про закриття провадження у справі
27 серпня 2025 року справа № 320/7783/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житного О.О., Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
10.02.2024 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний Суд" звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житного О.О. (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житного О.О. від 23 серпня 2023 року про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою ОСОБА_1 від 10 серпня 2023 року на заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми Моцевий Андрій;
- скасувати рішення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житного О.О. від 23 серпня 2023 року про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою ОСОБА_1 від 10 серпня 2023 року на заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми Моцевий Андрій;
- зобов'язати члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів ОСОБА_2 відкрити дисциплінарне провадження за дисциплінарною скаргою ОСОБА_1 від 10 серпня 2023 року на заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми Моцевий Андрій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що рішення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житного О.О. від 23.08.2023 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою позивача від 10.08.2023 на заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми Моцевого Андрія є незаконним, необґрунтованим та таким, що суперечить положенням Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", Кримінального процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також практиці Європейського суду з прав людини.
Позивач зазначає, що його дисциплінарна скарга містила конкретні відомості про вчинення прокурором ОСОБА_3 дисциплінарних проступків, зокрема невиконання ухвал слідчих суддів, бездіяльність у кримінальному провадженні №12021205520000366, невжиття заходів щодо організації належного досудового розслідування, а також визнання законною постанови слідчого про закриття кримінального провадження, яка була скасована судом. Позивач наголошує, що прокурор не забезпечив швидке, повне та неупереджене розслідування, не ініціював відсторонення слідчого, не провів жодної слідчої дії, не виконав ухвали слідчих суддів, а також не скасував постанову слідчого, яка була визнана незаконною.
У позовній заяві позивач детально наводить норми законодавства, які, на його думку, зобов'язували члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів відкрити дисциплінарне провадження. Зокрема, позивач посилається на частину 3 статті 46 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої за відсутності підстав, передбачених частиною другою цієї статті, член відповідного органу приймає рішення про відкриття дисциплінарного провадження. Позивач стверджує, що його скарга містила достатні відомості про вчинення дисциплінарного проступку, а тому мала бути прийнята до розгляду.
Позивач також обґрунтовує своє право на судове оскарження рішення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, посилаючись на статті 55, 64, 125 Конституції України, рішення Конституційного Суду України №6-зп від 25.11.1997, №9-зп від 25.12.1997 та №19-рп/2011 від 14.12.2011. Позивач стверджує, що кожна особа має право на судовий захист своїх прав, свобод та інтересів, у тому числі у сфері публічно-правових відносин, і що відмова у відкритті дисциплінарного провадження є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке може бути оскаржене в адміністративному суді.
Крім того, позивач наводить практику Шостого апеляційного адміністративного суду, зокрема постанову від 26.10.2023 у справі №320/1283/23, якою було скасовано ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі за аналогічним позовом. У зазначеній постанові апеляційний суд визнав, що позивач є учасником публічно-правових відносин, а тому має право оскаржити в суді рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження.
У зв'язку з викладеним, позивач просить суд визнати протиправним рішення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житного О.О. від 23.08.2023, скасувати його та зобов'язати відповідача відкрити дисциплінарне провадження за дисциплінарною скаргою позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 (суддя Терлецька О.) позовну заяву ОСОБА_1 до члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житного О.О. про визнання протиправним та скасування рішення, повернуто позивачеві.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.
07.05.2024 матеріали адміністративної справи №320/7783/24 повернулись на адресу Київського окружного адміністративного суду та були передані для продовження розгляду судді Терлецькій О.О.
24.04.2024 через підсистему "Електронний Суд" позивачем подано клопотання про відвід судді Терлецької О.О. від розгляду справи №320/7783/24.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 (суддя Терлецька О.) заяву про відвід судді Терлецької О.О. задоволено.
За результатами повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями матеріали справи №320/7783/24 відповідно до протоколу від 15.05.2024 передано судді Кушновій А.О. для продовження розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху по, протягом якого позивачу необхідно було надати докази сплати судового збору у сумі 968,96 грн.
04.06.2024 канцелярією суду зареєстровано докази усунення недоліків позову, подані позивачем через підсистему "Електронний Суд" 31.05.2024, а саме докази сплати судового збору у сумі 968,96 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що після відкриття провадження у справі судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Так, судом встановлено, що 13.02.2024 до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житного О.О. від 23 серпня 2023 року про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою позивача від 10 серпня 2023 року на заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми Моцевий Андрій;
- скасувати рішення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житного О.О. від 23 серпня 2023 року про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою позивача від 10 серпня 2023 року на заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми Моцевий Андрій;
- зобов'язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів відкрити дисциплінарне провадження за моєю дисциплінарною скаргою від 10 серпня 2023 року на заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми Моцевий Андрій.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 у справі №320/7766/24 (суддя Дудін С.О.) позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати позовну заяву з додатками у паперовій формі та належним чином засвідченими доказами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі №320/7766/24 (суддя Дудін С.О.) продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, на 10 календарних днів з дня вручення копії даної ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно: надати суду оригінал платіжного документа про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житного О.О. про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії в адміністративній справі №320/7783/24, залишено без розгляду відповідно до пункту 10 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 скасовано, справу направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
20.12.2024 матеріали адміністративної справи були повернуті до Київського окружного адміністративного суду та передані судді Кушновій А.О. для продовження її розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів (ідентифікаційний код 41356563; місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81-б; Е-mail: info@kdkp.gov.ua). Витребувано докази у справі від відповідача.
14.03.2025 на адресу суду від третьої особи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів надійшли письмові пояснення по справі, в яких зазначено про те, що оскаржуване рішення від 23.08.2023 №664дс-23 прийнято одноособово членом Комісії ОСОБА_2 , строк повноважень якого закінчився 11.09.2024 і на сьогоднішній день він не є членом КДКП і будь-яким чином не може вплинути на розв'язання питань, які пов'язані з предметом спірних правовідносин, а тому він не є належним відповідачем у справі №320/7783/24.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 витребувано від третьої особи - Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів докази у справі, а саме копії всіх матеріалів дисциплінарної скарги ОСОБА_1 від 10.08.2023 на заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми Моцевий Андрій, за результатом яких було прийняте спірне рішення, а також матеріали, на підставі яких прийнято рішення за даною скаргою; повідомити результати розгляду даної скарги.
16.05.2025 на виконання вимог ухвали суду від 08.05.2025 від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів надійшли докази у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 залучено до участі у справі як співвідповідача - Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів (ідентифікаційний код 41356563; місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81-б; Е-mail: info@kdkp.gov.ua), виключивши з числа третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Встановлено відповідачу КДКП 15-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали суду - для надання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву на позовну для надання відповіді на відзив. Встановлено відповідачу КДКП 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень на відповідь на відзив.
13.08.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів виклала обґрунтовану позицію щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідач зазначає, що рішення члена Комісії ОСОБА_2 від 23.08.2023 № 664дс-23 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження стосовно заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми Сумської області Моцевого Андрія було прийнято відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII та Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження.
Відповідач наголошує, що дисциплінарна скарга позивача від 10.08.2023 була розподілена для розгляду членом Комісії ОСОБА_2 , який за результатами її вивчення встановив відсутність конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Закону № 1697-VII є підставою для відмови у відкритті дисциплінарного провадження. У скарзі позивач зазначав, що прокурор Моцевий А. з червня 2022 року здійснював процесуальне керівництво в кримінальному провадженні № 12021205520000366, в якому позивача визнано потерпілим, та стверджував, що прокурор не вжив належних заходів для забезпечення ефективного розслідування, не ініціював питання про відсторонення слідчого та погодився з постановою про закриття провадження.
Водночас, як зазначає відповідач, у матеріалах скарги відсутні докази, які б свідчили про вчинення прокурором ОСОБА_3 дисциплінарного проступку. Зокрема, не надано процесуальних рішень чи документів, які б підтверджували завідомо неправомірні або неякісні дії прокурора, вчинені всупереч закону, що спричинили негативні наслідки. Також не долучено підтвердження оскарження дій чи бездіяльності прокурора в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. У жодній із долучених ухвал судів першої та апеляційної інстанцій не констатовано протиправної бездіяльності чи неправомірних дій прокурора Моцевого А. Безпосередньої участі в судових засіданнях під час розгляду скарг позивача прокурор також не брав.
Відповідач звертає увагу, що скасування судом постанов слідчого про закриття кримінального провадження не може свідчити про неналежне виконання службових обов'язків саме прокурором, який здійснював процесуальне керівництво. Крім того, згідно з частиною 1 статті 36 КПК України прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а втручання в неї осіб, які не мають на те законних повноважень, забороняється.
У відзиві також зазначено, що рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження не є таким, що створює для позивача юридичні права чи обов'язки, а тому не може порушувати його особисті права чи охоронювані законом інтереси. Відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду, зокрема постанову Великої Палати від 05.12.2018 у справі № 804/7812/17, в якій зазначено, що оскарженню підлягають лише рішення Комісії, прийняті за результатами дисциплінарного провадження, а не рішення про його відкриття чи відмову у відкритті. Також наведено постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2023 у справі № 990/73/23, де вказано, що відсутність регламентації в національному законодавстві права на оскарження рішень про відмову у відкритті дисциплінарного провадження є розумним обмеженням у процедурі дисциплінарної відповідальності прокурора.
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а провадження у справі підлягає закриттю відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України як таке, що не належить до розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що предметом оскарження згідно з позовною заявою є рішення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житного О.О. від 23.08.2023 №664дс-23 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою позивача від 10.08.2023 на заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми Моцевого Андрія.
Згідно з частиною 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (абзац 1 пункту 4.1 Рішення).
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Звертаючись до суду з вимогою про визнання протиправним рішення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житного О.О. від 23.08.2023 №664дс-23 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою від 10.08.2023, позивач вважає, що таке рішення є необґрунтованим, оскільки в ньому безпідставно зазначено, що скарга позивача не містить конкретних відомостей про вчинення прокурором ОСОБА_3 дисциплінарного проступку. Позивач наполягає, що його скарга містила детальний виклад обставин, які свідчать про систематичне невиконання прокурором службових обов'язків, порушення вимог кримінального процесуального законодавства, невиконання судових рішень, а також визнання законною постанови слідчого про закриття кримінального провадження, яка була скасована ухвалою слідчого судді. З огляду на зазначене бездіяльність члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житного О.О., яка знайшла відображення в рішенні від 23.08.2023 №664дс-23 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження на заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми Моцевого А., є невмотивованою та безпідставною.
Закон України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Згідно з пунктами 2, 4, 10 частини 1 статті 3 Закону №1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності; презумпції невинуватості; неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
За пунктами 3, 4 частини 4 статті 19 Закону №1697-VII прокурор зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Частиною 1 статті 45 Закону №1697-VII визначено, що дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини 1 статті 73 Закону №1697-VII органом, що здійснює дисциплінарне провадження, є Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, яка є колегіальним органом, що відповідно до повноважень, передбачених цим Законом, визначає рівень фахової підготовки осіб, які виявили намір зайняти посаду прокурора, та вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності прокурорів, переведення та звільнення прокурорів з посади.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 45 Закону №1697-VII рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.
Право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги розміщується на вебсайті Офісу Генерального прокурора.
Процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарних скарг, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, визначена приписами Закону №1697-VII, передбачає: відкриття дисциплінарного провадження та проведення перевірки дисциплінарної скарги (стаття 46); розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора (стаття 47); прийняття рішення відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора (стаття 48).
Частиною 1 статті 43 Закону №1697-VII визначено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.
Відповідно до частини 3 статті 46 Закону №1697-VII за відсутності підстав, передбачених частиною 2 цієї статті, член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення про відкриття дисциплінарного провадження щодо прокурора.
Пунктом 96 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятого всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 (далі - Положення), визначено, що в дисциплінарній скарзі рекомендовано зазначати: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, адреса електронної пошти (за наявності) особи, яка подає дисциплінарну скаргу; прізвище, ім'я, по батькові та посада прокурора, стосовно якого подається дисциплінарна скарга; відомості про факт вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Згідно з пунктом 62 Положення орган, що здійснює дисциплінарне провадження, не може приймати рішення на підставі припущень, неперевіреної чи недостовірної інформації.
Відповідно до частини 4 статті 46 Закону №1697-VII після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки.
Згідно з частиною 2 статті 46 Закону №1697-VII член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, своїм вмотивованим рішенням відмовляє у відкритті дисциплінарного провадження, якщо: 1) дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора; 2) дисциплінарна скарга є анонімною; 3) дисциплінарна скарга подана з підстав, не визначених статтею 43 цього Закону; 4) з прокурором, стосовно якого надійшла дисциплінарна скарга, припинено правовідносини у випадках, передбачених статтею 51 цього Закону; 5) дисциплінарний проступок, про який зазначено у дисциплінарній скарзі, вже був предметом перевірки і щодо нього відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, прийняла рішення, яке не скасовано в установленому законом порядку.
Зважаючи на вищевикладене, член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житний О.О., діючи в межах своїх повноважень, прийняв рішення від 23.08.2023 №664дс-23 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження стосовно заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми Моцевого Андрія за дисциплінарною скаргою позивача ОСОБА_1 від 10.08.2023.
Згідно з частиною 1 статті 50 Закону №1697-VII прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення. Норми аналогічного змісту наведено в пункті 1 розділу VI Порядку №266.
Аналогічні приписи містяться в пункті 130 Положення, відповідно до якого рішення, дії або бездіяльність органу можуть бути оскаржені до суду у випадках і порядку, встановлених законом. Рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, може бути оскаржено прокурором до суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.
Аналіз наведених правових приписів дає підстави для висновку, що оскарженню, зокрема, у судовому порядку підлягають ті рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження, які прийнято за результатами дисциплінарного провадження, і право на таке оскарження має виключно прокурор, стосовно якого подано дисциплінарну скаргу, як суб'єкт цього дисциплінарного провадження. Особи, за дисциплінарними скаргами яких орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення, не є суб'єктами дисциплінарного провадження, та згідно із Законом №1697-VII та Положення не наділені правом на оскарження рішень органу, що здійснює дисциплінарне провадження, як за результатами дисциплінарного провадження, так і стосовно вирішення питання відкриття такого провадження.
Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 30.09.2020 у справі №9901/28/20 та від 18.09.2019 у справі №9901/414/19.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини 1 статті 4 КАС України).
Таким чином, право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів цієї особи.
При виконанні своїх обов'язків прокурори, зокрема, повинні: а) справедливо, неупереджено й об'єктивно виконувати свої функції; б) поважати і намагатися захищати права людини, як це викладено в Конвенції; в) намагатися гарантувати якнайшвидшу дієвість системи кримінального судочинства (пункт 24 Рекомендації Rec (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя (далі - Рекомендація Rec (2000) 19), ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи (далі - Комітет Міністрів) на 724 засіданні заступників міністрів 06.10.2000).
Текстом Рекомендації Rec (2000) 19 підкреслюються дві істотні вимоги: поважати права окремої особи і прагнути ефективності, за яку прокурор частково несе відповідальність (Коментар до індивідуальних рекомендацій за пунктом 24 Рекомендації Rec (2000) 19).
Стосовно такої відповідальності в Рекомендації Rec (2000) 19, зокрема в підпункті "ґ" пункту 5, передбачено, що держава повинна вжити заходів, щоб дисциплінарне судочинство проти прокурорів регулювалося законом і гарантувало справедливу й об'єктивну оцінку та рішення, що є предметом незалежного і неупередженого нагляду.
У Коментарі до індивідуальних рекомендацій за підпунктом "ґ" пункту 5 Рекомендації Rec (2000) 19 Комітет Міністрів указав, що стосовно дисциплінарних рішень прокурори повинні мати можливість передачі їх для перегляду незалежним і неупередженим органом. Проте ця можливість не запобігає вимогам попереднього адміністративного або ієрархічного перегляду.
Тобто прокурори, якщо їх було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, мають право оскарження відповідних рішень безпосередньо до суду чи, якщо це передбачено законом, попередньо до адміністративного органу або до прокурора вищого рівня.
Статтею 50 Закону №1697-VII надано право оскарження рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорам як суб'єктам, прав та інтересів яких безпосередньо стосуються такі рішення.
Конституцією України встановлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення, зокрема, розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів (частина 10 статті 131).
Так, держава гарантує контроль за належним виконанням суддями та прокурорами своїх професійних обов'язків шляхом створення єдиного органу - Вищої ради правосуддя, який приймає рішення за наслідком розгляду дисциплінарних скарг щодо суддів та прокурорів.
У Рекомендації Rec (2000) 19 Комітет Міністрів Ради Європи указав, що держава повинна вжити відповідних заходів, щоб прокурори були в змозі виконувати свої професійні обов'язки і повноваження без неправомірного втручання або незаконного притягнення до цивільної, кримінальної або іншої відповідальності (пункт 11).
Роз'яснюючи зміст цього пункту Рекомендації Rec (2000) 19, Комітет Міністрів Ради Європи зазначив, що для прокурорів має бути положення, яке дане для здійснення ними повноважень, виконання яких ґрунтується на особистих свободах, і відповідно до якого вони будуть відповідати на дисциплінарному, адміністративному, цивільному або кримінальному рівні за їхні особисті проступки, відповідно, таке положення повинно бути розумно обмежене, щоб не перевантажувати систему. Тут увагу необхідно акцентувати на можливості апеляцій у вищі інстанції або спеціальний комітет і на дисциплінарні процедури, проте кожен з прокурорів, як і будь-яка інша фізична особа, повинен відповідати за будь-який злочин, що він може вчинити. Природно, що в системі, у якій прокурор є незалежним, він несе більшу відповідальність (Коментар до індивідуальних рекомендацій за пунктом 11 Рекомендації Rec (2000) 19).
Наведене підтверджує той факт, що можливість притягнення прокурора до дисциплінарної, адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності за його правопорушення повинна бути розумно обмеженою національним законом. Проте за будь-яких умов прокурор повинен на рівні з іншими фізичними особами нести кримінальну відповідальність за вчинені ним злочини та мати можливість оскаржити рішення про притягнення його до юридичної відповідальності будь-якого виду згідно з національним законом.
Стосовно права на оскарження рішень про відмову у відкритті дисциплінарного провадження щодо прокурора, то відсутність його регламентації в національному праві є розумним обмеженням у процедурі дисциплінарної відповідальності прокурора, покликаним не перевантажувати судову систему за умови, якщо чинне законодавство передбачає конкретні способи захисту прав та інтересів зацікавленої особи.
Особа, яка подала дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, має право оскаржити рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, до Вищої ради правосуддя за наявності дозволу відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, на таке оскарження (частина 10 статті 78 Закону №1697-VII).
Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18.09.2019 у справі №9901/414/19, від 14.09.2023 у справі №990/73/23.
Крім того, у випадку невиконання прокурором процесуальних обов'язків у КПК України встановлено порядок оскарження такої бездіяльності до слідчого судді (пункт 17 частини 6 статті 7, статті 24, 303-307), а в разі невиконання чинного рішення останнього передбачено кримінальну відповідальність (стаття 383 КК України). Указане повністю відповідає вимогам Рекомендації Rec (2000) 19, а також Рекомендації №R (85) 11 Комітету Міністрів державам-членам щодо положення потерпілого в рамках кримінального права і кримінального процесу, ухваленої Комітетом Міністрів на 387 засіданні заступників міністрів 28 червня 1985 року (далі - Рекомендація №R (85) 11), оскільки передбачає підвищену відповідальність прокурора за невиконання його обов'язків.
Так, згідно з пунктом 7 Рекомендації №R (85) 11 потерпілий має бути наділений правом клопотати щодо перегляду рішення компетентного органу про не відкриття кримінальної справи і правом на пряме звернення до суду. Чинний КПК України передбачає право особи, яка ініціює кримінальне провадження, на оскарження бездіяльності прокурора.
Відповідно до пунктів 33 і 34 Рекомендації Rec (2000) 19 прокурори повинні відповідним чином брати до уваги думки і стурбованість жертв, коли порушені їхні особисті інтереси, і вживати або підтримувати дії, що гарантують поінформованість жертв як про їхні права, так і про обставини процесу. Зацікавлені сторони встановленого статусу або ті, що мають статус потерпілих, а саме жертви, повинні мати можливість змінити рішення прокурорів про відмову у порушенні кримінального переслідування (закриття справи), де це необхідно, ця зміна може бути зроблена після ієрархічного перегляду або шляхом судового перегляду чи сторонами, уповноваженими займатися судовим переслідуванням приватної особи.
У Коментарі до індивідуальних рекомендацій за пунктом 34 Рекомендації Rec (2000) 19 Комітет Міністрів указав, що створити право, застосовуване тільки до жертв, означає відсутність демократичного контролю за діяльністю прокурорів у ряді достатньо вразливих сфер. З іншого боку, однаковий дозвіл будь-якій особі, що вважає себе ущемленою злочинами, опротестовувати рішення про не переслідування в кримінальному порядку приведе прокуратуру до перешкод у роботі й до збільшення апеляцій, поданих в якості тактики перешкод.
З огляду на зазначене та враховуючи характер правовідносин, що виникли між позивачем та органом державної влади - Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів та її членом у зв'язку з розглядом дисциплінарної скарги позивача щодо дій заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми Моцевого Андрія, рішення члена Комісії ОСОБА_2 від 23.08.2023 №664дс-23 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження не може розглядатися як таке, що порушує індивідуальні охоронювані законом права чи інтереси позивача, оскільки сам позивач не є суб'єктом дисциплінарного провадження, а подана ним скарга не створює для нього юридичних прав чи обов'язків у межах відповідної процедури.
Обраний позивачем спосіб захисту - оскарження рішення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житного О.О. від 23.08.2023 №664дс-23 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження стосовно заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми Моцевого Андрія - не може розглядатися як такий, що здатен вплинути на хід досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021205520000366 та не спрямований на поновлення індивідуальних прав позивача як заявника у цьому провадженні. Зазначене рішення, хоча й прийняте у відповідь на дисциплінарну скаргу позивача, не породжує для нього жодних юридичних прав чи обов'язків. Враховуючи завдання дисциплінарного провадження та правовий статус Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, рішення цього органу не може порушувати особисті права чи охоронювані законом інтереси скаржника.
Така позиція суду у даній справі узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 13.03.2018 у справі №800/554/17, від 22.03.2018 у справі №800/559/17, від 24.04.2018 у справі №800/435/17, від 11.12.2018 у справі №9901/609/18, від 18.12.2018 у справі №9901/737/18, від 18.09.2019 у справі №9901/414/19.
Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає наявними підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, яким передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1, частини 2 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 968,96 грн згідно квитанції від 31.05.2024 (том 2, а.с.156), тому зазначені кошти підлягають поверненню йому в повному обсязі з Державного бюджету України.
Статтею 239 КАС України передбачено, що в разі закриття провадження у справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Водночас, враховуючи пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №9901/28/20, у цьому випадку поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
З огляду на що, закриваючи провадження у даній справі, суд не визначає суд, до юрисдикції якого мав би належати розгляд цієї справи.
Керуючись статтями 47, 238, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Провадження в адміністративній справі №320/7783/24 за позовом ОСОБА_1 до члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Житного О.О., Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
2. Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.) судового збору, сплаченого до Державного бюджету України за подання позовної заяви.
3. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спором між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі, не допускається.
4. Копію ухвали направити сторонам по справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Кушнова А.О.