про повернення позовної заяви
27 серпня 2025 рокусправа № 380/16224/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Брильовський Р.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Служби безпеки України у Львівській області (79000, м. Львів, вул. Дмитра Вітовського, 55, ЄДРПОУ 20001591) про визнання протиправним та скасування наказу,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області, у якій просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Служби безпеки України від 14.06.2024 № 326- ОС/дск в частині установлення ОСОБА_1 надбавки в розмірі 1% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років згідно з главою 2, з 01 червня 2024 року та зниження розміру преміювання згідно з главою 13 до 10% посадового окладу, з 01 червня 2024 року, скасування виплати доплати згідно з главою 5 з 01 червня 2024 року.
Ухвалою від 13 серпня 2025 року залишено позовну заяву без руху та надано строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення у якій зазначає, що грошове забезпечення позивачу виплачувалося різними частинами, не завжди своєчасно та регулярно, тому об'єктивно зробити висновок про зменшення виплат за характером виплат на банківський рахунок не було можливості. Вказує, що про наявність оспорюваного Наказу, позивачеві стало відомо лише 10.07.2025, коли на адвокатський запит отримано відповідь УСБУ у Львівській області. Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді «Догани» 07.06.2025, на підставі якого було видано вказаний Наказ, позивачу не було відомо та з таким його не було ознайомлено. Позивач був впевнений, що грошове забезпечення було зменшено на підставі наказу про накладення дисциплінарного стягнення «суворої догани» від 05.07.2024, оголошена на нараді Заступника начальника управління, а не окремим наказом.
Розглянувши вказані у заяві доводи позивача щодо поважності причин пропуску процесуального строку на звернення з цим позовом до суду, суд зазначає наступне.
Пропущений процесуальний строк може бути поновлений, якщо суд визнає причини його пропуску поважними.
При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Частинами 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Згідно з частиною 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Частиною 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як вбачається з матеріалів позову, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Служби безпеки України від 14.06.2024 № 326- ОС/дск в частині установлення ОСОБА_1 надбавки в розмірі 1% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років згідно з главою 2, з 01 червня 2024 року та зниження розміру преміювання згідно з главою 13 до 10% посадового окладу, з 01 червня 2024 року, скасування виплати доплати згідно з главою 5 з 01 червня 2024 року.
Отже, спір між сторонами виник у відносинах щодо проходження публічної служби, відповідно, у вказаній категорії справ застосовується місячний строк звернення до суду, визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Однак, з цим позовом звернувся до суду лише 7.08.2025.
Суддя встановив, що представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 14.08.2025 №33 про надання інформації щодо: «Чи ознайомлено ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , з наказом начальника УСБУ №326-ОС/ДСК від 14.06.2024 в належному порядку, якщо так, то коли саме, та яким способом (з наданням копій відповідних підтверджуючих документів)».
Відповідач у відповіді від 22.08.2025 №62/11/1/В-616/842/2025 на адвокатський запит зазначив: «що згідно з пунктом 2 розділу IV наказу ЦУ СБ України від 01.06.2017 №333 керівники підрозділів СБУ або керівники їх структурних підрозділів ознайомлюють співробітників з наказами з кадрових питань шляхом оголошення таких наказів на службових нарадах або особисто. З дотриманням вищенаведених наказних вимог, 04.07.2024 на службовій нараді оперативного складу Дрогобицького РВ Управління, в якому на той час проходив військову службу майор ОСОБА_1 та безпосередньо в його присутності, керівником підрозділу було доведено зміст наказу від 14.06.2024 №326-ОС/ДСК в частині, що його стосується (протокол від 04.07.2024 року №62/43- 585ДСК)».
Отже, суддя дійшов висновку, що позивач про наказ Служби безпеки України від 14.06.2024 № 326-ОС/дск дізнався на службовій нараді оперативного складу Дрогобицького РВ Управління 04.07.2024, однак з цим позовом звернувся до суду лише 7.08.2025.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.03.2021 у справі№9901/64/21 та від 28.05.2021 у справі 380/2355/20.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду.
При цьому, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тому для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів, при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необгрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власного пасивною поведінкою.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 06.12.2021 у справі №360/3999/20.
Крім того, у вказаній постанові Верховний Суд наголосив на тому, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого здійснено виплату грошового забезпечення чи здійснене його нарахування, з яких складових воно складається, як обраховано та на підставі яких нормативно-правових актів здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових.
Отже, з дня отримання виплати грошового забезпечення позивачем він вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли позивач без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати грошового забезпечення, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру його складових звернулась до відповідача із заявою про надання йому відповідної інформації.
При цьому, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необгрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 06.12.2021 у справі №360/3999/20.
Суд вказує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку.
Тому, обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права на звернення до суду, встановлений законом, може бути підставою для висновку про його пропуск з поважних причин.
Суд дійшов висновку, що наведені в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду не можуть бути визнані поважними та не наведено обставин, які є об'єктивно непереробними і не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне повернути позивачу сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн, відповідно до квитанції № 41 від 06.08.2025.
Керуючись ст. ст. 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
ухвалив:
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання поважними причин пропуску процесуального строку на звернення з цим позовом до суду - відмовити.
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу - повернути позивачу.
Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн, відповідно до квитанції № 41 від 06.08.2025.
Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
СуддяБрильовський Роман Михайлович