27 серпня 2025 р. № 400/4466/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з вимогами:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), які полягають у визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14, за період 29.01.2020 р. по 19.05.2023;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 р. по 31.12.2020 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб»; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2021 р. по 31.12.2021 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб»;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб»; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2023 р. по 19.05.2023 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 2016 року і дотепер він проходить військову службу у Військовій частини НОМЕР_1 , яка, на думку позивача, невірно розраховувала його грошове забезпечення у період з 29.01.2020 по 19.05.2023.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду, яка мотивована тим, що позивач є діючим військовослужбовцем, перебував в полоні з 12.04.2022 по 15.01.02025 року, що підтверджується довідкою від 17.01.2025 № 34/А-157д, та починаючи з 21.01.2025 року по теперішній час позивач проходить стаціонарне лікування
Ухвалою від 09.05.2025 суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду, поновив такий строк, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив строки для подання сторонами заяв по суті. Також, цією ухвалою суд задовольнив клопотання позивача, витребував у військової частини НОМЕР_1 докази, які стосуються грошового забезпечення позивача.
Відповідач проти позову заперечив, у відзиві, який надійшов до суду 01.06.2025, зазначив, що відповідачем правомірно застосовуються вимоги чинного законодавства та здійснюється нарахування грошового забезпечення військовослужбовців шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12-14 Постанови КМУ № 704. Відповідач вважає помилковим твердження позивача, що вказана норма пункту 4 Постанови № 704 є нечинною у зв'язку із скасуванням постановою шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 пункту 6 постанови КМУ від 21.02.2018 № 103. Також, відповідач посилається про пропуск позивачем строку звернення до суду. Відтак, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив, позивач, з врахуванням відомостей про грошове забезпечення, наданих відповідачем, наполягав на тому, що таке грошове забезпечення у спірний період розраховано невірно.
Ухвалою від 20.06.2025 суд повторно витребував у відповідача докази.
Витребувані докази подані відповідачем до суду 30.06.2025.
На підставі матеріалів справи суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
В період, за який заявлені позовні вимоги, а саме з 20.01.2020 по 19.05.2023 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 199 від 19.09.2016.
Довідки відповідача про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача, картки особового рахунку і відзив підтверджують, що в спірний період при розрахунку грошового забезпечення застосовано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», який складає 1762,00 грн.
Позивач вважає, що його грошове забезпечення у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 розраховувалось невірно, що стало підставою для звернення до суду.
Вирішуючи спір, суд враховує наступні норми права.
Положення статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачають, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою № 704, яка набрала чинності 01.03.2018, затверджені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пункт 4 Постанови № 704 (в редакції до 24.02.2018) встановлює, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Однак, Постановою № 103 до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Отже, з 01.03.2018 Уряд України запровадив одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня 2018 року.
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, визнаний протиправним та скасований пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 Постанови № 704 були внесені зміни.
Відтак, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток додатку 1 та пункту Примітки додатку 14 до Постанови № 704, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З наведеного суд дійшов висновку, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Отже, з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Застосовуючи ці приписи до обставин справи, суд зазначає, що з 29.01.2020 грошове забезпечення позивача підлягало розрахуванню шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року , на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З матеріалів справи встановлено, що посадовий оклад і оклад за військовим званням позивача визначався військовою частиною НОМЕР_1 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти.
З огляду на наведене, суд, виходячи з меж позову, доходить переконання, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення, починаючи з 29.01.2020 до 19.05.2023 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2021 Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01.01.2023 Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік», є неправомірними
На цій підставі відповідача належить зобов'язати здійснити перерахунок та виплату позивачу вказаних грошових виплат з урахуванням вже виплачених сум.
Суд погоджується з позивачем, що перерахунку підлягають всі види грошового забезпечення, при розрахунку яких використовується посадовий оклад і оклад за військовим званням. Відтак, перерахунок посадового окладу і окладу за військовим званням за період з 21.12.2020 по 20.05.2023 тягне з собою необхідність перерахунку і інших складових грошового забезпечення, здійснених в зазначений період.
Суд відхиляє посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки в ухвалі про відкриття провадження у справі суд вирішив питання про поновлення позивачу такого строку, як пропущеного з поважних причин.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн, суд зазначає таке.
До позовною заяви позивачем додано: договір від 17.04.2025 № 55 про надання правничої допомоги адвокатом Шиловим Владиславом Юрійовичем; додаткову угоду до договору від 17.04.2025, акт про надані послуги від 02.05.2025; платіжну інструкцію від 17.04.2025 на перерахування позивачем на рахунок ОСОБА_2 4000,00 грн.
Відповідно до умов додаткової угоди від 17.04.2025 до договору № 55 від 17.04.2025, укладеним між позивачем і адвокатом Шиловим Владиславом Юрійовичем, позивач доручив адвокату провести перевірку повноти нарахування та виплати грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_1 . Вартість послуг адвоката щодо складання позову та супроводження його в суді складає 12000,00 грн.
В матеріалах справи є акт про надання правничої допомоги, за яким позивач прийняв правничу допомогу по цій справі, а саме: дослідження законодавства та судової практики, ознайомлення з висновками Верховного Суду, підготовка і направлення запиту до відповідача, підготовка позовної заяви до суду, підготовка клопотання про витребування доказів. Вартість наданих послуг визначена сторонами в сумі 4000,00 грн.
Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Суд зауважує, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Суд звертає увагу, що він не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі/WestAllianceLimited проти України, заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Застосовуючи ці приписи до обставин справи і надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 КАС України, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що дана справа не відноситься до справ значної складності, навпаки, справа № 400/4466/25 є типовою, з великою кількістю судової практики з аналогічних спорів; вона не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не є резонансною, чи такою, що може мати значне репутаційне значення для позивача; розгляд справи відбувався без участі сторін.
Досліджуючи детальний опис робіт, які включено до складу правничої допомоги в акті здачі-приймання наданих послуг від 02.05.2025, суд звертає увагу, що правнича допомога, яка складається із дослідження законодавства, збору доказів за своєю природою входить до послуг зі складання позовної заяви, що передбачає вивчення та опрацювання необхідної кількості документів, аналіз законодавства та судової практики, підготовка правової позиції та узгодження її з клієнтом.
В даному випадку, оцінивши складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, з огляду на подані документи, також враховуючи критерії розумності та співмірності заявленої суми фактично понесених витрат, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу з Військової частини НОМЕР_1 в розмірі 2000 грн.
Крім того, у позовній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідача подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Однак, позивачем не наведено, а судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач не виконає рішення суду або буде ухилятися від його виконання.
Оскільки позивач не навів обґрунтованих доводів та не надав доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, суд дійшов висновку про відсутність на даний час підстав для встановлення судового контролю у цій справі.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), які полягають у визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14, за період 29.01.2020 р. по 19.05.2023.
3.Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 р. по 31.12.2020 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб».
4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2021 р. по 31.12.2021 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб».
5.Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб».
6. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2023 р. по 19.05.2023 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб».
7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 (дві тисячі гривень) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко