про залишення позовної заяви без руху
27 серпня 2025 року м. Рівне№460/15272/25
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Друзенко Н.В., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою
ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій відповідача, щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року (включно) з урахуванням базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення - березень 2018 року; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року (включно) з урахуванням базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення - березень 2018 року із здійсненням компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, згідно постанови КМУ №44 та з урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправними дії відповідача, щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2025 року по 14.03.2025 року (включно) з урахуванням базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення - березень 2018 року; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2025 року по 14.03.2025 року (включно) з урахуванням базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення - березень 2018 року із здійсненням компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, згідно постанови КМУ №44 та з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язання відповідача здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки по день фактичної виплати на відповідний рахунок.
Судом встановлено, що 21.03.2025 набрала законної сили постанова Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №460/21394/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126036858).
Судова палата вирішила відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду:
- від 29 січня 2025 року у справі №500/6880/23 та від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19 липня 2022 року, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);
- від 23 січня 2025 року у справі №400/4829/24 [предмет спору - перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року; дата звернення до суду з позовом - 22 травня 2024 року] та від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23 [предмет спору - нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2016 року по грудень 2018 року; дата звернення до суду з позовом - 21 березня 2023 року], у яких Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби;
- від 12 вересня 2024 року у справі №200/5637/23, у якій Верховний Суд зазначив, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, закінчилися з припиненням дії карантину.
Відступаючи у цій справі від висновків Верховного Суду, які викладено в указаних постановах, Судова палата зазначила, що відповідно до сформованої практики такий перелік судових рішень не є вичерпним.
Вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, Судова палата зауважила на тому, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 вказала, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01 липня 2022 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: “Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
У постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №460/21394/23 від 21.03.2025 містяться наступні правові висновки щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати: “Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»). З урахуванням пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.».
Відповідно до таких правових висновків Судова палата зазначила, що спірний період слід умовно ділити на дві частини: до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] та після цього. При цьому, період до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком. Проте період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Судова палата погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Виходячи з цього, Судова палата вважала обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу грошового атестата, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Водночас, Судова палата зауважила, що, з урахуванням пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік строку звернення до суду з цим позовом розпочався 01 липня 2023 року та сплинув 30 вересня 2023 року.
Повертаючись до обставин справи №460/15272/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій відповідача, щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року (включно) з урахуванням базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення - березень 2018 року; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року (включно) з урахуванням базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення - березень 2018 року із здійсненням компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, згідно постанови КМУ №44 та з урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправними дії відповідача, щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2025 року по 14.03.2025 року (включно) з урахуванням базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення - березень 2018 року; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2025 року по 14.03.2025 року (включно) з урахуванням базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення - березень 2018 року із здійсненням компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, згідно постанови КМУ №44 та з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язання відповідача здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки по день фактичної виплати на відповідний рахунок суд зазначає, що позивачем зазначено, що його звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу 14.03.2025.
До суду позивач звернувся 25.08.2025. Відповідно, всі його позовні вимоги, які стосуються періоду: з 01.01.2024 року по 14.03.2025 року, заявлені поза межами строку звернення до суду.
Заяву про поновлення строку позивачем не подано в позовній заяві не наведено обгрунтованих причин звернення до суб'єкту владних повноважень з порушенням строку.
Згідно з частиною тринадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З огляду на наведене, позовну ОСОБА_1 слід залишити без руху.
Позивачу слід запропонувати протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали усунути вказані вище недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в частині позовних вимог за період з 01.01.2024 року по 14.03.2025 року, із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя Н.В. Друзенко