пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ як особа, яка входила до складу добровольчого формування територіальної громади, та брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Також відповідач зазначив, що Міжвідомча комісія на своєму засіданні 28.08.2024, розглядаючи заяву позивача, встановила, що позивачем, як підставу для надання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ, була додана довідка ВЧ НОМЕР_2 від 23.02.2024 № 2/1056, проте у вказаній довідці не зазначено яким чином позивач брав безпосередню участь у заходах, зазначено лише, що він брав участь на підставі Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України".
Позивач подав відповідь на відзив (а.с.60-62), у якому зазначив, що до часу укладення контракту, позивач формально не входив до складу добровольчого формування територіальної громади, створеного відповідно до п.п. 2 а. 1 ст. 1 ЗУ "Про основи національного супротиву", оскільки його на той момент не існувало, а був у складі самостійно створеного добровольчого формування.
Таким чином, у відповідача не було та не має підстав стверджувати, що позивач не відноситься до категорій осіб, які мають право на отримання статусу учасника бойових дій згідно пункту 25 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки у період з 26.02.2022 по 25.03.2022 позивач у складі добровольчого формування у взаємодії із Збройними Силами України, брав участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, що підтверджено в порядку, визначеному законодавством - довідкою командира відповідної військової частини.
Ухвалою суду залучено до участі у даній справі Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як другого відповідача.
Міжвідомча комісія подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити повністю у задоволенні позову з аналогічних підстав, викладених Міністерством у справах ветеранів України у відзиві на позовну заяву. (а.с.70-80)
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що 02.04.2022 позивачем укладено контракт добровольця територіальної оборони з командиром добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ОСОБА_2 . Відповідно до п.13 вказаного контракту визначено, що контракт набирає чинності з 26.02.2022 (а.с.12-13).
Командиром ВЧ НОМЕР_2 видано довідку про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави №2/1056 від 23.02.2024 (а.с.15) про те, що позивач дійсно в період з 26.02.2022 по 25.03.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Сумській області, Сумському районі, м. Суми. Підставою видачі вказаної довідки зазначено: Закон України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України". Крім того, зазначено, що ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).
Міжвідомча комісія на своєму засіданні 28.08.2024 розглянула заяву та прийняла рішення №11/ІІІ/24/89, яким відмовила позивачу у наданні статусу учасника бойових дій, у зв'язку з відсутністю правових підстав відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (а.с. 17).
Так, відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив, що згідно довідки ВЧ НОМЕР_2 від 17.11.2023 №2/1056 позивач самостійно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України з 26.02.2022 по 25.03.2022. Однак, згідно з п. 13 наданого контракту добровольця територіальної оборони, укладеного між позивачем та Добровольчим формуванням №4 Сумської міської територіальної громади, заявник був зарахований до складу цього добровольчого формування територіальної громади. Таким чином, інформація про самостійну участь позивача у заходах необхідних для забезпечення оборони України, спростовуються наданим контрактом. Відтак, надання статусу УБД членам добровольчих формувань територіальних громад відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону виходить за межі компетенції міжвідомчої комісії.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни визначається Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII, який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно з пунктом 19 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Порядок надання статусу учасника бойових дій (крім осіб, особливості набуття статусу учасника бойових дій якими визначені у статті 6-1 цього Закону) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях - відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.
Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) Служби безпеки України та осіб, які входять до складу розвідувальних органів України), або їх представники мають право відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг" подати заяву про надання статусу учасника бойових дій, у тому числі засобами Реєстру та/або Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони, та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, повноваження якої визначаються законодавством.
У такій заяві зазначаються відомості про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення та перебування безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також додаються копії відповідних документів, засвідчені підписом суб'єкта звернення (за наявності).
Якщо особа, яка подає заяву про надання статусу учасника бойових дій, не володіє такими відомостями (документами), комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій витребовує такі відомості (документи) за запитом в уповноваженого органу або особи в рамках міжвідомчої взаємодії суб'єктів владних повноважень, але не пізніше ніж через п'ять календарних днів від дати надходження такої заяви. Уповноважений орган або особа зобов'язані надати запитувані відомості (документи) або обґрунтувати причину відмови у наданні не пізніше ніж через 15 календарних днів від дати надходження такого запиту.
Не пізніше ніж через 10 календарних днів після отримання відомостей (документів) комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій приймає рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій.
Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються особи, які з 24 лютого по 25 березня 2022 року відповідно до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" або у складі добровольчих формувань у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Рішення про надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, приймається міжвідомчою комісією, утвореною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей таких осіб і членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, а також райони проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.
Підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є довідка, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України та інших утворених відповідно до закону військових формувань чи правоохоронних органів, у взаємодії з якими особа сама або у складі добровольчого формування брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, про період участі у таких заходах.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" період дії воєнного стану громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - цивільні особи), можуть брати участь у відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації та/або інших держав, у тому числі отримати вогнепальну зброю і боєприпаси до неї відповідно до порядку та вимог, встановлених Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства у справах ветеранів України від 26.02.2021 № 43, затверджено Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі по тексту - Положення №43).
Відповідно до Положення "Про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що затверджено наказом Міністерства у справах ветеранів України 26 лютого 2021 року № 43, основними завданнями міжвідомчої комісії в світлі цього судового спору є:
1) надання статусу учасника бойових дій у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, особам, зазначеним в пунктах 19, 20 та 22 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
2) надання статусу учасника бойових особам, зазначеним в пунктах 21, 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII;
3) надання статусу учасника бойових дій працівникам підприємств, установ, організацій, які у порядку, встановленому законодавством, залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у період з дня набрання чинності Законом України від 01 липня 2014 року № 1547-VII "Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до набрання чинності Законом України від 07 квітня 2015 року № 291-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо статусу осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України".
Частиною 2 розділу ІІ Положення №43 визначено, що Міжвідомча комісія має право, зокрема:
1) розглядати документи зі спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, надіслані комісіями при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах, щодо надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним у підпункті 1 пункту 1 цього розділу, або позбавлення їх такого статусу;
2) розглядати документи щодо надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в підпункті 2 пункту 1 цього розділу, або позбавлення їх такого статусу, надіслані такими особами або командирами добровольчих формувань, у складі яких вони брали участь в антитерористичній операції, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
6) уточнювати інформацію про осіб, стосовно яких подано документи, заслуховувати пояснення цих осіб, свідків та представників державних органів;
7) приймати рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій особам, зазначеним у підпунктах 1-3 пункту 1 цього розділу;
10) повертати документи щодо надання статусу учасника бойових дій комісіям при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах у разі відсутності в поданих документах спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання (стосовно осіб, зазначених у підпункті 1 пункту 1 цього розділу).
Підстави для відмови міжвідомчої комісії в наданні статусу учасника бойових дій врегульовані п. 5 розділу ІІІ Положення №43, відповідно до якого Міжвідомча комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі:
1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій;
2) відсутності документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
3) виявлення факту подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України або подання недостовірних даних про особу;
4) виявлення факту підробки поданих документів;
5) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Матеріалами справи підтверджується, що командиром ВЧ НОМЕР_2 було видано довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України №2/1056 від 23.02.2024 про те, що позивач дійсно в період з 26.02.2022 по 25.03.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України м. Суми (а.с.15).
Також, 02.04.2022 позивачем укладено контракт добровольця територіальної оборони з командиром добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі командира цього ДФТГ ОСОБА_2 , згідно з п. 13 цей контракт діє з 26.02.2022 (а.с. 12-13).
Доказів, що піддають сумніву достовірність зазначених у довідці відомостей, міжвідомчою комісією в оскаржуваному рішенні не зазначено.
Аналізуючи п. 5 розділу ІІІ Положення № 43, в якому вказані вичерпні випадки відмови в наданні статусу учасника бойових дій, відмова за відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій можлива лише в наслідок дослідження доказів та надання їм належної оцінки у випадку не підтвердження права особи на отримання такого статусу, а не у випадку непідвідомчості цього питання міжвідомчій комісії.
Між тим, судовим розглядом встановлено, що оскаржуваним рішенням Міжвідомчої комісії позивачу відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій саме, у зв'язку з відсутністю правових підстав, відповідно до пункту 25 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У спірному рішенні міжвідомчою комісією надано оцінку щодо наявності у позивача підстав для набуття статусу учасника бойових дій в частині участі позивача у складі добровольчого формування. Проте міжвідомча комісія не надала оцінки наявності у позивача підстав для набуття статусу учасника бойових дій у зв'язку із здійсненням заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів відповідно до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України".
Відповідно до пункту 3 Розділу III Положення №43 міжвідомча комісія наділена правом уточнювати інформацію про осіб, стосовно яких вони подані, заслуховувати пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів.
Таким чином, судом визнається необґрунтованою прийняття відмови в наданні статусу учасника бойових дій, оскільки міжвідомча комісія в оскаржуваному рішенні не надала оцінки щодо наявності у позивача підстав для набуття статусу учасника бойових дій, передбачених пунктом 25 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині участі позивача у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави відповідно до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України".
Суд зазначає, що у рішенні міжвідомчої комісії не надано вичерпної оцінки щодо наявності у позивача підстав для набуття статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 25 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Посилання ж відповідача в оскаржуваному рішенні на наявність у позивача підстав для набуття статусу учасника бойових дій відповідно до п. 19 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не звільняє відповідача від обов'язку надати обґрунтовану оцінку у своєму рішенні щодо наявності або відсутності у позивача підстав для набуття статусу учасника бойових дій, передбачених пунктом 25 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у межах поданої заяви.
Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеному в постанові від 24.03.2025 по справі №480/9768/24, від 04.04.2025 по справі №480/6621/24, від 16.04.2025 по справі №480/5953/24, від 12.06.2025 по справі №480/5624/24, від 11.06.2025 по справі № 480/5633/24, від 11.06.2025 по справі №480/5952/24.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Із урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати спірне рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" (від 28.08.2024 № 11/ІІІ/24/89, а не від 28.08.2024 № 11/ІІІ/24/90, як помилково зазначає позивач) про відмову позивачу у наданні статусу учасника бойових дій та зобов'язати Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" Міністерства у справах ветеранів України повторно розглянути заяву позивача про надання статусу учасника бойових дій.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 132 ч.ч 1, 3 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрат на професійну правничу допомогу віднесено до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 30 закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази, а саме: копію договору про надання правової допомоги, укладений між позивачем та адвокатом Качан Н.Ф. (а.с.21-22); акт прийняття наданих послуг від 03.02.2025 (а.с. 24); квитанцію від 29.01.2025 про сплату послуг за договором про надання правничої допомоги в адміністративній справі у розмірі 4000 грн. (а.с. 23).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).
Відповідач заперечував проти стягнення витрат на правову допомогу, зазначив, що в наданих позивачем доказів у підтвердження витрат на правничу допомогу відсутнє детальне обґрунтування розміру гонорару, за надання правової допомоги, враховуючи складність справи, кваліфікації і досвіду адвоката або іншої аргументуючої інформації, відсутність інформації про вартість погодинної тарифної ставки адвоката, тим самим не можна зробити обґрунтовані висновки про розумну вартість наданих позивачу правових послуг.
Стверджуючи, що сума заявлена до відшкодування (4000 грн.) є надмірною та неспівмірною, відповідачем доказів в обґрунтування цих доводів не надано.
Таким чином, розмір понесених позивачем 4000 грн. витрат в ході судового розгляду справи підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами, у зв'язку з чим вбачається необхідним задовольнити вимоги позивача про стягнення 4000 грн. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача вказану суму.
Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 1211,20 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України, в особі Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання УБД та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" від 28.08.2024 № 11/ІІІ/24/89, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій.
Зобов'язати Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" Міністерства у справах ветеранів України (пров. Музейний, 12, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 42657144) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання йому статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства у справах ветеранів України, в особі Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ 42657144) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко