27 серпня 2025 р. № 400/5740/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005
до відповідачаФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
простягнення податкового боргу у сумі 12 254,60 грн,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача 12254,60 грн. на користь відповідного бюджету в рахунок погашення податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог, позивач, зокрема, зазначив, що у відповідача є податковий борг. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, проте борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений, а тому підлягає примусовому стягненню у судовому порядку. На підставі викладеного, просить стягнути з відповідача податковий борг.
Ухвалою суду від 09.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
На адресу місцезнаходження відповідача відправлено ухвалу про відкриття провадження у справі, яка отримана особисто відповідачкою 21.06.2025.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін; з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи зазначені приписи справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
За відомостями інтегрованої картки платника податків за 2022-2024 роки у відповідачки наявна заборгованість з єдиного податку у розмірі 12254,60 грн.
Зазначений податковий борг з єдиного податку виник згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування N 38629426 від 20.03.2024 за період березень 2022, серпень 2023 - березень 2024 року у сумі 12 254,60 грн.
Контролюючим органом вживалися заходи щодо стягнення податкового боргу з відповідачки у встановленому законодавством порядку, а саме на її адресу поштою направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкова вимога від 12.10.2023 № 0007487-1307-1429, яку було повернуто за закінченням терміну зберігання 21.12.2023.
У зв'язку з несплатою відповідачем протягом граничних строків податкового боргу, ГУ ДПС у Миколаївській області звернулось з даним позовом до суду на виконання наданих Податковим кодексом України повноважень.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законом.
У силу п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).
Відповідно до п.293.1 ст.293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік (п.294.1 ст.294 ПК України). Пунктом 295.1 ст.295 ПК України визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку (п.295.2 ст.295 ПК України).
Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи) у складі податкової декларації платника єдиного податку за IV квартал податкового (звітного) року подають також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.
Податкові зобов'язання, самостійно визначені платником податків, не підлягають оскарженню згідно із п. 56.1.1 ст. 56 ПК України.
Застосовуючи ці приписи до обставин справи вбачається, що оскільки відповідачем не сплачено у встановлені законодавством строки єдиний податок, за нею рахується податкове зобов'язання з вказаного податку, яке перетворилось на податковий борг платника у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Податковим кодексом України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Отже, узгоджене грошове зобов'язання, проте не сплачене платником податків у добровільному порядку в строки, визначені законодавством, набуває статусу податкового боргу, з метою стягнення якого контролюючий орган має право звертатись з відповідним позовом до суду.
Відповідно до положень ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що контролюючим органом була сформована податкова вимога форми «Ф» від 12.10.2023 № 0007487-1207-1429, яка направлена на адресу відповідачки.
Позивач стверджує, що податковий борг відповідача з моменту винесення податкової вимоги від 12.10.2023 не переривався і не був погашений повністю. Відповідач це твердження не спростувала.
Отже, суд доходить висновку, що податковим органом дотримана процедура визначення податкового зобов'язання відповідача та повідомлення останнього про наявність податкового боргу. Однак вказані дії позивача не призвели до погашення відповідачем податкового боргу.
Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право, крім іншого, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з п.41.2 ст.41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу.
За приписами пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, судом з'ясовано, що відповідач на час розгляду справи має узгоджений податковий борг з єдиного податку у розмірі 12254,60 грн. У зв'язку з цим, суд доходить до висновку, що вказана сума заборгованості повинна бути стягнута з відповідачки, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Позивачем не надано доказів понесення витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, у зв'язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) в рахунок погашення податкового боргу в сумі 12 254,60 грн (дванадцять тисяч двісті п'ятдесят чотири гривні 60 коп), а саме з єдиного податку з фізичних осіб (18050400) на користь місцевого бюджету Врадіївської селищної територіальної громади.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко