26 серпня 2025 року м. Київ № 320/26416/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Виконавчого комітету Бориспільської міської ради до Громадського формування з охорони громадського порядку "Іванківська варта" на території Іванківської сільської ради про припинення діяльності шляхом примусового розпуску,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Виконавчий комітет Бориспільської міської ради з позовом до Громадського формування з охорони громадського порядку "Іванківська варта" на території Іванківської сільської ради, у якому просить суд:
- припинити діяльність Громадського формування з охорони громадського порядку «Іванківська варта» на території Іванківської сільської ради (код ЄДРПОУ 41181067, місцезнаходження: Україна 08335 Київська область, Бориспільський район с. Іванків, вул. Центральна, 21-6) шляхом примусового розпуску.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Громадське формування з охорони громадського порядку "Іванківська варта" на території Іванківської сільської ради не здійснює свою статутну діяльність, відтак порушує вимоги чинного законодавства. У зв'язку з викладеним, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
Громадське формування з охорони громадського порядку "Іванківська варта" на території Іванківської сільської ради зареєстровано юридичною особою 01.03.2017 на підставі рішення Іванківської сільської ради від 23.12.2016 № 639-16-7, що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №13541020000006739).
Основною метою громадського формування, на переконання позивача, є сприяння органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам, а також посадовим особам у запобіганні та припиненні адміністративних правопорушень і злочинів, захисту життя та здоров'я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також сприяння у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних ситуацій.
Бориспільський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській області звернувся до виконавчого комітету Бориспільської міської ради з листом від 20.02.2024 № 4614/109/1200/01 про припинення діяльності шляхом примусового розпуску ГФ ОГП на території Іванівської сільської ради "Іванківська варта", яке мотивовано тим, що громадське формування не виконує покладені на нього Законом та Статутом обов'язки, члени формування у забезпеченні охорони громадського правопорядку і громадської безпеки, запобіганні адміністративним порушенням і злочинам на території Бориспільської ОТГ не приймають, та не співпрацює з Бориспільським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.
На підставі викладеного позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд припинити діяльність відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону" від 22.06.2000 року №1835-III (далі Закон №1835-III), правовою основою діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону є Конституція України, цей Закон, інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, рішення місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань охорони громадського порядку і державного кордону, боротьби із злочинністю і адміністративними правопорушеннями, а також положення (статути) цих формувань.
Громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону створюються і діють у взаємодії з правоохоронними органами, Державною прикордонною службою України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, додержуючись принципів гуманізму, законності, гласності, добровільності, додержання прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, рівноправності членів цих формувань (ч.1 ст.3 Закону № 1835-III).
Координацію діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону здійснюють відповідно місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування (ч.2 ст.3 Закону № 1835-III).
Повсякденна (оперативна) діяльність таких формувань організовується, спрямовується і контролюється відповідними органами Національної поліції, підрозділами Державної прикордонної служби України (ч.3 ст.3 Закону №1835-III).
Згідно із ст.6 Закону № 1835-III громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону набуває статусу юридичної особи з дати його державної реєстрації в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Відповідно до ст.8 Закону №1835-III:
- діяльність громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону може бути припинена шляхом примусового розпуску або саморозпуску відповідно до закону;
- у разі порушення громадським формуванням вимог чинного законодавства щодо його діяльності за заявою реєструючого органу його діяльність може бути заборонена за рішенням суду у встановленому законом порядку.
Статтею 9 Закону № 1835-III визначено, що основними завданнями громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону є:
1) у сфері охорони громадського порядку: надання допомоги органам Національної поліції у забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки, запобіганні адміністративним і кримінальним правопорушенням; інформування органів Національної поліції про вчинені або ті, що готуються, кримінальні правопорушення, місця концентрації злочинних угруповань; сприяння органам Національної поліції у виявленні і розкритті кримінальних правопорушень, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті інтересів держави, підприємств, установ, організацій, громадян від кримінально протиправних посягань; участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху та боротьбі з дитячою бездоглядністю і правопорушеннями неповнолітніх;
2) у сфері охорони державного кордону: надання допомоги підрозділам Державної прикордонної служби України у виявленні та затриманні осіб, які порушили або намагаються порушити державний кордон чи провадять іншу протиправну діяльність на кордоні; сприяння військовослужбовцям Державної прикордонної служби України в охороні державного кордону, виключної (морської) економічної зони України, а також здійснення контролю за дотриманням режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон, проведення разом з ними пропуску громадян до місць відпочинку і роботи; надання допомоги підрозділам Державної прикордонної служби України у виявленні умов та причин, які можуть призвести до злочинної діяльності на кордоні, і вжиття заходів до їх усунення; участь у спостереженні за місцями роботи і відпочинку поблизу кордону та за прикордонними інженерними спорудами; участь у заходах Державної прикордонної служби України з профілактики порушень або спроб порушення державного кордону і режиму в пунктах пропуску через державний кордон, незаконного переміщення через державний кордон вантажів, предметів, матеріалів та іншого майна;
3) у разі виникнення надзвичайних ситуацій: надання невідкладної допомоги особам, які потерпіли від нещасних випадків чи правопорушень; участь у рятуванні людей і майна, підтриманні громадського порядку у разі стихійного лиха та інших надзвичайних обставин.
Відповідно до ст.11 Закону № 1835-III громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону проводять свою діяльність під контролем органів Національної поліції, підрозділів Державної прикордонної служби України шляхом:
1) спільного з поліцейськими, прикордонниками патрулювання і виставлення постів на вулицях, майданах, залізничних вокзалах, в аеропортах, морських і річкових портах, у місцях компактного проживання громадян, розташування підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, а також у місцях можливої появи порушників кордону в межах району, що контролюється Державною прикордонною службою України, прикордонної смуги; участі в забезпеченні охорони громадського порядку під час проведення масових заходів, погоджених у випадках, передбачених законом, з виконавчими органами місцевого самоврядування;
2) проведення разом з прикордонниками огляду на маршрутах можливого руху порушників державного кордону, місць їх укриття, транспортних засобів, суміжної з державним кордоном місцевості з метою встановлення причин та умов перебування невідомих осіб;
3) участі у заходах правоохоронних органів, спрямованих на боротьбу з окремими видами правопорушень.
Члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, згідно із статтею 13 Закону № 1835-III, зобов'язані:
1) брати активну участь в охороні громадського порядку і державного кордону, припиненні адміністративних і кримінальних правопорушень та запобіганні їм;
2) під час виконання обов'язків з охорони громадського порядку і державного кордону мати особисте посвідчення члена громадського формування та нарукавну пов'язку;
3) доставляти до органів Національної поліції, в підрозділи Державної прикордонної служби України, штаб громадського формування з охорони громадського порядку або громадський пункт охорони порядку, приміщення виконавчого органу селищної, сільської ради осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, з метою його припинення, якщо вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи порушника, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим;
4) надавати у межах наданих їм прав допомогу народним депутатам України, представникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування у їх законній діяльності, якщо в цьому їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопорушників.
Обмеження щодо утворення і діяльності громадських об'єднань встановлені статтею 4 Закону України "Про громадські об'єднання" від 22.03.2012 року №4572-VI (далі - Закон №4572-VI), зокрема, згідно із ч.1 вказаної норми утворення і діяльність громадських об'єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки, порушення рівноправності громадян залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; поширення відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього конфлікту, громадянського конфлікту, громадянської війни, заперечення тимчасової окупації частини території України; пропаганду російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну, забороняються.
Інші обмеження права на свободу об'єднання, у тому числі на утворення і діяльність громадських об'єднань, можуть бути встановлені виключно законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей (ч.3 ст.4 Закону №4572-VI).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.25 Закону № 4572-VI припинення діяльності громадського об'єднання здійснюється за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громадського об'єднання.
Припинення діяльності громадського об'єднання відбувається в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (ч.2 ст.25 Закону № 4572-VI).
Згідно із ч.1 ст.28 Закону № 4572-VI громадське об'єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації в разі виявлення ознак порушення громадським об'єднанням вимог статей 36, 37 Конституції України, ст.4 цього Закону. Заборона громадського об'єднання має наслідком припинення його діяльності у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Справа про заборону громадського об'єднання розглядається у порядку, встановленому КАС України (ч.2 ст.28 Закону №4572-VI).
У разі прийняття рішення про заборону громадського об'єднання майно, кошти та інші активи громадського об'єднання за рішенням суду спрямовуються до державного бюджету (ч.3 ст.28 Закону №4572-VI).
Інші підстави для заборони діяльності громадського об'єднання, крім зазначених у ч.1 цієї статті, не допускаються (ч.5 ст.28 Закону №4572-VI).
Згідно із ч.1 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 року №755-IV (далі - Закон № 755-IV) систему органів у сфері державної реєстрації становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) інші суб'єкти державної реєстрації.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону № 755-IV суб'єкт державної реєстрації:
- Міністерство юстиції України - у разі державної реєстрації політичних партій, всеукраїнських професійних спілок, їх об'єднань, всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців; відокремлених підрозділів іноземних неурядових організацій, представництв, філій іноземних благодійних організацій, постійно діючих третейських судів, засновниками яких є всеукраїнські громадські організації, всеукраїнських творчих спілок, символіки громадських формувань, відомостей про дату початку обліку/дату припинення обліку часток товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю в обліковій системі часток, що ведеться Центральним депозитарієм цінних паперів (далі - облікова система часток) та пов'язаних із цим змін згідно з вимогами цього Закону;
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації - у разі державної реєстрації юридичних осіб - релігійних організацій;
- територіальні органи Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - у разі державної реєстрації первинних, місцевих, обласних, регіональних та республіканських професійних спілок, їх організацій та об'єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, місцевих, обласних, республіканських Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських організацій роботодавців та їх об'єднань, постійно діючих третейських судів, громадських об'єднань, їх відокремлених підрозділів, громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи, підтвердження всеукраїнського статусу громадського об'єднання;
- виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси - у разі державної реєстрації юридичних осіб (крім випадків, передбачених абзацами другим - четвертим цього пункту) та фізичних осіб - підприємців (крім випадків, передбачених статтею 25-1 цього Закону).
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги" від 11.02.2016 року № 99 Кабінет Міністрів України постановив погодитися з пропозиціями Міністерства юстиції щодо покладення виконання функцій з державної реєстрації громадських об'єднань, їх відокремлених підрозділів, громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи, місцевих та первинних професійних спілок, їх організацій та об'єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, місцевих організацій роботодавців та їх об'єднань, з підтвердження всеукраїнського статусу громадського об'єднання на відповідні головні територіальні управління юстиції.
Предметом спору у цій справі є питання наявності правових підстав для припинення діяльності Громадського формування з охорони громадського порядку "Іванківська варта" на території Іванківської сільської ради.
Судом встановлено, що позивач заявив до суду вимогу про припинення діяльності громадського формування шляхом його примусового розпуску у зв'язку із порушення громадським формуванням вимог чинного законодавства щодо його діяльності відповідно до статті 8 Закону № 1835-III.
Підставою для звернення до суду із цим позовом позивач визначив нездійснення громадським формуванням заходів щодо забезпечення охорони громадського порядку і громадської безпеки, запобігання адміністративним правопорушенням і злочинам, співпраці з органами Національної поліції.
Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що ст.8 Закону України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону", а також статтею 28 Закону України "Про громадські об'єднання" встановлено право на звернення уповноваженого органу з питань реєстрації до суду із позовом про заборону діяльності громадського об'єднання.
Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", зокрема п.14 ч.1 ст.1, визначено, що реєструючим органом стосовно громадських об'єднань є територіальні органи Міністерства юстиції України в областях.
З урахуванням викладеного, суд акцентує увагу, що за правилами чинного на час звернення позивача з цим позовом законодавства реєструючим органом стосовно громадських об'єднань є територіальні органи Міністерства юстиції України, а не виконавчі комітети міських рад.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що Виконавчий комітет Бориспільської міської ради не є тим уповноваженим реєструючим органом, який станом на час звернення до суду із цим позовом наділений повноваженнями реєструвати діяльність відповідача, у зв'язку із цим у заявника відсутнє право подання позову про примусовий розпуск громадського формування з охорони громадського порядку у порядку ст.8 Закону України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону".
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у справі №160/10251/20.
Крім цього, суд зауважує, що у спірних правовідносинах позивачем не надано доказів існування підстав, передбачених ст.8 Закону України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону", а саме: порушення громадським формуванням вимог чинного законодавства щодо його діяльності.
Зокрема, належних доказів на підтвердження існування передбачених законом підстав для примусового зупинення діяльності відповідача матеріали справи не містять.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності та зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.