27 серпня 2025 рокусправа № 380/14022/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо невключення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, до складу місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувались та виплачувались у 2015, 2016, 2018 роках грошова допомога на оздоровлення та у 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роках матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016, 2018 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, виплату здійснити з урахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, повідомив, що проходив військову службу в Збройних Силах України. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 28.03.2025 № 90 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Позивач стверджує, що грошова допомога на оздоровлення та грошова допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2014 - 2018 роки були нараховані йому у заниженому розмірі, оскільки розраховувалися з розміру місячного грошового забезпечення, до якого відповідач безпідставно не включив щомісячну додаткову грошову винагороду на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказує, що щомісячна додаткова грошова винагорода, визначена Постановою № 889 та Інструкцією №550, має тимчасовий характер, а тому не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Винагорода немає фіксованого розміру та залежить від видатків на грошове забезпечення. Крім того, звернув увагу суду на пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України.
Вирішуючи питання щодо дотримання строку звернення до суду із цим позовом, суд керується такими мотивами: частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною третьою та п'ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Оскільки положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців), тому такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Так, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Вирішуючи питання щодо дотримання строків звернення до суду з цим позовом суд керується висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 21.03.2025 року у справі № 460/21394/23 щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, такого змісту:
« 65. Підсумовуючи наведене, Судова палата зазначає, що, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків:
65.1. Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
65.2. З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.»
Оскільки спірні правовідносини стосуються складової грошового забезпечення за період до 19.07.2022, то з огляду норму статті 233 КЗпП України у редакції, що була чинною на той час (У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком) позивач не пропустив строк звернення до суду.
Суд ухвалою від 15.07.2025 року витребував у Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України відомості про нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 889, за період починаючи із 2014 по 2015 роки. На виконання вимог ухвали суду від 15.07.2025 Львівський територіальний архівний відділ Галузевого державного архіву Міністерства оборони України надіслав архівну довідку за 2014-2015 роки про розмір основних та додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі щомісячної додаткової грошової допомоги, передбаченої Постановою №889.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 28.03.2022 року № 90 позивач виключений зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення (а.с. 24).
Відповідно до архівної довідки за 2014-2015 роки (а.с. 47) та довідки про доходи за 2016-2018 роки (а.с. 20), наказу командира ВЧ НОМЕР_3 від 18.09.2014 № 188 (а.с. 26) в період проходження військової служби, зокрема, з вересня 2014 по лютий 2018 рр. позивачу виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, щомісяця.
Відповідно до архівної довідки за 2014-2015 роки (а.с. 18) та довідки про доходи за 2016-2018 роки (а.с. 22):
- грошова допомога на оздоровлення виплачувалася в 2015 році у розмірі 5058 грн., в 2016 році у розмірі 8443,50 грн. та у 2018 році у розмірі 16015,50 грн.;
- матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачена в 2014 році у розмірі 4818 грн., у 2015 році у розмірі 4123,50 грн., у 2016 році у розмірі 8443,50 грн. та у 2017 році у розмірі 8443,50 грн., у 2018 році у розмірі 16015,50 грн.
Відповідно до архівної довідки за 2014-2015 роки (а.с. 47) та довідки про доходи за 2016-2018 роки (а.с. 20), архівної довідки за 2014-2015 роки (а.с. 18) та довідки про доходи за 2016-2018 роки (а.с. 22) відповідач, керуючись Порядком № 260 та Інструкцією № 595, Інструкцією № 550 не враховував щомісячну додаткову грошову винагороду на підставі Постанови № 889 при обчислення розміру одноразових виплат, а саме:
- грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015, 2016, 2018 роки;
- матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014-2018 роки.
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII. Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
частинами другою, третьою цієї статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; -щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Наказом Міністерства оборони України № 260 від 11.06.2008 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція № 260, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 30.1 та 30.3 розділу ХХХ Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Військовослужбовцям, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в дозволених законодавством випадках - до шести років, грошова допомога для оздоровлення надається в році вибуття у відпустку та в році, у якому вони стали до виконання обов'язків за посадою після прибуття з цієї відпустки (пункт 30.6 розділу ХХХ Інструкції № 260).
Відповідно до пунктів 33.1 та 33.3 розділу ХХХІІІ Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Військовослужбовцям, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в дозволених законодавством випадках - до шести років, матеріальна допомога може надаватися тільки в році вибуття у відпустку та в році, у якому вони стали до виконання обов'язків за посадою після прибуття з цієї відпустки пункт 33.7 розділу ХХХІІІ Інструкції № 260).
