27 серпня 2025 р. № 400/4529/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005
треті особиЗаводський відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Робоча, 1,м. Миколаїв,54006,
провизнання протиправноювимогу від 12.09.2024 №Ф-72698-177-У, зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області, третя особа - Заводський відділ ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною вимогу Головного управління ДПС у Миколаївській від 12.09.2024 року № Ф-72698-177-У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 37778,74 грн, та зобов'язати здійснити перерахунок з врахуванням сплаченої суми єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2019- 2020 роки, скасувавши нараховану заборгованість в сумі 19512,02 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що на початку лютого 2025 позивач дізнався про наявність виконавчого провадження з виконання вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 12.09.2024 № Ф-72698-177-У на суму 37788,74 грн, яке було відкрито 23.01.2025. Позивач стверджує, що в період з 28.04.2006 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, але підприємницьку діяльність не здійснював, перебував в трудових відносинах в якості найманого працівника ТОВ СП «НІБУЛОН». В період 2019 - 2021 роки, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за позивача сплачував роботодавець що підтверджується довідкою ОК-5. На думку позивача, оскаржувана вимога є протиправною, так як прийнята без врахування принципу щодо недопущення подвійного оподаткування. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 09.05.2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням поважних підстав для поновлення строку звернення до суду.
На виконання ухвали суду від 09.05.2025 року позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 27.05.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановлено строк для подання сторонами заяв по суті.
27.03.2025 представником ГУ ДПС у Миколаївській області подано відзив на позовну заяву, в якому він висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами та зазначає, що в період з 04.09.2013 позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець в ГУ ДПС у Миколаївській області ДПІ у м. Миколаєві (Заводський район) на загальній системі оподаткування. З посиланням на зміни в податковому законодавстві щодо нарахування і сплати ЄСВ, відповідач зазначає, що з 01 січня 2017 року у позивача виник обов'язок щодо сплати ЄСВ навіть у разі не отримання доходу. Контролюючим органом нараховано позивачу як платнику податків єдиний внесок за 2018-2021 роки в сумі 37788,74 грн. Отже, на думку відповідача, вимога про сплату боргу від 12.09.2024 № Ф-72698-177-У прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а відтак, підстави для її скасування і задоволення позову відсутні.
Від третьої особи заяви по суті спору на адресу суду не надходили.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що 28.04.2006 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено дані про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що підтверджується витягом.
Відповідно до відомостей інтегрованих карток платника податків контролюючим органом визначено зобов'язання позивач зі сплати єдиного соціального внеску в такі періоди і суми:
нараховано за 2017 рік - 8 448,00 грн.
нараховано за І кв. 2018 - 2 457,18 грн
нараховано за ІІ кв. 2018 - 2 457,18 грн
нараховано за ІІІ кв. 2018 - 2 457,18 грн
нараховано за IV кв. 2018 - 2 457,18 грн
нараховано за I кв. 2019 - 2 754,18 грн
нараховано за ІІ кв. 2019 - 2754,18 грн
нараховано за ІІІ кв. 2019 - 2754,18 грн
нараховано за IV кв. 2019 - 2754,18 грн
нараховано за I кв. 2020 - 2078,12 грн
нараховано за ІІ кв. 2020 - 1039,06 грн
нараховано за ІІІ кв. 2020- 3178,12 грн
нараховано за IV кв. 2020- 2200,00 грн
ГУ ДПС у Миколаївській області відповідно до даних інформаційної системи податкового органу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.09.2024 №Ф-72698-17 на суму 37778,74 грн (далі також - спірна вимога).
Спірну вимогу направлено місцезнаходженням позивача як фізичної особи-підприємця, проте повернуто відповідачу 04.10.2024 в зв'язку з неврученням за закінченням терміну зберігання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.
В подальшому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.09.2024 №Ф-72698-17 направлена для виконання до Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження № 76951895 з виконання спірної вимоги.
Також в матеріалах справи міститься довідка форми ОК-5 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, за відомостями якого в січні-грудні 2019 року, січні-грудні 2020 року, січні-червні 2021 року юридичною особою ЄДРПОУ 14291113 сплачено страхові внески за позивача з суми заробітку.
Позивач, вважаючи протиправною спірну вимогу, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).
Пунктами 2 та 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VІ визначено, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.
Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII, зі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, у зв'язку із внесеними до Закону №2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01.01.2017 виник обов'язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.
Згідно з абзацами першим, п'ятим-сьомим частини четвертої статті 25 Закону №2464-VІ податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом №2464-VІ, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21.12.2020 № 790), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція №449).
Так, положеннями пункту 1 Розділу VI Інструкції № 449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Відповідно до абзацу 7 пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
Податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності) пред'являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону №2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи податкового органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, Недоїмкою є сума єдиного внеску, яка своєчасно не сплачена у строки, встановлені вказаним Законом.
Отже, чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи без складання акту перевірки, і у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платниками єдиного внеску (які не виконали обов'язок щодо самостійного обчислення і сплати цих внесків в порядку і розмірах, визначених законом) - відповідач вправі був обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).
Водночас, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI у вказаній редакції врегульовано не було.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Разом з тим, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та в подальшому підтримана у постановах від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 та від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 04.11.2021 у справі №140/3209/19 від 18.02.2022 у справі №420/4911/20.
Оцінюючи доводи позивача щодо протиправності спірної вимоги з огляду на те, що під час перебування у трудових відносинах єдиний внесок сплачувався його роботодавцем, суд, враховуючи зазначені вище норми права і судову практику, зазначає наступне.
З матеріалів справи, зокрема, довідки форми ОК-5 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, вбачається, що в січні-грудні 2019 року, січні-грудні 2020 року позивач отримував заробіток, і на цей заробіток нараховано і сплачено роботодавцем єдиний внесок.
Це узгоджується з приписами абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017), за якими єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Отже, оскільки відповідачем не надано доказів того, що в зазначений період позивач здійснював господарську діяльність і отримував доходи від неї, суд доходить висновку, що вимога про сплату позивачем єдиного внеску період за І кв - IV кв 2019 року, І кв - IV кв 2020 року в сумі 19512,02 грн не ґрунтується на законі.
Проте, позивач не надав доказів перебування у статусі найманого працівника, а відтак і доказів сплати сум єдиного внеску з його заробітної плати роботодавцем в розмірі, не менше мінімального, за період 2017 року, 2018 року.
Водночас, суд зауважує, що, з огляду на те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом суд, вирішуючи цей спір, не має можливості виокремити із загального обсягу грошових зобов'язань суму, яка нарахована протиправно, і скасувати спірну вимогу частково.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що в спірній вимозі контролюючим органом невірно визначено зобов'язання позивача зі сплати єдиного соціального внеску, оскільки безпідставно нараховано єдиний внесок за період 2019-2020 року.
Відтак, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) підлягає скасуванню.
Надаючи оцінку вимозі позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок з врахуванням сплаченої суми єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2019- 2020 роки, скасувавши нараховану заборгованість в сумі 19512,02 грн, суд зазначає наступне.
Системний аналіз ст. 9, 12, 14 Закону № 2464, розділів IV та VI Інструкції № 449 свідчить, що дії відповідача щодо формування вимоги базуються на даних інтегрованої картки платника податків.
Тому, належним способом захисту прав позивача є, крім визнання протиправності оскаржуваної вимоги від 12.09.2024 року № Ф-72698-177-У, також зобов'язання відповідача здійснити перерахунок з врахуванням сплаченої суми єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2019- 2020 роки і видалити з інтегрованої картки платника податків позивача дані про наявність боргу з єдиного внеску у сумі 19512,02 грн за період 2019- 2020 роки.
Отже, наявні підстави для задоволення позову.
При цьому, відповіно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог з огляду на необхідність застосування більш ефективного способу захисту прав позивача.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За подання даного позову позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, який і підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) , третя особа - Заводський відділ ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 12.09.2024 року № Ф-72698-177-У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 37778,74 грн.
3. Зобов'язати Головне управління ДПС у Миколаївській області здійснити перерахунок податкових зобов'язань Діденка Євгена Ігоровича з врахуванням сплаченої суми єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2019- 2020 роки і видалити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 дані про наявність боргу з єдиного внеску у сумі 19512,02 грн за період 2019- 2020 роки.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко