27 серпня 2025 року м. Рівне №460/11579/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення від 29.05.2025 №172650008062 щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно з статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання відповідача призначити та виплачувати пенсію на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 11.03.2025.
Ухвалою суду від 09.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що звернулась до пенсійного органу за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», 19.03.2025 було прийнято рішення про призначення пенсії. Однак, відповідачем було переглянуто рішення про призначення пенсії та 29.05.2025 прийнято рішення №172650008062 про відмову у призначенні даного виду пенсії. Звертає увагу, що станом на 01.01.1993 проживала та працювала у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, а також в подальшому достатню кількість років для призначення пільгової пенсії у віці 55 років. За наведеного вказує, що рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії є протиправними, у зв'язку з чим просить суд позов задовольнити повністю.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у поданому відзиві на позовну заяву звертає увагу, що 11.03.2025 позивач звернулася за призначенням пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 29.05.2025 №172650008062 на заміну рішення про призначення пенсії від 19.03.2025. Звертає увагу, що до періоду постійного проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення не враховано період роботи в Зарічненській районній молодіжній організації Спілки Молоді Рівненщини з 15.11.1991 по 15.03.1995 та період роботи в Млинківській неповній середній школі з 20.03.1995 по 25.06.1996, оскільки період постійної роботи не підтверджено довідкою про заробітну плату та перебування/не перебування заявниці у декретній відпустці. Таким чином, документами підтверджено період реєстрації та постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 3 роки 3 місяці 1 день (з 01.11.1987 по 02.02.1991 в с.Млинок), що дає право на зниження пенсійного віку на 1 рік. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з не досягненням пенсійного віку. За наведеного, у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.
Відповідно до вимог частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Дослідженням письмових доказів, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Млинок Зарічненського району Рівненської області.
Позивач є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 09.02.1994 Рівненською обласною державною адміністрацією.
Згідно з довідкою Зарічненської селищної ради №2374 від 03.12.2021, ОСОБА_1 дійсно була зареєстрована та постійно проживала в с. Млинок з 01.11.1987 по 02.02.1991.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 14.08.1987, позивач працювала, зокрема: з 15.11.1991 по 15.03.1995 в Зарічненській районній молодіжній організації Спілки Молоді Рівненщини та з 20.03.1995 по 25.06.1996 в Млинківській неповній середній школі.
Згідно з довідкою дирекції Млинківського ліцею Зарічненської селищної ради №215 від 07.12.2023, ОСОБА_1 працювала в Млинківській неповній середній школі на посаді бібліотекара на час відсутності основного працівника з 20.03.1995 (наказ №147 від 19.03.1995) по 25.06.1996 (наказ №121 від 24.06.1996).
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, смт Зарічне та село Млинок Зарічненського району Рівненської області відносяться до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона).
11.03.2025 позивач звернулася з заявою та документами до територіального органу ПФУ про призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, на заміну рішення про призначення пенсії від 19.03.2025, було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 29.05.2025 №172650008062.
Так, у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 29.05.2025 №172650008062 зазначено, що вік заявниці 55 років 11 місяців 3 дні, страховий стаж становить 37 років 6 місяців 2 дні. До періоду постійного проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення не враховано період роботи в Зарічненській районній молодіжній організації Спілки Молоді Рівненщини з 15.11.1991 по 15.03.1995 та період роботи в Млинківській неповній середній школі з 20.03.1995 по 25.06.1996, оскільки період постійної роботи не підтверджено довідкою про заробітну плату та перебування/не перебування заявниці у декретній відпустці.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV. Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов'язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто, 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.
Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 6 лютого 2018 року у справі №556/1153/17.
У матеріалах справи відсутні докази, що позивач у період, що дає право на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку (з 26.04.1986 по 31.07.1986) проживала/працювала в зоні гарантованого добровільного відселення, тому не має права на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №22-1).
Вказаний порядок прийнято відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1, документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження;
посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування (в редакції Постанови Пенсійного фонду №55-1 від 19.12.2023);
для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Так, пунктом 2.22 цього розділу передбачено, що для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Підпунктом 6 пункту 2.6. розділу II Порядку №22-1 визначено, що при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються, зокрема документи про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС чи потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для призначення додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Відтак, механізм реалізації права, передбаченого законом, зокрема, щодо переліку документів, необхідних для призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» чітко передбачений Порядком №22-1.
З аналізу наведених норм слідує, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є, зокрема (1) документи про проживання/роботу та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Суд враховує, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років. Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Отже, право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII мають особи, які постійно проживали або працювали у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01.01.1993, що підтверджується документами про проживання/роботу та відповідним посвідченням.
Як зазначалось судом, позивач є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
Поряд з цим, суд звертає увагу, що відповідно до положень статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За змістом спірного рішення та відзиву на позовну заяву, відповідач визнає, що документами підтверджено період реєстрації та постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 3 роки 3 місяці 1 день (з 01.11.1987 по 02.02.1991 - Рівненська область Зарічненський район с.Млинок), що дає право на зниження пенсійного віку на 1 рік. Однак, вказує, що не враховано період роботи в Зарічненській районній молодіжній організації Спілки Молоді Рівненщини з 15.11.1991 по 15.03.1995 та період роботи в Млинківській неповній середній школі з 20.03.1995 по 25.06.1996, оскільки період постійної роботи не підтверджено довідкою про заробітну плату та перебування/не перебування заявниці у декретній відпустці. Таким чином, відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з не досягненням пенсійного віку.
Суд зауважує, що за приписами статті 55 Закону №796-ХІІ пенсія призначається з урахуванням зменшення пенсійного віку за ознакою проживання або роботи у відповідній зоні забруднення.
При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів (пункт 4.2 розділу IV Порядку №22-1).
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 розділу IV Порядку №22-1).
Як встановлено судом, згідно з довідкою Зарічненської селищної ради №2374 від 03.12.2021, ОСОБА_1 дійсно була зареєстрована та постійно проживала в с. Млинок з 01.11.1987 по 02.02.1991.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 14.08.1987, позивач працювала, зокрема: з 15.11.1991 по 15.03.1995 в Зарічненській районній молодіжній організації Спілки Молоді Рівненщини та з 20.03.1995 по 25.06.1996 в Млинківській неповній середній школі.
Згідно з довідкою дирекції Млинківського ліцею Зарічненської селищної ради №215 від 07.12.2023, ОСОБА_1 працювала в Млинківській неповній середній школі на посаді бібліотекара на час відсутності основного працівника з 20.03.1995 (наказ №147 від 19.03.1995) по 25.06.1996 (наказ №121 від 24.06.1996).
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, смт Зарічне та село Млинок Зарічненського району Рівненської області відносяться до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона).
Таким чином, з 15.11.1991 по 15.03.1995 (3 роки 4 місяці) та з 20.03.1995 по 25.06.1996 (1 рік 3 місяці 6 днів) позивач працювала в населених пунктах, що відносяться до зони гарантованого добровільного відселення. Сукупно вказаний період, з урахуванням періоду проживання у вказаній зоні з 01.11.1987 по 02.02.1991 (3 роки 3 місяці 1 день), становить 7 років 10 місяців 7 днів.
Відповідачем не заперечується період постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 понад 3 необхідних роки.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що період проживання та роботи позивача на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 3 необхідних роки, то її пенсійний вік відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягає зниженню з розрахунку: 1 рік за 2 роки проживання/роботи (за повних 7 років), тобто на 3 роки.
Однією з обов'язкових умов призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідач у рішенні про відмову у призначенні пенсії вказав, що страховий стаж позивача становить 37 років 6 місяців 2 дні.
Таким чином, у позивача наявний необхідний страховий стаж, у т.ч. з урахуванням зменшення, а тому вказана умова є дотриманою.
Водночас, у даному випадку вирішальною обов'язковою умовою для призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ є досягнення особою відповідного віку.
Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років.
Оскільки, позивач має право на зниження пенсійного віку на 3 роки, достатній вік для призначення пенсії має становити 57 років (60-3).
Відповідач у рішенні про відмову у призначенні пенсії вказав, що станом на дату звернення 11.03.2025, вік заявниці 55 років 11 місяців 3 дні.
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , то наразі її вік становить повних 56 років.
З огляду на те, що 57 річного віку позивач досягне у 2026 році, суд звертає увагу, що для призначення пенсії у 2025 році підстави відсутні.
Отже, хоча позивач є особою, яка станом на 01.01.1993 проживала/працювала на території зони гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, однак має право на зниження пенсійного віку лише на 3 роки. Відтак, вона набуде право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з досягненням 57 років.
Тому, доводи позивача про те, що вона має право на призначення та виплату пенсії з 11.03.2025 (з дня звернення) є помилковими.
З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення від 29.05.2025 №172650008062 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не підлягає скасуванню.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки, факт наявності у позивача порушеного права не знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення від 29.05.2025 №172650008062 та зобов'язання призначити й виплачувати пенсію на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 11.03.2025, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 27 серпня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Н.В. Друзенко