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ» № 889 від 22.09.2009 (далі - Постанова № 889) Уряд з 1 жовтня 2010 р. встановив військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Наказом Міністра оборони України 15.11.2010 № 595, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 р. за № 1194/18489, затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція №595). Згідно із пунктами 3, 4 Інструкції № 595 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений). Виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)). Відповідно до пункту 5 Інструкції № 595 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників). Пунктами 8, 9 Інструкції № 595 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
При вирішенні спору суд керується такими мотивами:
Місячне грошове забезпечення військовослужбовця відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII складається з таких складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідач, керуючись Інструкцією № 260 та Інструкцією № 595, не включав суми щомісячної додаткової грошової винагороди до складу місячного грошового забезпечення, з якого нараховував розмір надалі виплачених позивачу одноразових виплат (сум грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань).
Отже, спір у цій справі стосується трактування характеру щомісячної додаткової грошової винагороди на підставі Постанови № 889 як одноразового чи постійного додаткового виду грошового забезпечення, а також застосування Інструкції №260 та Інструкції №595 при визначенні тих складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця як бази нарахування спірних допомог.
Суд за наслідками аналізу наведених норм права та обставин цієї справи дійшов висновку, що для ОСОБА_1 як військовослужбовця ЗСУ за контрактом щомісячна додаткова грошова винагорода на підставі Постанови № 889 в розумінні положень статті 9 Закону № 2011-ХІІ була одним із підвидів щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, що підтверджується довідками про доходи (а.с. 47, 20), оскільки: - виплачувалася щомісяця; - мала фіксований розмір у відсотковому відношенні до окладу; - складала істотну частину фактичного заробітку військовослужбовця. Отже, ця винагорода не може вважатись одноразовою чи такою, що носить тимчасовий характер, тому відповідні доводи відповідача є очевидно хибними. Правовою підставою оскаржених дій відповідача є застосування ним Інструкції № 595, відповідно до якого винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Суд при вирішенні цього спору на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 (№ в ЄДРСР 101241002), такого змісту:
«57. Велика Палата Верховного Суду системно тлумачить викладені правові норми та звертає увагу на те, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.
58. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
59. 22 вересня 2010 року Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади прийняв постанову, якою з 01 жовтня 2010 року установив щомісячну додаткову грошову винагороду. Як слідує зі змісту подальших змін до цієї постанови, перелік військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до пункту 1 цієї постанови встановлювалася винагорода, розширено.
60. Зі змісту постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
61. Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.
Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що склад учасників справи, а також предмет позовних вимог у зазначеній справі та справі, що розглядається, не є аналогічними, що, своєю чергою, зумовило необхідність вирішення правового питання та розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 825/997/17.
62. Відповідно до змісту Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (у редакції, чинній на час затвердження Інструкції № 550), одним з основних завдань Міністерства оборони України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, було встановлення порядку грошового забезпечення.
63. Зазначене повноваження Міністерства оборони України корелює із пунктами 1 інструкцій № 550 та 595.
64. Водночас Велика Палата Верховного Суду наголошує, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
65. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
66. Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та постанови № 889, а не інструкцій № 595 та 550.
67. Нормами Закону № 2011-ХІІ також встановлено право військовослужбовців на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
68. З наведених вище мотивів до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції № 260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.
69. Відтак щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
70. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом України в постановах від 04 листопада 2014 року у справі № 21-473а14, від 03 березня 2015 року у справі № 21-32а15 та від 19 травня 2015 року у справі № 21-466а15.».
Враховуючи наведені вище висновки касаційного суду, на підставі статті 7 КАС України до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону № 2011-ХІІ та Постанови №889, а не Інструкцій № 595. Як наслідок такого правозастосування, щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Однак відповідач виплату вказаних видів грошового забезпечення протиправно здійснював без урахування в складі грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка мала постійний характер.
Ефективним способом відновлення порушених протиправними діями відповідача прав позивача є спонукання (зобов'язання) військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016 та 2018 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014-2018 роки шляхом включення суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889 за відповідний місяць, до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням раніше проведених виплат.
Щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань одночасною з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (далі - Порядок №44), суд враховує таке:
відповідно до Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 246 КАС України у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк виконання рішення. Суд встановлює, що при перерахунку та виплаті ОСОБА_1 сум грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та утриманні з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів відповідачу слід одночасно здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
Суд не здійснює розподіл судових витрат відповідно до норм статті 132 КАС України, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, а сторони не надали суду доказів понесення інших видів судових витрат.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015, 2016 та 2018 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої у 2014-2018 роках, без врахування в складі грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015, 2016 та 2018 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої у 2014-2018 роках, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум, одночасною з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
Судові витрати не розподіляти.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович