27 серпня 2025 р. № 400/4680/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, вул. Марка Кропивницького, 17, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54005,
до відповідачаЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА МИКОЛАЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ «ПРИБУЖЖЯ», вул. Силікатна, 267, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54048,
простягнення 116 064,68 грн,
08 травня 2025 року Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулося з позовом до ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА МИКОЛАЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ «ПРИБУЖЖЯ» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році: загальна сума заборгованості 116064,68 грн, з яких адміністративно-господарська санкція 114801,88 грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 1262,80 гривні.
Позов обґрунтовано позивачем тим, що середньооблікова чисельність штатних працівників з інвалідністю у відповідача є меншою ніж встановлено нормативом згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», і відповідач не сплатив самостійно адміністративно-господарську санкцію. Загальна сума заборгованості за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік складає 116064,68 грн, з яких адміністративно-господарська санкція 114801,88 грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 1262,80 гривні.
У відзиві на позовну заяву від 21.05.2025 заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити повністю. Відзив умотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до або після формування розрахунку позивач надав до територіального органу Держпраці вказану інформацію про порушення відповідачем законодавства щодо дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також доказів того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка (позапланова перевірка), за результатами якої встановлено факт невиконання Відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік.
У відповідні на відзив від 26.05.2025 № 06.2-11/05/977 позивач підтримав свої позовні вимоги, додатково закцентувавши увагу на тому, що з 06.11.2022 з набранням чинності Закону України від 18.10.2022 № 2682-ІХ Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Центрального банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці. Заходи контролю Держпраці та позивача у питанні виявлення порушень у дотриманні нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не підміняють один одного - проактивний контроль дає змогу Держпраці оперативно реагувати на потенційні порушення та притягувати посадових осіб до адміністративної відповідальності, а реактивний контроль у випадку встановлення порушення має наслідком для роботодавця сплату відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суми адміністративно-господарських санкцій та пені, у разі порушення такої сплати санкції. Позивач також наголосив на тому, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує сам розрахунок адміністративно-господарських санкцій.
У запереченнях від 30.05.2025 відповідач навів ті ж самі аргументи проти задоволення позову, що і у відзиві на позовну заяву, додатково вказавши на те, що позивач листом від 16.04.2024 № 06.2-10/02/787 до Держпраці фактично визнав той факт, що на час подання позовної заяви у нього відсутня достовірна інформація щодо виконання або невиконання відповідачем нормативу робочих місць. Тобто він не довів наявність складу правопорушення, факт порушення, вину, причинний зв'язок.
У додаткових поясненнях від 13.06.2025 № 06.2-11/05/1071 позивач навів правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 у справі № 280/3642/23.
09.05.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
За розрахунком, наведеним у позовній заяві, виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників відповідача у 2024 році 10 осіб, він повинен був працевлаштувати 1 особу з інвалідністю. Натомість середньооблікова чисельність штатних працівників з інвалідністю у відповідача в 2024 році становила 0 осіб. За невиконання вказаного нормативу йому було нараховано заборгованість на суму 116064,68 грн, з яких адміністративно-господарська санкція 114801,88 грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 1262,80 гривні.
04.03.2025 розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік було розміщено в електронному кабінеті відповідача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України. Також вказаний розрахунок був зазначений в адресованому відповідачу листі позивача від 19.03.2025 № 06.2-10/02/550.
З метою стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частинами першою і другою статті 20 Закону № 875 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред'являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати, встановленого частиною четвертою цієї статті (частина четверта статті 20 Закону № 875).
Згідно з частинами першою і третьою статті 18 Закону № 875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом частини третьої статті 181 Закону № 875 Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК або рекомендації у сфері зайнятості, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на роботодавця покладається обов'язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема й центри зайнятості, однак законодавством не покладено обов'язок на роботодавців здійснювати самостійний пошук працівників серед осіб з інвалідністю.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 09.06.2021 у справі № 920/474/20 та від 22.08.2023 у справі № 120/2403/20-а.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 12.04.2022 № 827-22 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.05.2022 за № 565/37901, затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - Порядок № 827-22).
Періодичність подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, але передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію (пункт 1.5 Порядку № 827-22).
Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020 у справі №440/2010/19 та від 03.08.2023 у справі №120/4975/22.
Суд встановив, що згідно з даних позивача середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2024 році становила 10 осіб. Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875 відповідач мав працевлаштувати 1 особу з інвалідністю, але середньооблікова чисельність штатних працівників з інвалідністю у 2024 році становила 0 осіб.
Зазначений факт відповідач у своїх заявах по суті спору не заперечив.
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач створив у 2024 році робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформував про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю. У додатку до листа від 29.04.2025 № 18/08/916-25 Миколаївський обласний центр зайнятості повідомив про відсутність даних щодо подання відповідачем у 2024 році до центрів зайнятості звітності форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».
Про вжиття інших заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році відповідач суду не повідомив.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем не був виконаний у 2024 році норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, і він не вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Порушень в обчисленні позивачем адміністративно-господарських санкцій та пені суд не встановив.
Водночас у відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21.11.2022 у справі № 400/3957/21, акцентує увагу на тому, що позивач передчасно, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю в 2023 році, звернувся з цим позовом.
Так, у пункті 55 мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 400/3957/21 зазначено:
« 55. З огляду на вищенаведені положення законодавства України колегія суддів робить висновок, що саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов'язок перевірки суб'єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Підставою для призначення територіальним органом Держпраці позапланової перевірки є, зокрема, повідомлення відділення Фонду про невиправлення помилки у звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення Фонду щодо незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб'єкта господарювання виникає обов'язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.»
До такого висновку Верховний Суд прийшов на тій підставі, що питання виконання суб'єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік проводилось безпосередньо відділенням Фонду соціального захисту інвалідів на підставі звіту форми № 10-ПОІ за 2020 рік, який був поданий відповідним суб'єктом господарювання до Фонду соціального захисту інвалідів.
Згідно з частинами восьмою і дев'ятою Закону № 875 (у редакції, чинні до 05.11.2022) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту осіб з інвалідністю, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.
Однак, 06.11.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю», яким у новій редакції викладено статтю 19 Закону № 875.
Відповідно до частин дванадцятої та тринадцятої статті 19 Закону № 875 (у редакції, чинній з 06.11.2022) керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Таким чином, розрахунок адміністративно-господарських санкцій:
до 05.11.2022 здійснювався Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю на підставі поданої до нього звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
з 06.11.2022 здійснюється автоматично без втручання посадових осіб Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на підставі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.
Отже, оскільки з 06.11.2022 змінився порядок розрахунку адміністративно-господарських санкцій і Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю вже його не здійснює, тому правові висновки Верховного Суду щодо можливості накладення на суб'єктів господарювання цих санкцій лише за результатами проведеної органами Держпраці відповідної перевірки, не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли після 06.11.2022.
Такий висновок повністю кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.04.2025 у справі № 280/3642/23, в якій він підкреслив, що :
«… з набранням чинності Законом № 2682-IX (з 06 листопада 2022 року) Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю здійснює визначення факту невиконання нормативу робочих місць та розрахунок адміністративно-господарських санкцій в автоматизованому режимі, виключно на підставі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, зафіксованих станом на контрольну дату - до 10 березня року, наступного за звітним.
76. Відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до зазначених реєстрів покладається на роботодавця як джерело такої інформації. Несвоєчасне виправлення помилок у звітності до настання контрольної дати є ризиком роботодавця і не звільняє його від сплати адміністративно-господарської санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 875-XII, навіть якщо фактичні обставини не відповідали поданій звітності.
77. Під час судового розгляду суд може врахувати, чи вживав роботодавець заходів для виправлення звітності до моменту накладення санкцій, а не переглядати результат автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.
78. Таким чином, обов'язок роботодавця відповідати за достовірність звітності є ключовим у контексті виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Для уникнення санкцій або успішного їх оскарження роботодавець має забезпечити точність і своєчасність звітності, а в разі помилок - оперативно їх виправити та надати докази виконання нормативу.»
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведення експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача, який є суб'єктом владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Водночас 16.06.2025 позивач подав до суду клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 581,38 гривні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно з підпунктом 1 пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року становить 3028,00 гривні.
Оскільки ціна даного позову майнового характеру складає 55845,98 грн і вона подана в електронній формі, судовий збір за подання такого позову становить 2422,40 грн (?3028,00х1х0,8=?2422,40).
Платіжною інструкцією від 06.05.2025 № 35 підтверджується сплата позивачем судового збору за подання цього позову в розмірі 3003,78 гривні.
Відтак, він надмірно сплатив судовий збір у розмірі 581,38 грн (?3003,78 - ?2422,40 = ?581,38), а тому вона підлягає йому поверненню.
Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
1. Позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Марка Кропивницького, 17, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54005, код ЄДРПОУ 20917114) до ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА МИКОЛАЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ «ПРИБУЖЖЯ» (вул. Силікатна, 267, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54048; код ЄДРПОУ 34707436) задовольнити повністю.
2. Стягнути із ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА МИКОЛАЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ «ПРИБУЖЖЯ» (вул. Силікатна, 267, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54048; код ЄДРПОУ 34707436) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Марка Кропивницького, 17, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54005, код ЄДРПОУ 20917114) суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році: загальна сума заборгованості 116064 (Сто шістнадцять тисяч шістдесят чотири) гривні 68 копійок, з яких адміністративно-господарська санкція 114801 (Сто чотирнадцять тисяч вісімсот одна) гривня 88 копійок та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 1262 (Одна тисяча двісті шістдесят дві) гривні 80 копійок.
3. Повернути на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Марка Кропивницького, 17, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54005, код ЄДРПОУ 20917114) судовий збір у розмірі 581 (П'ятсот вісімдесят одна) гривня 38 копійок з Державного бюджету України.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Повний текс рішення складено 27 серпня 2025 року