про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
27 серпня 2025 року м. Рівне №460/12097/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дій відповідача щодо непроведення перерахунку та виплати позивачу пенсії відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 11.10.2017;
зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком, встановивши доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 15 років, але не вище 75 % заробітку, відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, чинній до 11.10.2017, без застосування розрахунку, передбаченого частиною другою статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 06.12.2024, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 18.07.2025 позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог, що стосуються нарахування та виплати спірного підвищення до пенсії за період з 06.12.2024 по 16.01.2025 включно. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску.
Копія вказаної вище ухвали суду про залишення позовної заяви без руху направлялася судом позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною у позовній заяві.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу, поштове відправлення № 0610269533601 було вручене позивачу особисто 29.07.2025.
Відтак, з 30.07.2025 для позивача розпочався перебіг строку для усунення недоліків позову, який закінчився 08.08.2025.
Разом з тим, у встановлений судом строк позивач заяву про поновлення строку звернення до суду в названій частині позовних вимог не подав.
З огляду вказане, суд зазначає, що згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Також, пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
В свою чергу, приписами частини другої статті 123 КАС України регламентовано, що якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд звертає увагу, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796) не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання підвищення до пенсії, передбаченого статтею 56 вказаного Закону.
Отже, в даному випадку застосуванню підлягає загальний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, згідно з яким для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.02.2020 в справі № 340/1019/19.
Позивач у позовній заяві просить визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати останнього нарахувати та виплатити йому підвищення до пенсії за понаднормовий стаж, передбачене частиною другою статті 56 Закону № 796-ХІІ, починаючи з 06.12.2024.
Водночас, позивач звернувся до суду з даним позовом шляхом його подачі безпосередньо до суду 16.07.2025, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо нарахування та виплату спірного підвищення до пенсії за понаднормовий стаж за період з 06.12.2024 по 16.01.2025 включно.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 (справа № 240/12017/19, адміністративне провадження № К/9901/15971/20) зазначає наступне:
для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Враховуючи наведене, отримання позивачем листа відповідача від 25.04.2025 № 8623-7522/Ш-02/8-1700/25 у відповідь на його звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Разом з тим, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу у ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа "Салов проти України"), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа Сутяжник проти Росії, п. 38).
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:
1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;
2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;
3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;
4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;
5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Загалом, при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи "Волчлі проти Франції", "ТОВ Фріда проти України").
Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Підсумовуючи вищенаведене, суд констатує, що позивачем не заявлено, а судом не встановлено підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду, тому позовну заяву у частині позовних вимог щодо нарахування та виплати спірної доплати до пенсії за період з 06.12.2024 по 16.01.2025 включно (позовна заява була подана позивачем безпосередньо до суду 16.07.2025) необхідно повернути позивачу. В іншій частині позовних вимог провадження у справі необхідно відкрити.
Керуючись статтями 123, 169, 241, 256, 294, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в частині позовних вимог про:
визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 11.10.2017, за період з 06.12.2024 по 16.01.2025;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, встановивши доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 15 років, але не вище 75 % заробітку, відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 11.10.2017, без застосування розрахунку, передбаченого частиною другою статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням виплачених сум, за період з 06.12.2024 по 16.01.2025, - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 27.08.2025.
Суддя Ольга ПОЛІЩУК